Відмінності між версіями «Кабиця»

Версія за 19:14, 24 листопада 2015

Каби́ця, -ці, ж. 1) Очагъ въ землѣ (въ сѣняхъ или на дворѣ) для приготовленія пищи. Вас. 194. Онучи инші полоскали, другії лежа розмовляли, а хто трудився у кабиць. Котл. Ен. VI. 20. Горить огонь тихенько на кабиці. Шевч. 2) Круглая или четырехугольная яма, въ которой помѣщается гончарная печь. Вас. 180. Ніч, но́чі, ж. ночь

«Словник української мови»

КАБИ́ЦЯ, кабиці - Відкрита літня кухня (піч) у дворі або в садку. Маріора варила обід у глиняній кабиці на подвір’ї (Коцюб., І, 1955, 215); В садку під грушею на кабицях варилися пісні борщі з вушками, карасями (Панч, Гомон. Україна, 1954, 73);// Яма, де вміщують казан, під яким розкладають вогнище для варіння, топлення чого-небудь. Варили по куренях три рази вдень, не в горшках, а в мідних або чавунних казанах, і не в печах, а на кабиці (Стор., І, 1957, 257); Потім викопали кабицю, чи піч, для казана з смолою, котрою мазали мережі (Н.-Лев., II, 1956, 266).

Словарь української мови

Кабиця

1) Очагъ въ землѣ (въ сѣняхъ или на дворѣ) для приготовленія пищи. Вас. 194. Онучи инші полоскали, другії лежа розмовляли, а хто трудився у кабиць. Котл. Ен. VI. 20. Горить огонь тихенько на кабиці. Шевч.
2) Круглая или четырехугольная яма, въ которой помѣщается гончарная печь Вас. 180.

Знаки української етнокультури: Словник-довідник

каби́ця (зменшене — каби́чка) = пала́нка

• зроблена з каменю чи глини відкрита пічка в землі (в сінях, надворі чи в полі) для приготування їжі, пізніше — відкрита літня кухня (піч) у дворі або в садку. Онучі інші полоскали, другії лежа розмовляли, а хто трудився у кабиць (І. Котляревський); Горить вогонь тихенько на кабиці (Т. Шевченко);
• кругла або чотирикутна яма, в якій поміщається гончарна піч;
• яма, де вміщують казан, під яким розкладають вогнище для варіння, топлення чого-небудь;
• на Поліссі — димовідвідний мішечок із сіткою, під якою горів по́світ.

[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] [[[Категорія:Ка]]