Відмінності між версіями «Кавуняччя»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==<<Словник української мови>>== | ==<<Словник української мови>>== | ||
'''КАВУНЯ́ЧЧЯ''', я, сер., збірн., розм. Кавуни. — А кавуняччя в нього яке! Так черева проти сонця й повивертало!(Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 51); Величезна гора, складена з кавуняччя, здіймається над палубою (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 144). | '''КАВУНЯ́ЧЧЯ''', я, сер., збірн., розм. Кавуни. — А кавуняччя в нього яке! Так черева проти сонця й повивертало!(Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 51); Величезна гора, складена з кавуняччя, здіймається над палубою (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 144). | ||
| + | ==<<Орфографічний словник української мови>>== | ||
| + | кавуня́ччя | ||
| + | іменник середнього роду | ||
| + | розм. | ||
Версія за 17:16, 24 листопада 2015
Кавуняччя, -чя, с. Собирательное отъ кавун. І як уродився ж той баштан! то кавуняччя оттаке, а дині оттакі! Рудч. Ск. II. 9.
<<Словник української мови>>
КАВУНЯ́ЧЧЯ, я, сер., збірн., розм. Кавуни. — А кавуняччя в нього яке! Так черева проти сонця й повивертало!(Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 51); Величезна гора, складена з кавуняччя, здіймається над палубою (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 144).
<<Орфографічний словник української мови>>
кавуня́ччя іменник середнього роду розм.
