Відмінності між версіями «Жмінечка»
(Створена сторінка: '''Жмінечка и жмінька, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''жменя. ''' Категорія:Жм) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Жмінечка и жмінька, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''жменя. ''' | '''Жмінечка и жмінька, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''жменя. ''' | ||
[[Категорія:Жм]] | [[Категорія:Жм]] | ||
| + | |||
| + | [http://sum.in.ua/s/zhmenja Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)] | ||
| + | |||
| + | 1. '''Долоня й пальці в зігнутому стані, що дає можливість тримати в них покладене, насипане і т. ін.''' Напився [Микола], взяв у жменю води собі очі трошки помочити (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 159); Антон обернувся за вітром, простяг руку з зім'ятим у жмені капелюхом (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 120); * Образно. Знов жорстока тиша здушила серце у жмені (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 101); * У порівняннях. В таку добу [темної ночі] закрадався сум у Мотрину душу і, як у жмені, зжимав гірким життям поточене серце... (Панас Мирний, II, 1954, 251). | ||
| + | ♦ Вхопити в обидві жмені — нічого не одержати. [Кіндрат Антонович:] А я, здуру, шелесть за рушниками. І вхопив приданого, в обидві жмені вхопив!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 300); Держи в обидві жмені!, ірон. — уживається для вираження небажання кому-небудь щось дати. — Авжеж, держи в обидві жмені! (Василь Козаченко, Зол. грамота, 1939, 53); У жменю не вбереш — велика кількість, дуже багато. — Вийшло таке [на виборах], що нашого брата, козака, — пучкою взяти, а їх [чорносотенців] — і в жменю не вбереш! От і вибрали всіх своїх, — повідав Пищимуха (Панас Мирний, IV, 1955, 364). | ||
| + | |||
| + | 2. '''Кількість чого-небудь, що вміщається між зігнутими долонею та пальцями.''' Вони їздили по селах, жебрали, збирали де яєчко, де жменю муки або кукурудзи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 361); Потім викидає [Плачинда] на стіл жменю мідяків, перемішаних з дрібним сріблом (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 125); | ||
| + | // Пучок зірваних, зжатих рослин, який можна обхватити долонею й пальцями. Він врізався в жито далеко од женців і все кидав жмені жита на Нимидорині купки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 177); — Кинь-но, небого, миски та. скоч раз-два на город жменю кропу й петрушки нарви! (Петро Козланюк, Пов. і опов., 1949, 15); | ||
| + | // заст. Міра прядива. — Він є сотник над сотнею, старшина, жменею прядива не відбудеш (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 219). | ||
| + | |||
| + | 3.''' перен. Незначна кількість кого-, чого-небудь.''' — Коли б хоч трохи більше землі тієї... А то — всього жменя, а ти крутися біля неї (Панас Мирний, III, 1954, 106); Він.. разом із жменею люду виповзає з пащі вокзалу на майдан (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 216). | ||
| + | |||
| + | {{#ev:youtube|YPveC1Coc4U}} | ||
Поточна версія на 15:30, 24 листопада 2015
Жмінечка и жмінька, -ки, ж. Ум. отъ жменя.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Долоня й пальці в зігнутому стані, що дає можливість тримати в них покладене, насипане і т. ін. Напився [Микола], взяв у жменю води собі очі трошки помочити (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 159); Антон обернувся за вітром, простяг руку з зім'ятим у жмені капелюхом (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 120); * Образно. Знов жорстока тиша здушила серце у жмені (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 101); * У порівняннях. В таку добу [темної ночі] закрадався сум у Мотрину душу і, як у жмені, зжимав гірким життям поточене серце... (Панас Мирний, II, 1954, 251). ♦ Вхопити в обидві жмені — нічого не одержати. [Кіндрат Антонович:] А я, здуру, шелесть за рушниками. І вхопив приданого, в обидві жмені вхопив!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 300); Держи в обидві жмені!, ірон. — уживається для вираження небажання кому-небудь щось дати. — Авжеж, держи в обидві жмені! (Василь Козаченко, Зол. грамота, 1939, 53); У жменю не вбереш — велика кількість, дуже багато. — Вийшло таке [на виборах], що нашого брата, козака, — пучкою взяти, а їх [чорносотенців] — і в жменю не вбереш! От і вибрали всіх своїх, — повідав Пищимуха (Панас Мирний, IV, 1955, 364).
2. Кількість чого-небудь, що вміщається між зігнутими долонею та пальцями. Вони їздили по селах, жебрали, збирали де яєчко, де жменю муки або кукурудзи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 361); Потім викидає [Плачинда] на стіл жменю мідяків, перемішаних з дрібним сріблом (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 125); // Пучок зірваних, зжатих рослин, який можна обхватити долонею й пальцями. Він врізався в жито далеко од женців і все кидав жмені жита на Нимидорині купки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 177); — Кинь-но, небого, миски та. скоч раз-два на город жменю кропу й петрушки нарви! (Петро Козланюк, Пов. і опов., 1949, 15); // заст. Міра прядива. — Він є сотник над сотнею, старшина, жменею прядива не відбудеш (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 219).
3. перен. Незначна кількість кого-, чого-небудь. — Коли б хоч трохи більше землі тієї... А то — всього жменя, а ти крутися біля неї (Панас Мирний, III, 1954, 106); Він.. разом із жменею люду виповзає з пащі вокзалу на майдан (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 216).
