Відмінності між версіями «Ревнувати»
(→Ілюстрації) |
(→Джерела та література) |
||
| (не показано 9 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | ||
[[Категорія:Ре]] | [[Категорія:Ре]] | ||
| Рядок 8: | Рядок 8: | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| − | http://sum.in.ua/s/revnuvaty | + | ===Словник української мови=== |
| − | + | [http://sum.in.ua/s/revnuvaty РЕВНУВАТИ], ую, уєш, недок., перех. і без додатка. Відчувати ревнощі (у 1 знач.). [Кіндрат Антонович:] Ревнувала ти мене, а я тебе за те не гладив по головці (Марко Кропивницький, II, 1958, 248); — Не хотілось би мені оддавать тебе в руки сивому дідові: зв'ялить тебе, ревнуючи, як вітер билину в полі (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 247); Перед цим знімком Тоня часто зупиняється, і Віталик аж трохи ревнував (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 325); | |
| − | РЕВНУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і без додатка. Відчувати ревнощі (у 1 знач.). [Кіндрат Антонович:] Ревнувала ти мене, а я тебе за те не гладив по головці (Марко Кропивницький, II, 1958, 248); — Не хотілось би мені оддавать тебе в руки сивому дідові: зв'ялить тебе, ревнуючи, як вітер билину в полі (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 247); Перед цим знімком Тоня часто зупиняється, і Віталик аж трохи ревнував (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 325); | + | |
// Вважати кого-небудь своїм суперником (своєю суперницею) у коханні. Потай ревнував [Маковей] його до Ясногорської, але, навіть ревнуючи, не зичив лейтенантові ніякого лиха (Олесь Гончар, III, 1959, 410); | // Вважати кого-небудь своїм суперником (своєю суперницею) у коханні. Потай ревнував [Маковей] його до Ясногорської, але, навіть ревнуючи, не зичив лейтенантові ніякого лиха (Олесь Гончар, III, 1959, 410); | ||
// Тяжко переживати, страждати через те, що хтось виявляє більшу прихильність до кого-, чого-небудь іншого. Григорій Григорович молодший любив свого діда. Це почуття за дворічний онуків вік встигло так розвинутися, що бідна мати ревнувала сина до сліз (Юрій Яновський, II, 1954, 109). | // Тяжко переживати, страждати через те, що хтось виявляє більшу прихильність до кого-, чого-небудь іншого. Григорій Григорович молодший любив свого діда. Це почуття за дворічний онуків вік встигло так розвинутися, що бідна мати ревнувала сина до сліз (Юрій Яновський, II, 1954, 109). | ||
| + | |||
| + | ===Великий тлумачний словник сучасної української мови=== | ||
| + | [http://www.lingvo.ua/uk/Interpret/uk-ru/%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8 ревнувати] -ую, -уєш, недок., перех. і без додатка. | ||
| + | Відчувати ревнощі (у 1 знач.). || Вважати кого-небудь своїм суперником (своєю суперницею) в коханні. || Тяжко переживати, страждати через те, що хтось виявляє більшу прихильність до кого-, чого-небудь іншого. | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| Рядок 20: | Рядок 23: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Revnuvati2.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Revnuvati2.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Revnuvati3.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Revnuvati3.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Image_40.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|3EKbYpAhlz8}} | ||
| + | {{#ev:youtube|9ELSTVDmzCw}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | 1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 473. | ||
| + | |||
| + | 2. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. І допов.)/Уклад. і голов. Ред. В.Т.Бусел.-К.:Ірпінь:ВТФ «Перун»,2005.-1728с.-C.1224. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Поточна версія на 23:16, 23 листопада 2015
Зміст
Словник Грінченка
Ревнува́ти, -ну́ю, -єш, гл. Ревновать. Гриця кохала та й ревнувала. Чуб. V. 431. Я вже не плачу тепер, я вже не ревную, та й не кохаю.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови
РЕВНУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і без додатка. Відчувати ревнощі (у 1 знач.). [Кіндрат Антонович:] Ревнувала ти мене, а я тебе за те не гладив по головці (Марко Кропивницький, II, 1958, 248); — Не хотілось би мені оддавать тебе в руки сивому дідові: зв'ялить тебе, ревнуючи, як вітер билину в полі (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 247); Перед цим знімком Тоня часто зупиняється, і Віталик аж трохи ревнував (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 325); // Вважати кого-небудь своїм суперником (своєю суперницею) у коханні. Потай ревнував [Маковей] його до Ясногорської, але, навіть ревнуючи, не зичив лейтенантові ніякого лиха (Олесь Гончар, III, 1959, 410); // Тяжко переживати, страждати через те, що хтось виявляє більшу прихильність до кого-, чого-небудь іншого. Григорій Григорович молодший любив свого діда. Це почуття за дворічний онуків вік встигло так розвинутися, що бідна мати ревнувала сина до сліз (Юрій Яновський, II, 1954, 109).
Великий тлумачний словник сучасної української мови
ревнувати -ую, -уєш, недок., перех. і без додатка. Відчувати ревнощі (у 1 знач.). || Вважати кого-небудь своїм суперником (своєю суперницею) в коханні. || Тяжко переживати, страждати через те, що хтось виявляє більшу прихильність до кого-, чого-небудь іншого.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 473.
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. І допов.)/Уклад. і голов. Ред. В.Т.Бусел.-К.:Ірпінь:ВТФ «Перун»,2005.-1728с.-C.1224.
