Відмінності між версіями «Користувач:Nvbuhai.gi14»
| Рядок 33: | Рядок 33: | ||
==Мої захоплення== | ==Мої захоплення== | ||
| + | |||
| + | =Словник Грінченка і сучасність= | ||
| + | ==Слова, що додав(ла)=Мілько Ольга= | ||
| + | =Словник Грінченка і сучасність=підрозділ=Педагогічний інститут | ||
| + | |||
| + | КОБИ́ЛИ́ЦЯ, і, ж., рідко. | ||
| + | 1. Те саме, що коби́ла 1; лошиця. Він нанявся.. три кобилиці пасти (Сл. Гр.); Немає кобили. Привела вчора лошатко, а сама… Осколок доконав… Пропала кобилиця… (Багмут, Опов., 1959, 109). | ||
| + | 2. перев. мн. Те саме, що ко́зла 2. Дівчата обстругували стіни,— які з долу, які з кобилиць угорі (Головко, II, 1957, 98) [1]. | ||
| + | |||
| + | КОБИЛИЦЯ, ці, ж. | ||
| + | 1) Кобыла. Він нанявся в єї… три кобилиці пасти. Рудч. Ск. І. 87. | ||
| + | 2) Козлы, подпорки, подмостки. | ||
| + | 3) Столбикъ на дорожкахъ и мостикахъ съ вертящимся крестомъ. | ||
| + | 4) Часть вѣтряной мельницы: балка, въ которую упирается веретено шестерни верхнимъ концомъ. Есть еще и кобилиця нижня. ( Залюбовск.). | ||
| + | 5) Насѣк.: родъ полевыхъ кузнечиковъ. Шух. І. 23 [2]. | ||
| + | |||
| + | Джерела: | ||
| + | 1. Словник української мови: в 11 тт. / [авт.-уклад. І. К. Білодіда.] АН УРСР. Інститут мовознавства; — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 201. | ||
| + | 2. Словарь української мови: в 4-х тт. / [за ред. Б. Грінченка.] — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 259. | ||
| + | |||
| + | ЯГНИ́ЧКА, и, ж. | ||
| + | Зменш.-пестл. до ягни́ця. | ||
| + | Він.. почав розсівать по царинці попіл од учорашньої ватри, аби корови та вівці, що будуть тут пастись, пишно плодились, щоб кожна ягничка чинила по двоє… (Коцюб., II, 1955, 338); | ||
| + | «Горда та пишна оця дочка славного Замойського! Але ця гордовитість мені подобається. Не люблю я тих смирних паннів ягничок», — подумав Єремія (Н.-Лев., VII, 1966, 57); | ||
| + | *У порівн. Як у селі з’явився матрос Ярошенко, дівчину наче підмінило. Присмирніла, мов ягничка, змарніла, втратила сон і свою хвалену гордість (Речм., Весн. грози, 1961, 85) [1]. | ||
| + | ЯГНИЧКА, ки, ж. | ||
| + | 1) Ум. отъ ягниця. Овечка въ первую зиму. Вас. 198. Родилися бички, телички, чорні ягнички. Чуб. III. 451. | ||
| + | 2) Особый родъ бросанія палки въ игрѣ плаз. Ив. 18 [2]. | ||
| + | |||
| + | Джерела: | ||
| + | 1. Словник української мови: в 11 тт. / [ за ред. І. К. Білодіда.] АН УРСР. Інститут мовознавства; — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 623. | ||
| + | 2. Словарь української мови: в 4-х тт. / [за ред. Б. Грінченка.] — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 535. | ||
| + | |||
| + | [[Категорія: Словник Грінченка і сучасність/Учасники]] | ||
Версія за 21:33, 23 листопада 2015
Зміст
Загальні відомості
ПІБ
Бугай Наталія Вікторівна
Спеціальність
Філологія. Переклад
Група
ФПб-1-14
Контакти
Електронна пошта
Skype
Web сторінка
Участь
Конференції
Олімпіади
Соціальні проекти
Благодійні акції
Університетські заходи
Громадська діяльність
Мої захоплення
Словник Грінченка і сучасність
=Слова, що додав(ла)=Мілько Ольга
=Словник Грінченка і сучасність=підрозділ=Педагогічний інститут
КОБИ́ЛИ́ЦЯ, і, ж., рідко. 1. Те саме, що коби́ла 1; лошиця. Він нанявся.. три кобилиці пасти (Сл. Гр.); Немає кобили. Привела вчора лошатко, а сама… Осколок доконав… Пропала кобилиця… (Багмут, Опов., 1959, 109). 2. перев. мн. Те саме, що ко́зла 2. Дівчата обстругували стіни,— які з долу, які з кобилиць угорі (Головко, II, 1957, 98) [1].
КОБИЛИЦЯ, ці, ж. 1) Кобыла. Він нанявся в єї… три кобилиці пасти. Рудч. Ск. І. 87. 2) Козлы, подпорки, подмостки. 3) Столбикъ на дорожкахъ и мостикахъ съ вертящимся крестомъ. 4) Часть вѣтряной мельницы: балка, въ которую упирается веретено шестерни верхнимъ концомъ. Есть еще и кобилиця нижня. ( Залюбовск.). 5) Насѣк.: родъ полевыхъ кузнечиковъ. Шух. І. 23 [2].
Джерела: 1. Словник української мови: в 11 тт. / [авт.-уклад. І. К. Білодіда.] АН УРСР. Інститут мовознавства; — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 201. 2. Словарь української мови: в 4-х тт. / [за ред. Б. Грінченка.] — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 259.
ЯГНИ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ягни́ця. Він.. почав розсівать по царинці попіл од учорашньої ватри, аби корови та вівці, що будуть тут пастись, пишно плодились, щоб кожна ягничка чинила по двоє… (Коцюб., II, 1955, 338); «Горда та пишна оця дочка славного Замойського! Але ця гордовитість мені подобається. Не люблю я тих смирних паннів ягничок», — подумав Єремія (Н.-Лев., VII, 1966, 57);
- У порівн. Як у селі з’явився матрос Ярошенко, дівчину наче підмінило. Присмирніла, мов ягничка, змарніла, втратила сон і свою хвалену гордість (Речм., Весн. грози, 1961, 85) [1].
ЯГНИЧКА, ки, ж. 1) Ум. отъ ягниця. Овечка въ первую зиму. Вас. 198. Родилися бички, телички, чорні ягнички. Чуб. III. 451. 2) Особый родъ бросанія палки въ игрѣ плаз. Ив. 18 [2].
Джерела: 1. Словник української мови: в 11 тт. / [ за ред. І. К. Білодіда.] АН УРСР. Інститут мовознавства; — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 623. 2. Словарь української мови: в 4-х тт. / [за ред. Б. Грінченка.] — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 535.
