Відмінності між версіями «Яга»

Версія за 18:50, 23 листопада 2015

Яга, яги́, ж. 1) Яга. Бабаяга, костяна нога. Така бабаяга, костяна нога, що на мідному току молотить, москалів робить. ЗОЮР. II. 51. 2) Злая баба, яга. У сусіди впросилась до такої ж, як сама, яги. Г. Барв. 188.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ЯГА́, и, жін., також у сполуч. баба-яга. Казковий персонаж східних і західних слов'ян; зла баба-чаклунка.

Потім і Турна навістила Пресуча, лютая яга; І із сього князька зробила Енею лишнього врага (Іван Котляревський, I, 1952, 178); От хоча б яга... Кажуть, ніби в ступі їздить без коня... (Павло Грабовський, I, 1959, 371);

• У порівняннях. Одна була стара мегера — з пасмами сріблястого волосся, що звисало з-під намітки, з гострим носом, спущеним на губу, як у казкової баби-яги (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 112);

// перен., розм. Про злу, сварливу жінку. У сусіди впросилась до такої ж, як сама, яги (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 188); – Злюка, мабуть, – перешіптувались заробітчанки Софії вслід. — Яга! (Олесь Гончар, І, 1959, 102).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Білодід І.К. Словник української мови: в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. - С. 622

Зовнішні посилання