Відмінності між версіями «Горювати»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Горюва́ти, -рю́ю, -єш, '''''гл. ''Горевать, печалиться, бѣдствовать. ''Горювала я з тобою і без...)
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Горюва́ти, -рю́ю, -єш, '''''гл. ''Горевать, печалиться, бѣдствовать. ''Горювала я з тобою і без тебе буду. ''Мет. 103. ''Та мені докучило в світі горюючи. ''Нп. Употребляется возвратная форма безлично: '''горюється'''. Черниг. ''Не так живеться, як горюється. ''Мет. 246.  
 
'''Горюва́ти, -рю́ю, -єш, '''''гл. ''Горевать, печалиться, бѣдствовать. ''Горювала я з тобою і без тебе буду. ''Мет. 103. ''Та мені докучило в світі горюючи. ''Нп. Употребляется возвратная форма безлично: '''горюється'''. Черниг. ''Не так живеться, як горюється. ''Мет. 246.  
 
[[Категорія:Го]]
 
[[Категорія:Го]]
 +
|}
 +
</noinclude>
 +
==Сучасні словники==
 +
Тлумачення слова у сучасних словниках
 +
 +
[http://sum.in.ua/s/ghorjuvaty Словник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980)]
 +
ГОРЮВАТИ, юю, юєш, недок. Зазнавати почуття журби, суму; сумувати, печалитися. Одного вечора.. удова Кармелиха прилягла у своїй хатці й лежачи думала та горювала, що то за біда така з її Івасем (Марко Вовчок, I, 1955, 348); А в Путивлі кряче віща птиця. І горюсквилить Ярославна На світанні рано, як зигзиця (Андрій Малишко, I, 1956, 180);
 +
//  за ким, по кому. Сумувати, тужити через відсутність кого-небудь, втрату когось. Горювала дуже за хлопчиком і Гандзя (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 26); Навіки поснули герої-солдати, і, ніби за сином одним.. Іванова мати і Янова мати горюють за тим і за тим (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 95);
 +
//  Жити в горі; бідувати. Я ж думала, моя мамцю, панувати, А тепера довелося горювати (Народна лірика, 1956, 275); — І дивні ті люди: бідує, горює, гине з голоду, а нічого не радить собі, не запобігає лихові (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 110).
 +
 +
[http://slovopedia.org.ua/41/53395/263664.html Словопедія. Словник синонімів]
 +
ГОРЮВАТИ - сумувати, журитися, смутитися; (за ким) тужити, засмучуватися <вдаватися в тугу> через кого; (у злиднях) бідувати, поневірятися.
 +
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:KqHJrM26XNM.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:65415ec973b978c34ba8b0666fb1d09a.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Pomoch-perejit-gore.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1356705728-random4205-28 12 12.jpg|x140px]]
 +
|}
 +
==Медіа==
 +
<noinclude>
 +
{{#ev:youtube|dGUjL4iNwLg}}
 +
</noinclude>
 +
==Див. також==
 +
<noinclude>
 +
 +
Див. [[Сум (емоція)]]
 +
</noinclude>
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{Інститут людини}}}]]
 +
[[Категорія:Слова 2015 року]]

Версія за 16:04, 23 листопада 2015

Горюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Горевать, печалиться, бѣдствовать. Горювала я з тобою і без тебе буду. Мет. 103. Та мені докучило в світі горюючи. Нп. Употребляется возвратная форма безлично: горюється. Черниг. Не так живеться, як горюється. Мет. 246. |}

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980) ГОРЮВАТИ, юю, юєш, недок. Зазнавати почуття журби, суму; сумувати, печалитися. Одного вечора.. удова Кармелиха прилягла у своїй хатці й лежачи думала та горювала, що то за біда така з її Івасем (Марко Вовчок, I, 1955, 348); А в Путивлі кряче віща птиця. І горюсквилить Ярославна На світанні рано, як зигзиця (Андрій Малишко, I, 1956, 180); // за ким, по кому. Сумувати, тужити через відсутність кого-небудь, втрату когось. Горювала дуже за хлопчиком і Гандзя (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 26); Навіки поснули герої-солдати, і, ніби за сином одним.. Іванова мати і Янова мати горюють за тим і за тим (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 95); // Жити в горі; бідувати. Я ж думала, моя мамцю, панувати, А тепера довелося горювати (Народна лірика, 1956, 275); — І дивні ті люди: бідує, горює, гине з голоду, а нічого не радить собі, не запобігає лихові (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 110).

Словопедія. Словник синонімів ГОРЮВАТИ - сумувати, журитися, смутитися; (за ким) тужити, засмучуватися <вдаватися в тугу> через кого; (у злиднях) бідувати, поневірятися.

Ілюстрації

KqHJrM26XNM.jpg 65415ec973b978c34ba8b0666fb1d09a.jpg Pomoch-perejit-gore.jpg 1356705728-random4205-28 12 12.jpg

Медіа

Див. також

Див. Сум (емоція)

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{Інститут людини}}}]]