Відмінності між версіями «Жебоніти»
(Створена сторінка: '''Жебоні́ти, -ню́, -ни́ш, '''''гл. ''Лепетать. ''Будемо жебоніти, як маленькі діти. ''Чуб. V. 37. [[Ка...) |
|||
| (не показані 5 проміжних версій 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Жебоні́ти, -ню́, -ни́ш, '''''гл. ''Лепетать. ''Будемо жебоніти, як маленькі діти. ''Чуб. V. 37. | '''Жебоні́ти, -ню́, -ни́ш, '''''гл. ''Лепетать. ''Будемо жебоніти, як маленькі діти. ''Чуб. V. 37. | ||
[[Категорія:Же]] | [[Категорія:Же]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | <br /> | ||
| + | '''ЖЕБОНІТИ''', ню, ни́ш, недок., розм.<br /> | ||
| + | |||
| + | 1. Говорити неясно, невиразно, нерозбірливо; бубоніти, белькотати. Він замахав руками, не зводячи вирячених очей з Коржа, який щось жебонів на своє виправдання і озирався на всі боки (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 53); | ||
| + | // Говорити швидко, весело, з охотою, але неголосно. Він невгаваючи жебонів своїм козячим голоском, хвалив, сподівався, божився і прохав (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 379); Закохані пари тихо жебоніли по перелазах чи під акацією (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 37),<br /> | ||
| + | |||
| + | 2. перен. Створювати тихі, одноманітні звуки (шелест, дзюркотіння і т. ін.). Над нами крутився й жебонів рухливий стовп невразливої, мирно настроєної мошкари (Яків Качура, Вибр., 1953, 306); Біля самої стайні по-весняному жебонить струмок (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 237); * У порівняннях. Дівчинка стиха сміялася, наче далекий струмок жебонів (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 348). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 516. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | <br /> | ||
| + | [http://uk.worldwidedictionary.org/%D0%B6%D0%B5%D0%B1%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B8#Словник_відмінків Словник відмінків]<br /> | ||
| + | <br /> | ||
| + | [http://uk.worldwidedictionary.org/%D0%B6%D0%B5%D0%B1%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B8#Словник_синонімів Словник синонімів]<br /> | ||
| + | <br /> | ||
| + | [http://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%C6%C5%C1%CE%CD%B2%D2%C8 Словоформи. Орфографічний словник] | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. | ||
| + | Том 1, ст. 477. | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2015 року]] | ||
Поточна версія на 13:04, 23 листопада 2015
Жебоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Лепетать. Будемо жебоніти, як маленькі діти. Чуб. V. 37.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ЖЕБОНІТИ, ню, ни́ш, недок., розм.
1. Говорити неясно, невиразно, нерозбірливо; бубоніти, белькотати. Він замахав руками, не зводячи вирячених очей з Коржа, який щось жебонів на своє виправдання і озирався на всі боки (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 53);
// Говорити швидко, весело, з охотою, але неголосно. Він невгаваючи жебонів своїм козячим голоском, хвалив, сподівався, божився і прохав (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 379); Закохані пари тихо жебоніли по перелазах чи під акацією (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 37),
2. перен. Створювати тихі, одноманітні звуки (шелест, дзюркотіння і т. ін.). Над нами крутився й жебонів рухливий стовп невразливої, мирно настроєної мошкари (Яків Качура, Вибр., 1953, 306); Біля самої стайні по-весняному жебонить струмок (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 237); * У порівняннях. Дівчинка стиха сміялася, наче далекий струмок жебонів (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 348). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 516.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Словник відмінків
Словник синонімів
Словоформи. Орфографічний словник
Джерела та література
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 477.
