Відмінності між версіями «Ревнувати»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | ''МВ. II. 151. | |
[[Категорія:Ре]] | [[Категорія:Ре]] | ||
==Словник Грінченка== | ==Словник Грінченка== | ||
| − | + | '''Ревнува́ти, -ну́ю, -єш, '''''гл. ''Ревновать. ''Гриця кохала та й ревнувала. ''Чуб. V. 431. ''Я вже не плачу тепер, я вже не ревную, та й не кохаю. | |
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Версія за 22:55, 22 листопада 2015
МВ. II. 151.
Зміст
Словник Грінченка
Ревнува́ти, -ну́ю, -єш, гл. Ревновать. Гриця кохала та й ревнувала. Чуб. V. 431. Я вже не плачу тепер, я вже не ревную, та й не кохаю.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
РЕВНУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і без додатка. Відчувати ревнощі (у 1 знач.). [Кіндрат Антонович:] Ревнувала ти мене, а я тебе за те не гладив по головці (Марко Кропивницький, II, 1958, 248); — Не хотілось би мені оддавать тебе в руки сивому дідові: зв'ялить тебе, ревнуючи, як вітер билину в полі (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 247); Перед цим знімком Тоня часто зупиняється, і Віталик аж трохи ревнував (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 325); // Вважати кого-небудь своїм суперником (своєю суперницею) у коханні. Потай ревнував [Маковей] його до Ясногорської, але, навіть ревнуючи, не зичив лейтенантові ніякого лиха (Олесь Гончар, III, 1959, 410); // Тяжко переживати, страждати через те, що хтось виявляє більшу прихильність до кого-, чого-небудь іншого. Григорій Григорович молодший любив свого діда. Це почуття за дворічний онуків вік встигло так розвинутися, що бідна мати ревнувала сина до сліз (Юрій Яновський, II, 1954, 109).
Ілюстрації
|
|
|
|
