Відмінності між версіями «Вівця»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(→‎Сучасні словники)
 
(не показані 12 проміжних версій 2 учасників)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Вівця, -ці, '''''ж. ''1) Овца. ''Хто стається вівцею, того вовк ззість. ''Ном. № 3841. ''Вівцю стрижуть, а друга дивиться. ''Ном. № 3904. 2) мн. Родъ дѣтской игры. Ив. 59. Ум. '''Овечка, овеченька, овечечка. '''''Женуть вола із діброви, овеченьки з поля. ''Мил. 115.  
 
'''Вівця, -ці, '''''ж. ''1) Овца. ''Хто стається вівцею, того вовк ззість. ''Ном. № 3841. ''Вівцю стрижуть, а друга дивиться. ''Ном. № 3904. 2) мн. Родъ дѣтской игры. Ив. 59. Ум. '''Овечка, овеченька, овечечка. '''''Женуть вола із діброви, овеченьки з поля. ''Мил. 115.  
 
[[Категорія:Ві]]
 
[[Категорія:Ві]]
−
+
 
 
==Сучасні словники==
 
==Сучасні словники==
−
'''Баран арійський, або баран свійський, або вівця́ свійська (Ovis aries)''' — вид ссавців з підродини козли, домашня жуйна парнокопитна тварина роду баранів. Походить від диких гірських баранів — муфлонів (Ovis ammon musimon) і архарів (Ovis ammon s.str.), що були одомашнені більш як 8 тисяч років тому.
+
===[http://sum.in.ua/s/vivcja Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
 +
'''ВІВЦЯ́''', і, жін.
 +
1. Невелика свійська тварина, яка дає вовну, м'ясо, молоко; самка барана. Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 105); Отари овець сунуться по степу, неначе білі та чорні хмари (Нечуй-Левицький, III, 1956, 314); Вівці належать до парнокопитних жуйних тварин (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 183);  * У порівняннях. [Годвінсон:] Тепер ся жінка, мов вівця покірна, бо злидні стисли... (Леся Українка, III, 1952, 30); Удосвіта стеляться вже по степу Кошлаті і сірі, як вівці, тумани (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 54).
 +
2. перен., зневажл. Про покірну, лякливу людину. Молодець проти овець, а проти баранів і сам баран (Номис, 1864, № 4367); — Куди ти, вівце дурна! — коли котра-небудь [сестра] хотіла подивитися у книжку, що він читає (Панас Мирний, I, 1954, 152); Хорунжий повернувся до сходу. — Ей, ви! Вівці! — гаркнув він. — Я що сказав? Швидко в два ряди! (Іван Багмут, Опов., 1959, 21).  
 +
♦ Заблукана (заблудла) вівця — про людину, що порвала стосунки з тим колом осіб, до якого раніше належала, або яка збилася з правильного життєвого шляху. Розставивши довгі ноги і нагнувши волячу шию до вікна, піп вовчими очима проводжав свою заблукану вівцю (Петро Колесник, Терен.., 1959, 106).
  
−
Тримають для отримання вовни, м'яса та молока.
+
===[http://slovopedia.org.ua/35/53394/54285.html Орфографічний словник української мови]===
 +
вівця́
 +
іменник жіночого роду, істота
 +
* Але: дві, три, чотири вівці́
  
−
'''Походження та історія одомашнення'''
+
===[http://slovopedia.org.ua/57/53394/373953.html Словар українського сленгу]===
 +
'''ВІВЦЯ'''
 +
(-і) ж.
 +
1. мол.; зневажл. Дівчина, молода жінка. БСРЖ, 394; ПСУМС, 14; ЯБМ, 2, 101.
 +
2. крим., міл.; зневажл., ірон. Жінка-свідок. БСРЖ, 394; ПСУМС, 14; СЖЗ, 25; ЯБМ, 2, 101.
 +
3. крим., зневажл. Жертва злочину. БСРЖ, 394; СЖЗ, 25; ЯБМ, 2, 101.
  
−
Вівця була одомашнена людиною більше 8 тисяч років тому на території сучасної Туреччини, Сирії, північній Месопотамії[2].
+
===[http://slovopedia.org.ua/49/53394/356546.html Фразеологічний словник української мови]===
 +
'''ВІВЦЯ'''
  
−
Припускають, що вівці є нащадками європейського (Ovis musimon), або азіатського (Ovis orientalis) муфлона.
+
заблу́кана (блу́дна, приблу́дна) вівця́. Людина, яка порвала стосунки з тим середовищем, до якого раніше належала, або яка збилася з правильного життєвого шляху. — Так, нас запрошують. Бачиш, он вогнище, заблукана вівця! (П. Панч); Піп вовчими очима проводжав свою заблукану вівцю (П. Колесник); В’яжуться люди в товариства... та й Івана беруть між себе. А він ходить, наче та блудна вівця (Л. Мартович); Ой ходжу-блуджу я по улоньці, як приблудная вівця, Та ні до кого мені промовити та вірненького слівця (Укр.. пісні).  
  
−
'''Опис'''
+
як (мов, ні́би і т. ін.) (голо́дні) вовки́ на вівцю́, зі сл. ки́нутися. Дуже жадібно. Кинулись парубки до того сала, як вовки на вівцю, та давай закушувати (І. Нечуй-Левицький); Паничі й панни кинулись на маринад, як голодні вовки на вівцю, хоч їх Навроцька й не припрошувала (І. Нечуй-Левицький)..
  
−
'''Домашня вівця''' — парнокопитна жуйна тварина, яка легко впізнається за спірально-розгалуженими рогами самців і кучерявою шерстю. У диких інших видів баранів, а також у предків самої вівці, шерсть не скручується кільцями, а хвіст значно коротший. У деяких примітивних порід овець хвіст також може бути невеликого розміру, проте довгі хвости, так само як і білий колір шерсті, з'явилися у тварин тільки на ранній стадії одомашнення.
+
як (мов, ні́би і т. ін.) ци́ган у ві́вцях, зі сл. розбира́тися, ірон. Уживається як категорічне заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (розбиратися). Хоч Михайло Іванович і бачив на своєму віку чимало людей, та вмів у них розбиратися як циган у вівцях (З журналу).
  
−
Ноги сильні, добре пристосовані для дальніх переходів гористою місцевістю.
+
===[http://slovopedia.org.ua/47/53394/307030.html Українсько-російський словник]===
 +
'''ВІВЦЯ'''
 +
овца
  
−
Писок у нижній частині загострений, має прямий або іноді горбоносий профіль, майже повністю (за винятком губ і країв ніздрів) покритий тонкою шерстю. Губи тонкі і дуже рухливі. Як і в інших представників роду баранів, у домашньої вівці на лицьовій поверхні слізних кісток, під внутрішнім кутом очних западин, знаходяться «слізні ямки» — заглиблення шкіри, що багаті потовими сальними залозами, виділення яких нагромаджуються у вигляді жирної пахучої маси — секретної рідини. Аналогічні заглиблення, що називаються «копитними залозами», присутні поміж верхніми суглобами обох пальців. Секрет, що виділяється цими залозами, і надає вівці її характерний запах.
+
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:353.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:04624790.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:383363939.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Пппп.jpeg|x140px]]
 +
|}
  
−
'''Метричні показники'''
+
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube|uUl-56knGN4}}
 +
{{#ev:youtube|f6nnXlhYWt4}}
  
−
Розмір і вага домашніх овець коливаються залежно від породи. Швидкість росту та маса дорослої тварини залежать від спадковості, і з цієї причини селекційний відбір часто проводиться на підставі цих характеристик. Дорослі самки зазвичай важать 45-100 кг, тоді як більш великі самці 70-160 кг.  Рекордна вага барана (сафолкської породи) досягла 247,2 кг. У цілому висота в загривку у тварин становить 55-100 см, а довжина тіла — 60-110 см.
+
==Див. також==
 +
'''Походження та історія одомашнення'''
  
−
'''Череп, зубна система'''
+
Вівця була одомашнена людиною більше 8 тисяч років тому на території сучасної Туреччини, Сирії, північній Месопотамії[2].
−
+
−
Будова черепа барана
+
  
−
За будовою черепа домашні вівці відрізняються від своїх диких родичів вужчими очницями і меншим розміром мозку.
+
Припускають, що вівці є нащадками європейського (Ovis musimon), або азіатського (Ovis orientalis) муфлона.
  
−
У дорослих овець є 32 зуби (зубна формула I:0/3 C:0/1 P:3/3 M:3/3): 6 парних корінних (зверху і знизу) , 6 парних премолярів (також зверху і знизу), 2 ікла (знизу), і 8 різців (також лише знизу).
+
==Джерела та література==
 +
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
 +
Том 1, ст. 203.
  
−
У проміжку між іклами і премолярами є велика щілина. Різці розташовані під тупим кутом до щелепи — така будова дозволяє тваринам більш ефективно кусати траву у порівнянні з іншими травоїдними тваринами.  Корінні і премоляри разом утворюють широку поверхню у задній частині пащі — цими зубами тварини пережовують траву. Розвиток зубів відбувається поступово: початкові молочні зуби через рік — півтора починають замінюватися на постійні, а весь процес зміни зубів закінчується тільки на четвертому році життя.
+
==Зовнішні посилання==
−
 
+
===[http://slovopedia.org.ua/ Словопедія]===
−
 
+
===[http://sum.in.ua/ Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
−
'''Роги'''
+
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут Суспільства]]
−
 
+
[[Категорія:Слова 2015 року]]
−
Як правило, у овець добре розвинені роги (два, але іноді чотири і більше), але в деяких порід їх може і не бути зовсім або вони є тільки в самців. У самців більшості порід роги добре розвинені, спірально закручені з закінченнями назовні, і поперечними горбиками. У самок також можуть бути ріжки невеликого розміру.
+
−
 
+
−
'''Органи чуття'''
+
−
 
+
−
Всі вівці володіють хорошим слухом і чутливі до раптового шуму. Бічне розташування очей і горизонтально-витягнуті зіниці збільшують кут огляду до приблизно 270—320°, що дозволяє тваринам дивитися назад, не повертаючи голови (густа шерсть може зменшити кут огляду).Однак просторовий зір у овець розвинений недостатньо — тіні і поглиблення в землі можуть загальмовувати рух тварин. Загалом, вівці цураються затемнених ділянок і віддають перевагу відкритому, добре освітленому простору.
+
−
 
+
−
 
+
−
'''Масті, шерсть'''
+
−
Масть різна в залежності від породи — від молочно-білої до темно-бурої і чорної, бувають також плямисті та строкаті вівці різних мастей. Вівці з тонкою шерстю зазвичай білі. У овець з грубою шерстю вовна має два шари — перший, пухове підшерстя, що складається з тонких волокон діаметром близько 25 мкм, другий складається з масивніших, 100—200 мкм. У тонкорунних овець шерсть складається лише з першого шару. Довжина волокон становить від 5-9 см у тонкорунних порід і до 10-15 см у грубошерстних. Рекордний настриг вовни від одного барана в Україні склав 31,7 кілограми за рік (в радгоспі «Червоний чабан» Херсонської області; баран важив 130 кілограм)
+
−
 
+
−
 
+
−
'''Утримання'''
+
−
 
+
−
Приміщення, в якому тримають овець, називається кошара.
+
−
 
+
−
==Ілюстрації==
+
−
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
+
−
|- valign="top"
+
−
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
−
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
−
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
+
−
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
−
|}
+
−
==Див. також==
+
−
Додаткові відомості
+

Поточна версія на 22:01, 22 листопада 2015

Вівця, -ці, ж. 1) Овца. Хто стається вівцею, того вовк ззість. Ном. № 3841. Вівцю стрижуть, а друга дивиться. Ном. № 3904. 2) мн. Родъ дѣтской игры. Ив. 59. Ум. Овечка, овеченька, овечечка. Женуть вола із діброви, овеченьки з поля. Мил. 115.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВІВЦЯ́, і, жін. 1. Невелика свійська тварина, яка дає вовну, м'ясо, молоко; самка барана. Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 105); Отари овець сунуться по степу, неначе білі та чорні хмари (Нечуй-Левицький, III, 1956, 314); Вівці належать до парнокопитних жуйних тварин (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 183); * У порівняннях. [Годвінсон:] Тепер ся жінка, мов вівця покірна, бо злидні стисли... (Леся Українка, III, 1952, 30); Удосвіта стеляться вже по степу Кошлаті і сірі, як вівці, тумани (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 54). 2. перен., зневажл. Про покірну, лякливу людину. Молодець проти овець, а проти баранів і сам баран (Номис, 1864, № 4367); — Куди ти, вівце дурна! — коли котра-небудь [сестра] хотіла подивитися у книжку, що він читає (Панас Мирний, I, 1954, 152); Хорунжий повернувся до сходу. — Ей, ви! Вівці! — гаркнув він. — Я що сказав? Швидко в два ряди! (Іван Багмут, Опов., 1959, 21). ♦ Заблукана (заблудла) вівця — про людину, що порвала стосунки з тим колом осіб, до якого раніше належала, або яка збилася з правильного життєвого шляху. Розставивши довгі ноги і нагнувши волячу шию до вікна, піп вовчими очима проводжав свою заблукану вівцю (Петро Колесник, Терен.., 1959, 106).

Орфографічний словник української мови

вівця́ іменник жіночого роду, істота

  • Але: дві, три, чотири вівці́

Словар українського сленгу

ВІВЦЯ (-і) ж. 1. мол.; зневажл. Дівчина, молода жінка. БСРЖ, 394; ПСУМС, 14; ЯБМ, 2, 101. 2. крим., міл.; зневажл., ірон. Жінка-свідок. БСРЖ, 394; ПСУМС, 14; СЖЗ, 25; ЯБМ, 2, 101. 3. крим., зневажл. Жертва злочину. БСРЖ, 394; СЖЗ, 25; ЯБМ, 2, 101.

Фразеологічний словник української мови

ВІВЦЯ

заблу́кана (блу́дна, приблу́дна) вівця́. Людина, яка порвала стосунки з тим середовищем, до якого раніше належала, або яка збилася з правильного життєвого шляху. — Так, нас запрошують. Бачиш, он вогнище, заблукана вівця! (П. Панч); Піп вовчими очима проводжав свою заблукану вівцю (П. Колесник); В’яжуться люди в товариства... та й Івана беруть між себе. А він ходить, наче та блудна вівця (Л. Мартович); Ой ходжу-блуджу я по улоньці, як приблудная вівця, Та ні до кого мені промовити та вірненького слівця (Укр.. пісні).

як (мов, ні́би і т. ін.) (голо́дні) вовки́ на вівцю́, зі сл. ки́нутися. Дуже жадібно. Кинулись парубки до того сала, як вовки на вівцю, та давай закушувати (І. Нечуй-Левицький); Паничі й панни кинулись на маринад, як голодні вовки на вівцю, хоч їх Навроцька й не припрошувала (І. Нечуй-Левицький)..

як (мов, ні́би і т. ін.) ци́ган у ві́вцях, зі сл. розбира́тися, ірон. Уживається як категорічне заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (розбиратися). Хоч Михайло Іванович і бачив на своєму віку чимало людей, та вмів у них розбиратися як циган у вівцях (З журналу).

Українсько-російський словник

ВІВЦЯ овца

Ілюстрації

353.jpg 04624790.jpg 383363939.jpg Пппп.jpeg

Медіа

Див. також

Походження та історія одомашнення

Вівця була одомашнена людиною більше 8 тисяч років тому на території сучасної Туреччини, Сирії, північній Месопотамії[2].

Припускають, що вівці є нащадками європейського (Ovis musimon), або азіатського (Ovis orientalis) муфлона.

Джерела та література

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 203.

Зовнішні посилання

Словопедія

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Вівця&oldid=141062