Відмінності між версіями «Вороб’я»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
 
(не показано 9 проміжних версій цього учасника)
Рядок 2: Рядок 2:
 
[[Категорія:Во]]
 
[[Категорія:Во]]
 
   
 
   
−
=Словник Грінченка і сучасність=
+
==Сучасні словники==
−
==Слова, що додав(ла)=Мілько Ольга=
+
=== [http://sum.in.ua/s/ghorob.ja Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
−
=Словник Грінченка і сучасність=підрозділ=Педагогічний інститут
+
'''ГОРОБ'Я́''', яти, сер., розм. Те саме, що горобеня. Так цвірчить і стриба горобець перед котом, що вловив гороб'я і.. покручує довгим хвостом та висвічує хижо очима (Панас Мирний, IV, 1955, 300); Поливали грядки.. Малеча — хто з чим: з кухликом, з мисочкою. Набере, — гороб'яті напитися саме, — а несе бережно, щоб не схлюпнути ж (Андрій Головко, I, 1957, 182).
  
−
КОБИ́ЛИ́ЦЯ, і, ж., рідко.
+
===[http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=67065 Орфографічний словник ]===
−
1. Те саме, що коби́ла 1; лошиця. Він нанявся.. три кобилиці пасти (Сл. Гр.); Немає кобили. Привела вчора лошатко, а сама… Осколок доконав… Пропала кобилиця… (Багмут, Опов., 1959, 109).
+
'''гороб'я''' іменник середнього роду, істота розм.
−
2. перев. мн. Те саме, що ко́зла 2. Дівчата обстругували стіни,— які з долу, які з кобилиць угорі (Головко, II, 1957, 98) [1].
+
  
−
КОБИЛИЦЯ, ці, ж.
+
==Ілюстрації==
−
1) Кобыла. Він нанявся в єї… три кобилиці пасти. Рудч. Ск. І. 87.
+
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
−
2) Козлы, подпорки, подмостки.
+
|- valign="top"
−
3) Столбикъ на дорожкахъ и мостикахъ съ вертящимся крестомъ.
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Images.jpg|x140px]]
−
4) Часть вѣтряной мельницы: балка, въ которую упирается веретено шестерни верхнимъ концомъ. Есть еще и кобилиця нижня. ( Залюбовск.).
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Горобець-хатній-118344.jpg|x140px]]
−
5) Насѣк.: родъ полевыхъ кузнечиковъ. Шух. І. 23 [2].  
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:DSC 2089.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Imag2es (1).jpg|x140px]]
 +
|}
  
−
Джерела:
+
==Медіа==
−
1. Словник української мови: в 11 тт. /  [авт.-уклад. І. К. Білодіда.] АН УРСР. Інститут мовознавства; — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 201.
+
{{#ev:youtube|s0PN4RofDU0}}
−
2. Словарь української мови: в 4-х тт. / [за ред. Б. Грінченка.] — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 259.
+
{{#ev:youtube|oBmZd2QxME0}}
  
−
ЯГНИ́ЧКА, и, ж.
+
==Див. також==
−
Зменш.-пестл. до ягни́ця.
+
−
Він.. почав розсівать по царинці попіл од учорашньої ватри, аби корови та вівці, що будуть тут пастись, пишно плодились, щоб кожна ягничка чинила по двоє… (Коцюб., II, 1955, 338);
+
−
«Горда та пишна оця дочка славного Замойського! Але ця гордовитість мені подобається. Не люблю я тих смирних паннів ягничок», — подумав Єремія (Н.-Лев., VII, 1966, 57);
+
−
*У порівн. Як у селі з’явився матрос Ярошенко, дівчину наче підмінило. Присмирніла, мов ягничка, змарніла, втратила сон і свою хвалену гордість (Речм., Весн. грози, 1961, 85) [1].
+
−
ЯГНИЧКА, ки, ж.
+
−
1) Ум. отъ ягниця. Овечка въ первую зиму. Вас. 198. Родилися бички, телички, чорні ягнички. Чуб. III. 451.
+
−
2) Особый родъ бросанія палки въ игрѣ плаз. Ив. 18 [2].
+
  
−
Джерела:
+
==Джерела та література==
−
1. Словник української мови: в 11 тт. / [ за ред. І. К. Білодіда.] АН УРСР. Інститут мовознавства; — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 623.
+
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.  
−
2. Словарь української мови: в 4-х тт. / [за ред. Б. Грінченка.] — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 535.
+
Том 1, ст. 254.
  
−
[[Категорія: Словник Грінченка і сучасність/Учасники]]
+
==Зовнішні посилання==
 +
===[http://sum.in.ua/ Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
 +
===[http://slovopedia.org.ua/ Словопедія]===
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут Суспільства]]
 +
[[Категорія:Слова 2015 року]]

Поточна версія на 21:05, 22 листопада 2015

Вороб’я, -б’яти, с. 1) = Гороб’я. 2) Маленькій ребенокъ (шутливо-ласкательное). Ум. Вороб’ятко. А старая єго мати на кріселку сидить, маленькоє вороб’ятко на руках держить. Гол. І. 116.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ГОРОБ'Я́, яти, сер., розм. Те саме, що горобеня. Так цвірчить і стриба горобець перед котом, що вловив гороб'я і.. покручує довгим хвостом та висвічує хижо очима (Панас Мирний, IV, 1955, 300); Поливали грядки.. Малеча — хто з чим: з кухликом, з мисочкою. Набере, — гороб'яті напитися саме, — а несе бережно, щоб не схлюпнути ж (Андрій Головко, I, 1957, 182).

Орфографічний словник

гороб'я іменник середнього роду, істота розм.

Ілюстрації

Images.jpg Горобець-хатній-118344.jpg DSC 2089.jpg Imag2es (1).jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 254.

Зовнішні посилання

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Словопедія

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Вороб’я&oldid=140950