Відмінності між версіями «Воко»

Версія за 20:03, 22 листопада 2015

Воко, -ка, с. = Око. Мн. вочі, вічі. Грин. ІІІ. 639. Чужую кучу віючи, вочі завсіди запорошиш. Ном. № 10314. Лізе в вічі мов оса. Ном. № 2758. Довго, довго козаченька вічми провожала. Макс. (1849). 8. У вічу = В очу. Як загилив по потилиці, так аж каганці в вічу засвітились. Ном. № 3982. Ум. Вочко, вічко, мн. ч. вочка, вочиці, вічка, віченьки. Сонькидрімки у віченьки. Макс. (1849). 95.

Сучасні словники

УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія

ОКО орган зору; у людини та хребетних складається з кулястого очного яблука та допоміжних частин (повіки, слізних органів, кон'юнктиви, м'язів); стінки очного яблука складаються із 3 оболонок: зовнішньої - склери, що переходить спереду у прозору рогівку, середньої, судинної, оболонки та райдужки, а також внутрішньої світлочутливої сітківки; оптична система ока: рогівка, водяниста волога, кришталик і скловидне тіло.

Фразеологічний словник української мови

ОКО

cіль тобі́ в о́ці (в о́чі), фольк. Уживається як усталена форма застереження від зурочення. Траплялось, що і Іван звертався до нього, але за кожним разом, стрічаючи погляд чорних пекучих очей мольфара, спльовував непомітно: “сіль тобі в оці” (М. Коцюбинський); “Сіль тобі в очі”,— тричі повторював у думках, бо хоч і був учителем, але селянські забобони не відлетіли від нього (М. Стельмах).

(аж (рідко бі́лий)) світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) (в оча́х (пе́ред очи́ма)) кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила (Оленка), забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ,

(аж) вбира́ти / бра́ти (в се́бе) о́чі (о́ко). Вабити своєю красою, яскравістю барв, кольорів і т. ін. Вся долівка кімнати була вистелена барвистими килимами, що вбирали очі своїм червоно-синім мереживом (Олесь Досвітній); Її краса очі вбирала, і не хотілося думати — дурна вона чи розумна, добра чи скажена (Ю. Яновський); Лежали персні, увінчані коштовними камінцями, які аж вбирали в себе очі (В. Кучер); Всі вони (хусточки) красиві. Аж вбирають очі. Кожна запинає Доленьку жіночу (Г. Чубач); Ясна прозелень озимих хлібів око вбира (К. Гордієнко); Кругом кладовища — то зеленіє жито, аж очі бере в себе, то шумить золотим колосом пшениця (І. Нечуй-Левицький). о́чі відбира́ти. Привіз Петро “одно ліжко з бази, сітка панцерна, бильця з нікелю... все з нікелю, очі одбирає (З газети).

(аж) в оча́х мерехти́ть (мигти́ть, миготи́ть і т. ін.) кому, у кого і без додатка, безос. У когось дещо неприємні зорові відчуття від швидкої зміни об’єктів сприймання, їх яскравості і т. ін. Від.. яскравих кольорів, посмішок, потисків рук багатьох незнайомих людей мерехтить в очах і паморочиться голова (П. Козланюк); Орися не спускає очей з покосу, інколи аж мерехтить їй в очах від одноманітної пшеничної стежки (Д. Бедзик); В очах мигтить, а в голові свистить (Укр.. присл..); А всякого зілля, квіток! .. Аж в очах мигтить!.. (Марко Вовчок); Люди метушаться,— ті сюди, ті туди, аж в очах миготить! (Леся Українка); У Христі аж в очах миготіло, голова кругом ходила, дивлячись, як швидко пані мідяним прутиком хапала нитку, в’язала петелечку (Панас Мирний).

аж в оча́х мі́ниться, безос. У когось неприємні зорові відчуття від чого-небудь дуже яскравого, від швидкої зміни об’єктів і т. ін. Таке синє поле, аж в очах міниться… (Д. Косарик).

(аж) в оча́х рябі́є у кого, в чиїх і без додатка, безос. 1. Хто-небудь втрачає здатність нормально бачити щось через надмірність яскравих фарб, світла, строкатість і т. ін. Всі були в своєму найновішому і найкращому вбранні. В очах рябіло від яскравозелених, жовтогарячих і червоних гарусових та шовкових хусток (З. Тулуб); А верби виблискують, аж у очах рябіє (А. Тесленко); Від різноманітності одягу аж рябіло в очах (Ю. Смолич). 2. У кого-небудь наступає стан перенапруження, перевтоми і т. ін. Не стукаючи, вскочив (Саїд) у кімнату й захитався. В очах рябіло, в грудях бушувала буря (Іван Ле).

(аж) за о́чі хапа́ти. Вабити, вражати своєю красою, яскравістю кольорів. Яскраві барви боярських одягів аж за очі хапали (Юліан Опільський); Сонце міцно припікало, а блиск його проміння аж за очі хапав і все від нього сяяло, блискотіло (Н. Кобринська); У Тимофія така гарна жінка, що аж за очі хапає (Казки Буковини..).

(аж (і)) о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува. А тоді хап рукою за бороду, хап за шапку — в Оксена аж очі на лоб полізли (Григорій Тютюнник); Мій попутник слухав, роззявивши рота, зеленкуваті недовірливі очі аж на лоб полізли (З газети); У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість..? (Д. Міщенко). — А ось йому! — весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник); Меметові очі полізли наверх (М. Коцюбинський). о́чі ма́ло не ви́лізли на лоб. Від здивування Іванові очі мало не вилізли на лоб. Зрозуміти, чому стала такою люб’язною баба Анастасія, він не міг (В. Собко). 2. Хтось дуже напружується, важко працює, стомлюється. — Бувало, ро

(аж) і́скорки в оча́х замиготі́ли у кого, чиїх. Хто-небудь раптом став веселим, життєрадісним і т. ін. Мар’я кинулась у горниці за дзеркалом.— Дивися! — сказала, підносячи. Марина присвітила. У Христі аж іскорки в очах замиготіли (Панас Мирний); Вперше за весь час (бесіди) академік усміхнувся. В очах його замиготіли веселі ясні іскорки (В. Собко).

(аж) і́скри з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (полеті́ли, поскака́ли і т. ін.). 1. Дуже сильно. Шість чоловік беремось і «бараном» таранимо, б’ємо, б’ємо, аж іскри з очей сиплються, доки лом сталевий заганяємо, щоб льотку проломити (О. Гончар); Іде (Гаврило) вулицею поміж тинами — голова то визирне, то заховається; собаки брешуть, аж з очей іскри сиплються (Григорій Тютюнник); Злий (Антосьо) іде, аж іскри з очей скачуть (А. Свидницький); Гуцул так розгнівався, що аж іскри з очей поскакали (Казки Буковини..). 2. Уживається для підкреслення чийогось гніву, обурення, злості і т. ін. (4-й повстанець:) Чудний той Степан. Як говорить, то аж іскри з очей сиплються (Мирослав Ірчан); А пані як гляне на його (пана), — аж іскри з очей скакнули, на місці міниться (Марко Вовчок); І мовила (Марія).. — Йому я стану за дитину.— І кинула кругом очима, Аж іскри сипнули з очей (Т. Шевченко). 3.

аж молоко́ ки́сне, перев. зі сл. гля́нути, диви́тися і т. ін. Стає неприємно, моторошно. Гляне, аж молоко кисне (Укр.. присл..); — Яка вона гарна! — закинула молодичка.— Поможеться, що гарна! — гукнув Назар,— коли дивиться так, що аж молоко кисне! (Марко Вовчок); Ну, та й погань, Боже крий!.. Глянеш — молоко аж кисне… (І. Франко); — О, дивиться жалібно, аж молоко кисне (Є. Гуцало). молоко́ ки́сне від оче́й чиїх. — В мене свекруха люта змія… як гляне, то од її очей молоко кисне (І. Нечуй-Левицький).

аж о́ко в’я́не від чого і без додатка. Стає страшно, моторошно і т. ін. від чого-небудь. Вовки витягали соло, аж око в’януло (І. Франко).

(аж) о́чі з ло́ба (з голови́) вила́зять (лі́зуть) кому, у кого і без додатка, фам. 1. Хтось надмірно натужується, через силу робить що-небудь, надривається і т. ін.; дуже важко комусь. — Цей як візьме (заміж), то на весь вік, до іншої не перекинеться. В машині їздитимеш на базар і з базару, клунків не тягатимеш, що аж очі з лоба вилазять!.. (О. Гончар); Тягар на його (Івана) хребті був страшенний. Очі вилазили йому з голови, кров у пульсах товклася так сильно, що, бачилось, ось-ось потріскають жили (І. Франко); (Бабич:) Ґарував чоловік, весь вік робив, аж очі з голови лізли, мучився, терпів (І. Франко). 2. Комусь стає погано, неприємно і т. ін. від чогось. Від свіжого хріну аж очі з лоба лізли (З усн. мови). аж о́чі вила́зять. Борщ був голий, а такий квасний, що аж очі вилазили (Н. Кобринська). о́чі з ло́ба ро́гом ви́лізуть. — Міцненька (горілка)? — Така міцна, що, думав, очі з лоба рогом вилізуть. — І

(аж) о́чі обарані́ли чиї, у кого і без додатка. Хтось має вигляд утомленої, неуважної, нетямущої й т. ін. людини. — То оце так ти учиш історію? — обурився на його (на нього) Макар.— Бач, як начитався, аж очі обараніли!.. (С. Васильченко).

(аж) о́чі ро́гом кому і без додатка. У когось дуже незадоволений, насуплений, сердитий вигляд. — Хіба цей “Мручко” не сидів того року у сватовій хаті? Бігме, сидів. І людей не лякався... Такого плів, аж йому очі рогом (Ю. Яновський); — А трохи перегодя наливає знов. І очі рогом: пий! (Ю. Мушкетик). о́чі драко́ном. Товариш Жучок очі драконом: — ..І вам не соромно? (М. Хвильовий).

(аж) о́чі ро́гом лі́зуть / полі́зли, перев. у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє здивування, дуже вражений чим-небудь. У дядька Барака очі лізуть рогом.— Молодих коней на м’ясо? Та вони що, почманіли? (Ю. Збанацький); Очі їй полізли рогом від здивування: “Куди ти, молодице? Що ти надумала?” (О. Гончар); В мене аж очі рогом полізли від несподіванки, аж дух перехопило, коли я вдихнув незрівнянний запах лісових полуниць (Ю. Збанацький). й о́чі ро́гом ста́ли. — У розпал веселощів дістає томик Гегеля.., примощується в кутку, читає. У мене й очі рогом стали (В. Дрозд); // Комусь дуже подобається хто-, що-небудь. Як глянув на неї (дівчину) дід, аж очі йому рогом лізуть — така гарна (О. Стороженко); Тут, братця, такого треба на тую виставку приставити, щоб у всіх очі рогом полізли (Остап Вишня). 2. Хтось надмірно натужується, через силу робить що-небудь; дуже важко комусь. Дерево ломиться, все, що йде-їде

(аж) піт о́чі залива́є, перев. зі сл. працюва́ти, труди́тися і т. ін. Дуже важко, з великим напруженням. Лише по хвилі Тихін подав із підземелля нетвердий голос: — Кого зобачиш зі склепу, як працюєш, аж піт очі заливає? (З газети).

би́те о́ко у кого. Хтось досвідчений, все відразу помічає, добре орієнтується в чомусь. У нього око бите, не помилиться (З усн. мови); // Здатність швидко все помічати, оцінювати і т. ін. Катя Шубіна багато чого перебачила в цій закордонній стороні, бачила біженців, полонених, невільників, у неї виробилось бите око й вірна реакція на все (Ю. Яновський).

би́ти у ві́чі (в о́ко). Бути особливо помітним; привертати увагу. Довбня почав оглядати хату .. Всюди били в вічі злидні та недостачі (Панас Мирний); — Маковею,— спокійно вів Роман,— ..Ти, правда, хлопак справний, в боях авторитет здобув .. Але ж молодий та ласий на все, що в очі б’є! (О. Гончар); Були виставлені напоказ всякі дива: .. персні й намиста блискучі. Все то так і сяло та грало, все так і било у вічі! (Панас Мирний); // чим. Виділятися чим-небудь серед когось, чогось. Товариш його — людина літ під сорок — насамперед бив у вічі буйним рудим волоссям на голові (М. Коцюбинський).

бі́гати очи́ма. 1. по чому. Швидко переглядати, читаючи що-небудь. — Від Софочки (лист)! — скрикує дружина.., зразу ж нетерпляче надриває його, бігає очима по рядках, потім ахає (М. Стельмах). 2. Перебуваючи в стані збудження, поглядати на кого-, що-небудь, переводити погляд з одного предмета на інший. Бігає очима (Климиха), З люті аж сичить, А про свого Клима Нічичирк — мовчить (Л. Первомайський).

бі́сики гра́ють (стриба́ють, рідше іскря́ться і т. ін.) в оча́х. Хто-небудь веселий, перебуває в піднесеному настрої. Неля хотіла ще щось додати, але… прикусила нижню губу і вмовкла, тільки в очах її грали бісики (З газети); Хоч би раз отут дівочі ніжки по травиці пролопотіли,— ніби зітхнув Роман, а в очах аж стрибають бісики (М. Стельмах); Марія простягла руку, теж трохи жеманно, бісики іскрилися в її очах (Ю. Смолич). бі́сик в о́ці гра́є. Буває (Маруся) часом страх сумна. А часом бісик в оці грає (М. Коцюбинський).

бли́мнути очи́ма (о́ком) на кого—що і без додатка. Глянути на кого-небудь недоброзичливо. Жук тілько грізно блимнув очима, коли Попенко опинивсь за столом (Панас Мирний); Левко не сподівався на таке нахабство. Він сердито блимнув очима на Дзвонаря (М. Стельмах); І хазяїн вийде рано, Блимне косим оком, Живота почуха, гляне, ніби ненароком (А. Малишко); // Швидко поглянути на кого-, що-небудь. Кируша, не розуміючи, блимнув на нього (Зарубу) очима і почав швидко умиватися (В. Кучер).

бли́снути очи́ма (о́ком) на кого—що. Глянути на кого-небудь з певним виразом (злості, докору, радості). Маланка сховала руки під хвартухом і злісно блиснула очима.— Так, людоньки, так. Лізьте в ярмо, жніть за тринадцятий сніп. Послужіть панові (М. Коцюбинський); З баняком до сажа пробігла Софія Кушнір, лукаво блиснула очима на Дмитра (М. Стельмах); // Швидко глянути, подивитися на когось. Посміхнулась вона, блиснула очима й побігла доганяти гурт хлопців (І. Кириленко). бли́скати очи́ма (о́ком), рідко. — Так він вас і прийме, командуючий. Усі двері порозчиняє перед вами,— сказав Славко і пригнувся над столом, косо блискаючи оком на батька (В. Кучер).

блука́ти (блуди́ти) / поблука́ти (поблуди́ти) очи́ма (по́глядом) перев. по чому. Переводити погляд з одного предмета на інший, не спиняючися ні на чому. Підвівся (Чіпка) з місця, став ходити вподовж хати та блукав страшними очима по стінах (Панас Мирний); Павлусь раптом зупинився і, блукаючи очима, розпачливо зойкнув: — Знову незнайоме місце (О. Донченко); Сидить в темниці в’язень самотній і скрізь блукає поглядом, смутний (Леся Українка); Горпина .. довго блудила тривожним поглядом по хаті, шукаючи Якова (Панас Мирний); Він поблукав очима по натовпі людей і відійшов убік (З газети).

вбира́ти очи́ма (в о́чі, по́глядом) що. Оглядаючи, сприймати, запам’ятовувати бачене. Хлопчина жадібно вбирав очима все, що лиш було круг нього (В. Бичко); Поки я вбираю в очі корінці книг, до мене підходять і дядько Себастіян, і завідуючий бібліотекою (М. Стельмах); Дорошенко вбирає поглядом простір лиману (О. Гончар).

вда́рити в о́чі (у ві́чі) кому і без додатка. Неприємно вразити надзвичайною яскравістю, незвичністю вигляду і т. ін. Хата вдарила Чіпці в вічі своєю неохайністю (Панас Мирний); Коли відкрив бічні дверцята (броньовика), в очі йому вдарило сліпуче пожарище, нестерпне вогняне сяйво (Ю. Бедзик); // Привернути увагу, стати особливо помітним. — Коли бачу, кіннота біжить! Я гульк у хату, одяг юпку, спідницю, хустинку, взяв відра — баба по воду йде... Трохи присів, щоб не вдарило в очі, який здоровий (Д. Бузько); Аж раптом вдарило в очі кілька неспокійних поглядів, — його не слухали, переглядалися і стиха говорили (М. Ю. Тарновський).

верті́тися (крути́тися) пе́ред очи́ма (на оча́х). 1. у кого. Набридати кому-небудь своєю присутністю. (Запорожець:) Дайте нам свободу! (До Кошового). Вірно я кажу? (Кошовий (на піч):) Діду, вірно ми говорим? (Демид:) Ідіть, не крутіться перед очима... (О. Довженко). 2. Невідступно виникати в уяві кого-небудь. Приходжу додому. Що за знак? З ума не сходить моя дівчина: так перед очима і вертиться (Панас Мирний).

вести́ о́ком за ким—чим. Спостерігати, стежити за ким-, чим-небудь. От-от уже зрада за повід смикне... Та щось верхівця насупроти жене, Себе перемігши, до друга бреде. Розлючений крук за ним оком веде (Б. Олійник).

в живі́ о́чі. 1. зі сл. оббира́ти, окрада́ти і т. ін. Явно, відкрито, вочевидь. (Пані Трацька:) В живі очі окрадають… а він (пан) нічого собі! (І. Франко). 2. зі сл. говори́ти, бреха́ти і т. ін. Безсоромно, безсовісно. Знав я таких, що в живі очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув, вражий син! (Марко Вовчок).

вида́влювати / ви́давити (з оче́й) сльо́зи (сльозу́) перев. з кого. Зворушуючи, впливаючи на почуття або вражаючи чимсь, доводити кого-небудь до плачу. Ніжні звуки (музики) млосно стискували серце, видавлювали з очей сльози (Ю. Збанацький); (Кнур:) Такої співай... важкої... щоб, як камінь, давила на серце. Може, хоч сльози видавить! (Панас Мирний); Біль і образа видавили з мене сльозу (Є. Кравченко).

ви́дерти (повидира́ти, ви́дряпати, ви́драти) / видира́ти (видря́пувати) о́чі (лайл. баньки́). 1. кому і без додатка. Жорстоко покарати або побити кого-небудь, захищаючи себе, власні інтереси або заступаючись за когось. Зо Славком хотіла (Пазя) лиш часом пожартувати, а як довідалася, що й Варвара кинула оком на нього, то була б їй очі видерла, якби так сила (Л. Мартович); (Зінька:) Підійди ближче! Підійди!.. Я тобі баньки видеру і пащеку роздеру! (М. Кропивницький); — Ото був старий! Теж штукар! Іде в аптеку, і яструбок на плечі: не чіпай, мов, мене, бо й очі повидираю!.. (О. Гончар); — І не подивлюсь у той бік, де йдеш; очі тобі видряпаю, як приступиш на крок до мене! (О. Кобилянська); — Нам не слід в чуже гніздо мішатися. Коли б хто прийшов до тебе та сказав: Насте! чого ти так з дітьми поводишся,— що б ти тому заспівала? Адже ж і очі видрала? (Панас Мирний); (Павло:) Прощай, село, прощайте, дівчата й молодиці! Кого-то ви без мен

ви́дивити (ви́глядіти) / діал. види́влювати (всі) о́чі. 1. перев. за ким. Чекати з нетерпінням кого-небудь, перев. втративши надію на його прибуття, повернення і т. ін. — Брат Остап усі очі видивив, вас виглядаючи. Ніяк дочекатись було (В. Конвісар); — Піди, моя дитино, понеси своїм гостинця, бо .. мати вже й очі видивила за тобою (О. Сизоненко); От був у хаті її любий хлопець і знов пішов... Ходила за ним, очі видивлювала, груди свої зговорювала — ані не думав навернутися (А. Крушельницький). ви́дивитися о́чі. — Ну, чого так дивишся, хрещенику? Паняй до Марусини, бо вона вже за тобою й очі видивилась (А. Дімаров). ві́кна ви́дивитися. — Увесь день пронудилася сама,— як не сказилася!.. Всі вікна видивилась, виглядаючи вас... (С. Васильченко). 2. Зіпсувати зір, виглядаючи кого-небудь, чекаючи чогось. — Хіба не видно, за кого я? Свій брат і за свого стою. Ноги сходив, очі видивив і горба нажив за чужими ві

виїда́ти о́чі кому. Лаючи, жорстоко, в’їдливо дорікати кому-небудь за щось. (Варка:) Коли вже й рідня одно другому виїдає очі, то чого ж сподіватись від чужих?.. (М. Кропивницький); — Це мені на мого найменшого братуху люди очі виїдають. От горе з ними! (Л. Яновська).

ви́плакати (спла́кати) / випла́кувати (спла́кувати) о́чі. Довго і часто плакати. Буду сина ждати. Та й чи ждати, чи не ждати? Ждала дні і ночі; Не доїла, не доспала, Виплакала очі! (Я. Щоголів); — Бачитимеш Григора Любистка у царській церкві, передай, що його Марусина виплакала очі, виглядаючи на шляхах...— казала дебела тітка Явтушиха (М. Лазорський); Розійшлися їхні долі, за них (дітей) батьки в костьолі Сплакують старенькі вічі (Д. Павличко); // Плачучи, зіпсувати собі очі, зір. Од раннього ранку до пізньої ночі Я плачу без тебе і виплакав очі (Пісні та романси..); Сплакала очі темної ночі, що світонька не бачу (П. Чубинський). пропла́кати о́чі. Висохну од жалю і проплачу очі, Тебе не забуду ані вдень ні вночі (Укр.. пісні).

ви́порснути з-під о́ка чийого, кого, із запереч. Залишитися непоміченим, непобаченим. Уважна, доскіплива, жваво постукує (вчителька) по класу у своїх модельних на високих каблуках, .. зазирне сюди й туди, ніхто не випорсне з-під її ока (О. Гончар).

ви́пустити / випуска́ти з о́ка (з оче́й) кого, що. 1. із запереч. Постійно бачити кого-, що-небудь, спостерігати за кимсь, чимсь або весь час дивитися на когось, щось. Де по дорозі, де полем, по пояс загрузаючи в снігу, котили вони (червоноармійці) поперед себе дерев’яне колесо, залишали за собою тонку нитку телефонного кабеля. Він одразу ж поринав у сніг, доводилось ловити його на рогульки, щоб не випустити з очей (Ю. Збанацький); Вона що-небудь робить, а він, підперши руками кучеряву голову, не випускає її з очей (Марко Вовчок). 2. Послабити увагу до кого-, чого-небудь. Боговіз шпарко затягнувся димом, голос його підупав, послабшав: — Випустили його (Степана) з ока.. (Ю. Бедзик).

вироста́ти / ви́рости в оча́х. 1. чиїх, кого і без додатка. Стати кращим на думку кого-небудь; бути авторитетнішим для когось. Після того, як він оженився, він ніби виріс у своїх очах (І. Нечуй-Левицький); І з того часу Рудько (півень) повторював його (“кукуріку”) кожної нагоди і взагалі без жодної нагоди. Раптом він непомірно виріс у своїх очах.. Рудько розумів, що своїм співом сказав усьому світові про своє право на радощі життя (О. Ольжич); Був (Микола) приємно вражений тим, як повернув справу Андрій. Товариш враз виріс у його очах (Ю. Збанацький). 2. Поставати перед ким-небудь, уявлятися комусь. Я тільки раз його (Кропивницького) на сцені бачив — Титана, що зламали вже літа,— Та молодим в очах він вироста, Бо я таким в душі його відзначив (М. Рильський).

ви́точити сльо́зи з оче́й чиїх, кого. Своїми вчинками, поведінкою змусити кого-небудь страждати, довести до плачу. А як пішов мені шостий рік, то багацько сліз виточив я з очей бідної моєї неньки (О. Стороженко); Вона кинулася була розважати Пріську, .. та ще гірше розразила її серце, ще більше виточила сліз з її старих очей (Панас Мирний).

ви́тріщити (ви́валити, ви́рячити, ви́лупити і т. ін.) / витріща́ти (вива́лювати, виряча́ти, вилу́плювати і т. ін.) о́чі (баньки́), зневажл.1. Широко розкрити очі, виражаючи здивування, безтямність, гнів і т. ін. (Павло:) Хочеш, я тебе зразу одним словом остовпиню (спантеличу)? Скажу таке слово, що ти тільки баньки витріщиш (М. Кропивницький); (Мартин:) Скажи там, щоб дали на дорогу дві мірки вівса — ну, чого очі вивалив? (І. Карпенко-Карий); Господар вирячив від здивування очі (А. Шиян); — Це що таке? — він недоумкувато вилупив почервонілі від алкоголю очі (Л. Дмитерко); “Ти начепи йому (Ослу) на шию срібний дзвоник”.. На вигоні телят перелякав: Ускочив у село — всяк очі витріщає (Л. Глібов); Мати прислухалась і витріщала з дива очі: хлопець розказував українською мовою мужицьку казку (І. Нечуй-Левицький). ви́тріщити бу́ркала. — Чого буркала витріщила? Уклінно проси... (М. Стельмах). ви

відво́дити / відвести́ о́чі. 1. від кого—чого. Переставати дивитися на кого-, що-небудь. Копистка відвів очі від вікна, низько увігнув голову і замислився (Я. Гримайло); Наталка не могла одвести від нього очей (О. Гончар); // від кого і без додатка. Намагатися не дивитися на кого-небудь; уникати зустрічі очима з кимсь. Помирає їх (товаришів) улюблений командир Андрій Федорченко.. Молодший їздовий Тягнибіда відводить очі набік, щоб приховати сльози (О. Довженко); Галка розглядала по кімнаті; її таки щось непокоїло. Ярослав уловив її погляд, відвів очі (Ю. Мушкетик); Аж од дверей ніс на собі Давид її погляд, а це тільки вловив. І щось було в ньому, від чого парубок швидко відвів очі (А. Головко). 2. кому, від кого. Навмисне відволікаючи увагу від кого-, чого-небудь, обдурювати когось. Іч, як він, падлюка, викручується! Жолкевський їде до нас по виписчиків, а він (Сагайдачний) нам очі відводить! (З. Тулуб); Украде (Тимошко) бу

відкрива́ти (розкрива́ти) / відкри́ти (розкри́ти) о́чі кому. 1. Показувати, розказувати усю правду про щось. Мабуть, що так... якщо ми дітям не відкриваємо очей, це не значить, що вони залишаються сліпими. Прозріння їм приносить життя... (Л. Дмитерко); — Це добре, Прокоповичу, що є такі люди, що одкривають нам очі... Але ж самі вони не переінакшать порядків у світі (А. Іщук); (Чумак:) Треба спочатку поговорити з народом, відкрити йому очі (І. Микитенко); Покохав я доньку Аксакову. І вона покохала мене. Але магнат не міг віддати її за бурлаку. Хоч як ховали ми наше кохання, а знайшлися добрі люди — відкрили батькові очі (З. Тулуб). 2. на що. Допомагати правильно або глибше розуміти, сприймати, пізнавати що-небудь. Сьогоднішній концерт відкрив мені трохи ширше очі на музику, можливо, тому, що Кеся старалася прилучити мене до вершин музичної культури (Ю. Збанацький); Учень, а нині високоосвічена людина, зг

відкри́лися / відкрива́ються о́чі кому, на кого—що. Хтось позбувся помилкової думки про кого-, що-небудь, хибного сприймання чогось; стало зрозумілим щось. (Курінний:) Я радився з Рипнюком… (Мирон:) Ви б з людьми більше радились,.. вам би очі відкрились… (М. Зарудний); По-справжньому відкрились Ганні очі на них (бандитів) під час наскоку (О. Гончар); Тепер .. відкривались йому очі, починав бачити і розуміти (І. Франко). на́че о́чі відкри́лися. Шевченко на власні очі побачив таке страшне пригноблення трудящих, що він ніби прозрів, наче очі йому відкрилися на сувору дійсність (П. Колесник); — Слухай,— мовив я, бо мені раптом наче відкрились очі на те, що я досі бачив (Є. Гуцало). о́чі розкри́лися у кого. Тільки що відправив (молебень Божої Матері), а у мене очі й розкрились. Воно, бачиться, молитва й одоліла дияволову силу (М. Костомаров).

відрива́ти / відірва́ти о́чі (по́гляд) від кого—чого і без додатка. Переставати дивитися на кого-, що-небудь. Імператор відривав очі від гнітючого краєвиду і знову продовжував ходити по залі, вдивляючись в гладенький паркет (П. Кочура); Харкевич іноді відривав погляд від рівного, мов асфальт, грейдера і скоса поглядав на моряка (С. Голованівський); Черниш зморщився і, з зусиллям відірвавши очі від картини, суворо подивився на Блаженка (О. Гончар); Він (комбриг) хотів відірвати погляд, але його очі якось самі впали на зціплений кулак (вбитого бійця) (Ю. Бедзик).

ві́рне (пе́вне) о́ко (в ло́бі) у кого. Хто-небудь добре орієнтується на місцевості, вміє правильно оцінювати, визначати щось. — У мене в лобі око вірне. Я будь-яку ділянку прикину вздовж та поперек на око і скажу, скільки якої породи буде в ній (М. Стельмах); Око в нього було певне, серце міцне. Долав він шляхи невтомно (Л. Первомайський).

влуча́ти (би́ти) / влучи́ти в (са́му) то́чку (в (са́ме) о́ко). Говорити, висловлювати і т. ін. те, що потрібне, доречне, своєчасне, відповідає конкретній ситуації. Артилеристи бачили цю людину вперше. Спочатку висміювали її дикий вигляд.. Але промова припала їм до серця.— В саму точку б’є! (П. Панч); — Що ж, його (чай) з нарзану роблять, чи як? Бачура обернувся, наче його вкололи голкою.. Тепер Ковалів влучив у саму точку, вдарив дошкульно (М. Чабанівський); — Підсусідки, замість бути нашими хлопами й орати нам землю,— працюють на своїх хлопських отаманів. — Правильно, — загули голоси. — Молодець, Кособудський. Влучив у саме око (З. Тулуб). попада́ти / попа́сти про́сто в о́ко. Сиплеться град гуцульських жартів, іноді неотесаних, вузлуватих, але завше влучних, що попадають просто в око (Г. Хоткевич).

во́вчим о́ком, зі сл. диви́тися, слідкува́ти і т. ін. Жадібно, хтиво і т. ін. Тимко слідкував за нею вовчим оком і снував по двору, щоб застукати її де-небудь один на один та хоч обняти по-парубоцькому (Григорій Тютюнник).

води́ти очи́ма. 1. за ким. Пильно стежити, дивлячись на кого-небудь. Святий Миколай все за мною слідком водить очима (І. Нечуй-Левицький); Мотря цілий вечір водить за нею напруженими очима і вичікує слушного моменту, щоб одверто поговорити (Ірина Вільде). 2. Дивлячись, виражати поглядом певний стан чи почуття (перев. здивування, тривоги, неспокою тощо). Якась жінка стояла під розбитим осокором з двома дітками і печально водила очима (Є. Кравченко); І знову продиралися комсомольці крізь нетрі, переходили через струмки, через яри й лісисті яруги. І знову зупинявся Павлусь і безнадійно водив очима: — Заблудилися! (О. Донченко); Цілковита розгубленість і безпорадність опанували кожного з пасажирів. Кожен водив навколо повними тривоги очима, шукаючи якогось порятунку (Г. Коцюба).

в оча́х. 1. чиїх, рідше кого, чого. Як вважає хтось, за чиїм-небудь переконанням, враженням і т. ін. (Мохаммед:) В моїх очах вона ні гарною, ні молодою ніколи не здавалась (Леся Українка); Акції молодого батюшки в очах отця Миколая одразу пішли вгору (М. Стельмах); Особливо дратує декого, що Шевченко в очах українців — пророк (Л. Костенко). 2. з дієсл. На вигляд, помітно і т. ін. Всі кажуть, що хтось в очах поправився за сей тиждень, та хтось навіть сам се почуває,— став сильніший (Леся Українка); — І все мені починає подобатися тут: дівчина, і теща, і скриня, навіть волики в очах здалися більшими (М. Стельмах).

в оча́х жовті́є (жо́вкне, темні́є і т. ін.) / пожовті́ло (пожо́вкло, потемні́ло і т. ін.) кому, у кого і без додатка. Хто-небудь втрачає здатність нормально бачити, комусь стає погано від фізичного болю, втоми, хвилювання і т. ін. Ївга стоїть, як дерев’яна, труситься, в очах жовтіє. Ледве промовила: — Що се ти наробив? (Г. Квітка-Основ’яненко); (Секлета Семенівна:) Ну за що ти мене образив гергепою? За віщо? Ти справді дихати спокійно не даєш! Мені уже жовкне в очах!.. (М. Куліш); В ньому прокинувся голод, дикий, невгамовний, незборливий голод, від якого темніє в очах (П. Загребельний); У мене так мурав’ї (мурашки) й заходили поза спиною від отих Омелькових речей; аж дух у грудях сперло, в очах пожовтіло!.. (Панас Мирний); Світ мені темний зробився: пожовкло, позеленіло в очах (Ганна Барвінок); Замфірові потемніло в очах. Зразу він наче не розчовпав, про що річ, але за мить страшна думка блиснула йому в голові

в оча́х замигті́ли (замиготі́ли) (бі́лі (весе́лі, грайли́ві і т. ін.)) мете́лики у кого і без додатка. Хтось тимчасово втратив здатність звичайного зорового сприйняття через слабкість, сп’яніння, втому тощо. Вихилив повний корячок сирівцю. Огняне питво збудоражило хлопця, дивно заграв світ, пішла обертом земля, в очах замигтіли веселі метелики (К. Гордієнко); В нього почала крутитися голова, а в очах замиготіли білі метелики (М. Чернявський).

в о́чі. 1. У присутності того, про кого йдеться. Прозвали мене Мудрагелем; Павло Мудрагель та й годі! Звичайно, не в очі. Але мені байдуже! (Л. Мартович); // При безпосередньому спілкуванні. — В очі добра — поза очі відьма! (Григорій Тютюнник); В очі вчитель їдкий, мов товчений перець, поваги до сану й на щербатий гріш не покаже, а зате який позаочі! (М. Стельмах). 2. зі сл. говори́ти, сказа́ти і под. Прямо, відверто і т. ін. Я прилюдно і в очі назвав учинки тих добродіїв некультурністю, чим викликав на себе великий гнів (М. Коцюбинський); — Таке безстидство в очі говорить і ні крапельки не соромиться (М. Стельмах); (Назар:) Тільки я нашіптувати не буду, я все в очі скажу (М. Зарудний); В очі жадне (жодне) ані слово не писне, бо боїться (Б. Лепкий). 3. перев. зі сл. не ба́чити. Уживається для підсилення зазначеного слова; зовсім, ніколи. В Одесі думаю ще й нове що-небудь почать... Там уже й Гейне знов буду писать, а

впада́ти (рідше па́дати) / впа́сти в о́ко (в о́чі, у ві́чі). 1. кому. Хто-небудь помічає, бачить, звертає увагу на когось чи на щось. На одному (магазині), крайньому від базару, ще впала Давидові в очі афіша. Сьогодні буде виставлена “Хмара” (А. Головко); Байдуже ніхто не міг пройти повз Оверка, усім пада в око розкішний паруб’яга (К. Гордієнко); // Привертати чию-небудь увагу. Ксеня непомітно забилася в середину колони, — аби змішатися з людьми, не впадати в око вартовим (С. Голованівський); Хоч би дрантя якесь натягла на себе, щоб не впадати відразу в ненажерливі очі тим супостатам (О. Сизоненко). 2. Бачити, помічати що-небудь. Гайдамаки з “маминих синків” товпились біля буфету, шелестячи в руках нерозрізаними аркушами “керенок”, брали, що тільки в око впадало (А. Головко); Я палкий аматор морфології рослин. От і збираю все, що в око впаде (Я. Качура). 3. Бути особливо помітним; помічатися. Вза

впива́тися / впи́тися (вп’ясти́ся) очи́ма (по́глядом, зо́ром) в кого—що, перев. несхв. Пильно, не відриваючись, дивитися на кого-, що-небудь. Сафрон темними, без блиску, очима впивається в Тимофія і говорить якомога спокійніше і голосно (М. Стельмах); Жалібно-переляканими очима, крадучися, оглядались опришки, впиваючися зором в кожну темнішу від других пляму, в кожну групу дерев (Г. Хоткевич); (Хведоска:) Раз по раз, каже, як тільки він увійде в церкву, то так і ввіп’ється в мене очима (М. Кропивницький); Товариш уп’явся очима в простір (О. Ольжич); Гайдук знову вийшов з-за столу, затис підборіддя Світличної поміж пальцями, впився поглядом у її очі (А. Дімаров).

впина́ти (вп’я́лювати) / вп’ясти́ (вп’я́лити) о́чі в (на) кого—що. Пильно дивитись на кого-, що-небудь. Гальорка вп’яла очі на панів, розглядаючи їх, як цікавий, кольористий крам (С. Васильченко); Промисловець тяжко сперся на стіл, вп’явши очі в кришталеву прозорість вітрини вікна (Д. Бузько); — Я нічого позитивного не кажу, бо не маю довір’я...— До кого, Маню? — спитав я і вп’ялив очі в її лице (О. Кобилянська).

всевидю́ще (всеви́дяче, видю́че і т. ін.) о́ко. 1. чиє. Здатність все помічати, бачити, про все швидко дізнаватися, знати. Всевидюще око двадцятирічного командира слідкувало за всіма розрахунками (М. Стельмах); Всевидяче око його вже проникало в глибину шеренг, когось невтомно шукало (О. Гончар); Тут його (Франка) рятує від смерті один з його товаришів і забирає з собою на село. Але й там видюче око адміністрації постерегло небезпечного злочинця (М. Коцюбинський). 2. уроч., заст. Всевишній. А ти, всевидящеє око! Чи ти дивилося звисока.. 1 2 Та цур їм, тим царям поганим! Нехай верзуться їм кайдани (Т. Шевченко).

в сто оче́й диви́тися за ким. Уважно стежити за ким-небудь, контролюючи дії, вчинки; старанно пильнувати. — За такими треба було в сто очей дивитись .. От і догрались (О. Гончар).

встроми́ти о́чі в зе́млю. Не дивитися прямо на кого-небудь, потупити погляд. Устромила очі в землю і слова не промовить (Сл. Б. Грінченка); Глянув цар на сестер, питає, а вони дрижать, неначе трясця їх трясе, устромили очі в землю і слова не промовлять (О. Стороженко).

встромля́ти (встро́млювати) / встроми́ти о́чі в кого—що, куди. Пильно вдивлятися в кого-, що-небудь. Морда нерішуче спинявся, підходив до Лазаря, встромляв у нього очі і щось хотів казати, ворушив губами, але мовчав (М. Коцюбинський); А сон налягає. Щоб одігнати його, Іван встромлює очі в живий вогонь (М. Коцюбинський); Яків устромив очі не знать куди (Панас Мирний). втира́ти баньки́, зневажл. Молодій вдові стало чогось так страшно, неначе коло неї десь недалечко, десь у гущавині яблунь заворушилась нечиста сила, втирала в неї свої страшні баньки (І. Нечуй-Левицький).

втопи́ти о́чі (зір, по́гляд) у що, рідко в чому. Пильно, уважно і невідривно вдивлятися в щось. “Завжди стане на перепоні отой лукавий сотник”,— злісно подумав пан Левенець і втопив очі в полковника (М. Лазорський); Він вхопив синка, посадив на коліна і пригорнув його свіже личко до свого блідого лиця, а потім втопив свій погляд в блискучих Марусиних очах (І. Нечуй-Левицький); // Бездумно дивитися куди-небудь, на щось, не відводячи погляду. Оленка мовчала, втопивши очі в підлогу (А. Хижняк); Хазрет не відповів. Він щось міркував, втопивши зір в одвірок (Олесь Досвітній).

вту́пити / вту́плювати о́чі (зір, по́гляд) у кого—що. Довго вдивлятися в кого-, що-небудь (перев. бездумно, не сприймаючи баченого). — Олександра була школярка першого року... Вона сиділа, низько похнюпивши голову і втупивши очі у свій стіл (Б. Грінченко); Лежав (Бронко) отак, втупивши зір у небо, поскороджене ребристими хмарами, і думав (Ірина Вільде); — Іди,— гримнув Христофор, втупивши в неї злісний погляд (О. Довженко); Він... втуплював очі в глуху стіну сусідського будинку і прислухався до своїх думок (П. Панч.). вту́пити позі́р. Жабі, втупивши позір в електричну лампу, замислилась... (Олесь Досвітній). вту́питися по́глядом на що. — Доки не здаси всіх екзаменів, з двору виводити (мотоцикл) не смій! Це був для хлопця удар. Ні слова після цього не промовив. Ображено прикусивши губу, поглядом на вулицю втупився (О. Гончар).

гля́нути недо́брим о́ком на кого. За народними уявленнями, поглядом пошкодити, спричинити нещастя, принести кому-небудь горе, невдачу тощо; зурочити. — А чого така смутна? А що в тебе на думці? Оце, як води в рот набрала! М

Орфографічний словник української мови

ОКО

о́ко 1 іменник середнього роду форма вічі у знахідному відмінку множини вживається лише з прийменником у

о́ко 2 іменник середнього роду одиниця ваги; міра об'єму арх.

Словник синонімів

ОКО (лихе) погляд, (фахівця) зір; (за ким) ДОГЛЯД; очко; див. ще ОЧІ.

Українсько-російський словник

ОКО I глаз, поэз. око; (мн. очі; род. очей) глаза; очи в самісіньке око — (метко, впопад) разг. в точку; не в бровь, а в глаз (об удачном выражении) говорити, сказати в очі — говорить, сказать в глаза [лицо] на око — (определять) на глаз одним оком — одним глазом, разг. вполглаза, вполглазка про людське око — для виду [для вида, разг. для видимости]; напоказ (с целью обратить внимание на что-н.) світ за очі — куда глаза глядят хоч в око [у вічі] стрель — хоть глаз выткни [выколи] як оком змигнути — в мгновение ока II устар. око (мера веса приблизительно 1,2 кг)

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

Словопедія