Відмінності між версіями «Рішати»

Поточна версія на 18:03, 21 листопада 2015

Ріша́ти, -ша́ю, -єш, сов. в. ріши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. 1) Лишать, лишить. А жінка й діти? Адже ти їх усього рішив. Кв. II. 33. 2) Терять, потерять, лишаться, лишиться. Ой не прибуду скоро, жизнь свою рішу. Чуб. V. 641. Поки дійшов додому, то чисто всі гроші рішив. Кобел. у. 3) Рѣшать, рѣшить. Вас розсудила палата, рішили отамани і війсковий суддя. Стор.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Сучасний український словник

РІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., розм. 1. перех. Вираховуючи, обчислюючи і т. ін., виконувати, розв’язувати що-небудь. Завдання він рішав в одну хвилину, заплутаних місць у нього не було (Хотк., І, 1966, 147); Шаради рішали, чи що. Обступили всі Славу, а вона накреслила паличкою на землі коло, а в середині кола написала дві літери — «ля» (Головко, II, 1957, 268);Довбня плавко, без запинки рішив одну задачу, потім другу, третю (Мирний, IV, 1955, 112); // Шукати яку-небудь відповідь на питання, намагатися пояснити щось і т. ін. Він помітив, що уперто рішає настирне питання і не може рішити: що значить сон, який приснився сьогодні жінці?..(Коцюб., II, 1955, 283); Трудне питання помогла рішити таки пані Качковська (Л. Укр., III, 1952, 645).

2. неперех. Роздумуючи, обмірковуючи, спостерігаючи і т. ін., робити певний висновок; вирішувати. — Чого ж вона там була в кабінеті? А пан же де був? — допитувались жінки. — Та й пан же там — з нею! — Он воно що! — рішали молодиці, а дівчата, похнюпившись, лукаво всміхалися… (Мирний, IV, 1955, 235); — Тричисниці до смерті, — рішає Хо, дивлячись на нього (Коцюб., І, 1955, 175); Сам же [Кузь] взяв одступив од лави. «Сердиться, значить», мати рішила і вголос одрізала: — Що ж, я прохати ласки не буду (Тич., І, 1957, 257).

3. перех. Доводити до кінця, завершувати що-небудь. — Нехай мені дякують, що швидко діло рішив; а виноватий [винуватий] нехай жалкує на себе (Кв.-Осн., II, 1956, 179); Хай пани ідуть до Думи голову сушити, я вам справи господарські поможу рішити (Л. Укр., І, 1951, 278); // Мати основне, вирішальне значення у закінченні, завершенні чого-небудь. Кінець діло ріша (Номис, 1864, № 10005).

4. перех. і без додатка. Обговорюючи що-небудь, ухвалювати певне рішення, приймати постанову, виносити вирок і т. ін. [Кембль:] Та все одно — був, чи не був на раді, а вже коли громада вся рішає, то всяк примушений рішинця [рішенця] слухать (Л. Укр., III, 1952, 25); Не вперше рішать нам державні діла У нашій шахтарській столиці! (С. Ол., Вибр., 1959, 239). ◊ Ріша́ти (ріши́ти) до́лю чию — визначати, як хто-небудь далі житиме, що робитиме і т. ін. [Віра:] Що коли ці папери єдиний доказ його виновності [вини]… і я мушу сама рішати його долю… Жах… (Коч., II, 1956, 223).

5. неперех. Поміркувавши, зваживши всі можливі варіанти, вибирати один, зупинятися на одному якомусь способі дії, намірі і т. ін. — Затявся пан, держімось і ми. — Проти громади нічого не зробить. — Не присилує жати. — Авжеж. — Бастуймо і край, — рішає Півтора Лиха (Коцюб., II, 1955, 54); Петро товаришів спитав, протерши очі: — Ну, хлопці, хто куди рішив? (Дор., Три богатирі, 1959, 19); // перех., з інфін. Після роздумів наважуватися щось виконати, зробити. Рішила Хівря Василю грошей не давати (Григ., Вибр., 1959, 113); Рішив Василь найнятися у робітники (Хотк., І, 1966, 102).

6. перех. Убивати кого-небудь, заподіювати смерть комусь. Висмоктана з пальця й легенда про те, що гримуча змія, так само як скорпіон, у безвиході рішає себе смертельним «самоукусом» (Наука.., 2, 1967, 42); — Я його зараз пристрелю. Яка-небудь Пищи-Муха буде мене ганяти по тричі на день. Я його зараз рішу (Панч, І, 1956, 202); // Розбивати, ламати, трощити що-небудь. [Конон:] А я свою гармонію чисто рішив, як брязкнув [брязнув] нею об землю, так в цури й розлетілась (Кроп., II, 1958, 449). ◊ Ріши́ти життя́ — убити.

7. чого, перех., рідко. Позбавляти (у 1 знач.) чого-небудь. — Господи милосердний! не осироти нас! Не віднімай від нас нашої радості! Ріши мене усії [усієї] худоби..; а нехай вона [Маруся] поживе на світі… (Кв.-Осн., II, 1956, 84).

8. тільки док., перех., рідко. Жадібно з’їсти, випити і т. ін. все до останку. Пан писар уже давно випив і простої, випив і калганової,.. попав півкурятини, так її й рішив (Кв.-Осн., II, 1956, 264); // Повністю витратити що-небудь. — Скоро увесь [хліб] рішить [Брус] (Кв.-Осн., II, 1956, 135); [Xимка:] За два місяці сотню рублів, що панич на весіллі подарував, рішив [Іван] до копієчки… (Мирний, V, 1955, 239).

Тлумачний словник української мови

рішати

-аю, -аєш, недок., рішити, -шу, -шиш, док., розм. 1) перех. Вираховуючи, обчислюючи і т. ін., виконувати, розв'язувати що-небудь. || Шукати яку-небудь відповідь на питання, намагатися пояснити щось і т. ін. 2) неперех. Роздумуючи, обмірковуючи, спостерігаючи і т. ін., робити певний висновок; вирішувати. 3) перех. Доводити до кінця, завершувати що-небудь. || Мати основне, вирішальне значення у закінченні, завершенні чого-небудь. 4) перех. і без додатка. Обговорюючи що-небудь, ухвалювати певне рішення, приймати постанову, виносити вирок і т. ін. 5) неперех. Поміркувавши, зваживши всі можливі варіанти, вибирати один, зупинятися на одному якомусь способі дії, намірі і т. ін. || перех., з інфін. Після роздумів наважуватися щось виконати, зробити. 6) перех. || Розбивати, ламати, трощити що-небудь. 7) чого, перех., рідко. Позбавляти (у 1 знач.) чого-небудь. 8) тільки док., перех., рідко. Жадібно з'їсти, випити і т. ін. все до останку. || Повністю витратити що-небудь.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

1. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 580.

2. Тлумачний словник української мови. Івченко А. О. – Харків: Фоліо, 2000. – 540 с.

Зовнішні посилання