Відмінності між версіями «Себелюб»
| (не показано 6 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Се]] | [[Категорія:Се]] | ||
| − | ==Академічний тлумачний словник== | + | ==Сучасні словники== |
| − | СЕБЕЛЮБ - | + | ===[http://sum.in.ua/s/sebeljub Академічний тлумачний словник]=== |
| + | СЕБЕЛЮБ - Те саме, що себелюбець. Не минала [багачі] себелюби, Та все жалкували, Що сироти таким добром Старців годували! (Тарас Шевченко, II, 1953, 51); — Не подумайте, що ми такі нікчемні себелюби і ретрогради, що тільки в своєму рідному болоті кохаємось (Петро Колесник, Терен.., 1959, 172). | ||
| − | ==Український тлумачний словник== | + | ===[http://language.br.com.ua/%D1%81%D0%B5%D0%B1%D0%B5%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%B5%D1%86%D1%8C/ Український тлумачний словник]=== |
| − | + | Себелюбець бця, ч. Себелюбна людина; егоїст. — Який я себелюбець! ..Я марив про працю для народу, про поміч йому.., а скоро зазнав особистого нещастя,— зараз і забув про все! (Гр., II, 1963, 59); Себелюбець, хвалько і балакун, він на початку війни почав розповсюджувати афішки, які, на його думку, підносили патріотичний дух москвичів (Кочура, Зол. грамота, 1960, 173). | |
| + | |||
| + | ==Додаткові словники== | ||
| + | |||
| + | ===[http://www.mirslovushakova.ru/show_termin/74843/ Словарь Ушакова]=== | ||
| + | |||
| + | Себялюбец - себялюбца, м. (книжн. устар.). Эгоист, себялюбивый человек. всякий подумает, что Карл Иванович больше ничего, как бесчувственный и корыстолюбивый себялюбец - и всякий ошибется. Л. Толстой. | ||
| + | |||
| + | ===[http://ozhegov.textologia.ru/definit/mertvec/?q=742&n=186418 Толковый словарь русского языка Ожегова С. И.]=== | ||
| + | |||
| + | Себялюбец, -бца, мужской род Себялюбивый человек. (Слово "Себялюбец" может использоваться сокращённо в тексте как "С." или "с.") | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| Рядок 22: | Рядок 33: | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| − | [ | + | |
| + | [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%B3%D0%BE%D1%97%D0%B7%D0%BC Егоїзм] | ||
| + | - (від лат. ego — я) — ціннісна орієнтація суб'єкта, що характеризується переважанням в його життєдіяльності самокорисливих особистих інтересів і потреб відносно до інтересів інших людей і соціальних груп. Згідно з егоїзмом, задоволення людиною особистого інтересу розглядається в якості вищого блага. | ||
| + | |||
| + | Проявам егоїзму властиво відношення суб'єкта до іншої людини як до об'єкта й засобу досягнення самокорисливої мети. Розвиток егоїзму і перетворення його в домінуючу спрямованість особи пояснюється серйозними дефектами виховання. | ||
| + | |||
| + | У деяких психологічних і етико-психологічних концепціях егоїзм розглядається як природжена властивість людини, завдяки якій забезпечується захист її життєдіяльності. | ||
| + | |||
| + | У буденному слововживанні егоїзм виступає як протилежність альтруїзму. | ||
| + | |||
| + | Егоїзм виявляється в ситуації конфлікту інтересів, коли задоволення особистого інтересу відбувається на шкоду інтересу іншої людини. У цьому плані егоїзм слід відрізняти від себелюбства, тобто природного відчуття самозбереження і благовоління до самого себе. При себелюбстві турбота людини про власне благо може не суперечити благу інших людей і поєднуватися з прагненням до блага інших людей, до загального блага. «Егоїзму» також іноді називають зарозумілість, або самовдоволення, при якому милість до себе може здійснюватися за рахунок інших. | ||
| + | |||
| + | У своєрідній формі розумно-егоїстична схема моральності була відтворена в деяких еволюціоністських теоріях поведінки людини, зокрема, у концепції «взаємного альтруїзму» (Р. Тріверса), згідно з якою альтруїстична поведінка входить в особистий інтерес індивіда. | ||
Поточна версія на 20:37, 19 листопада 2015
Себелюб, -бу, м. Себялюбіе, эгоизмъ. Панує в їх серці себелюбу гріх. К. Дз. 135.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник
СЕБЕЛЮБ - Те саме, що себелюбець. Не минала [багачі] себелюби, Та все жалкували, Що сироти таким добром Старців годували! (Тарас Шевченко, II, 1953, 51); — Не подумайте, що ми такі нікчемні себелюби і ретрогради, що тільки в своєму рідному болоті кохаємось (Петро Колесник, Терен.., 1959, 172).
Український тлумачний словник
Себелюбець бця, ч. Себелюбна людина; егоїст. — Який я себелюбець! ..Я марив про працю для народу, про поміч йому.., а скоро зазнав особистого нещастя,— зараз і забув про все! (Гр., II, 1963, 59); Себелюбець, хвалько і балакун, він на початку війни почав розповсюджувати афішки, які, на його думку, підносили патріотичний дух москвичів (Кочура, Зол. грамота, 1960, 173).
Додаткові словники
Словарь Ушакова
Себялюбец - себялюбца, м. (книжн. устар.). Эгоист, себялюбивый человек. всякий подумает, что Карл Иванович больше ничего, как бесчувственный и корыстолюбивый себялюбец - и всякий ошибется. Л. Толстой.
Толковый словарь русского языка Ожегова С. И.
Себялюбец, -бца, мужской род Себялюбивый человек. (Слово "Себялюбец" может использоваться сокращённо в тексте как "С." или "с.")
Ілюстрації
|
|
Відео
Див. також
Егоїзм - (від лат. ego — я) — ціннісна орієнтація суб'єкта, що характеризується переважанням в його життєдіяльності самокорисливих особистих інтересів і потреб відносно до інтересів інших людей і соціальних груп. Згідно з егоїзмом, задоволення людиною особистого інтересу розглядається в якості вищого блага.
Проявам егоїзму властиво відношення суб'єкта до іншої людини як до об'єкта й засобу досягнення самокорисливої мети. Розвиток егоїзму і перетворення його в домінуючу спрямованість особи пояснюється серйозними дефектами виховання.
У деяких психологічних і етико-психологічних концепціях егоїзм розглядається як природжена властивість людини, завдяки якій забезпечується захист її життєдіяльності.
У буденному слововживанні егоїзм виступає як протилежність альтруїзму.
Егоїзм виявляється в ситуації конфлікту інтересів, коли задоволення особистого інтересу відбувається на шкоду інтересу іншої людини. У цьому плані егоїзм слід відрізняти від себелюбства, тобто природного відчуття самозбереження і благовоління до самого себе. При себелюбстві турбота людини про власне благо може не суперечити благу інших людей і поєднуватися з прагненням до блага інших людей, до загального блага. «Егоїзму» також іноді називають зарозумілість, або самовдоволення, при якому милість до себе може здійснюватися за рахунок інших.
У своєрідній формі розумно-егоїстична схема моральності була відтворена в деяких еволюціоністських теоріях поведінки людини, зокрема, у концепції «взаємного альтруїзму» (Р. Тріверса), згідно з якою альтруїстична поведінка входить в особистий інтерес індивіда.
