Відмінності між версіями «Річище»
(Створена сторінка: '''Річище, -ща, '''''с. ''Русло, прежнее русло рѣки. Черк. у. КС. 1885. XI. 538. Категорія:Рі) |
(→Зовнішні посилання) |
||
(не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | '''Річище, | + | '''Річище, , а, сер. |
+ | 1. Найнижча ділянка дна річкової долини, по якій тече або текла вода. Тільки пройшовши попід залізницею, вода ще з більшим клекотом виривалася знов у бетонне річище і йшла геть з міста (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 41); Луг, на який вони прийшли, був давній і старий; колись тут було річище Ташані, потім воно пересохло, поросло травою, по веснах заливалося водою, а коли вода спадала — просихало (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 229); * Образно. В'їжджали [дівчина з Григорієм] в Кураву, в тиху глиб між садки та хати, в річище вулиці з берегами сірих тинів (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 21); * У порівняннях. Тату, рука твоя вірна й тверда, зморшки на ній ніби річища темні й глибокі, сповнені потом в труді (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 10); | ||
+ | // Великий водяний потік. Круг столів запанувала різноголоса строката бесіда, яка сторонній людині здається безладним шумом, але в якій є свій зміст і внутрішній зв'язок, як є він поміж десятками струмків, що зливаються в одне річище (Семен Журахович, До них іде.., 1952, 149); | ||
+ | // Заглиблення у ґрунті, де тече водяний потік. Вже з гори Клумак бачив виповнене дощами водоймище, гать, річище потоку, дараби, що лежали на сухому (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 302); Воли завзятіше захитали рогами.. і швидше пішли, глибоко занурюючи ратиці в піщане річище весняного потоку (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 387). | ||
+ | 2. перен., чого, який. Шлях або напрямок розвитку, руху чого-небудь. Наша література, наше мистецтво течуть вірним річищем і дадуть вицвіти нечуваної сили й краси (Максим Рильський, IX, 1962, 168); Громовий залп «Аврори» провістив початок нової ери в історії людства — ери соціалізму. З того історичного часу новим річищем пішло життя (Мистецтво, 5, 1957, 31). | ||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 578. | ||
[[Категорія:Рі]] | [[Категорія:Рі]] | ||
+ | |||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Images (2).jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Images_(3).jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Images_(2).jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Річечка.jpg|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | |||
+ | ==Див. також== | ||
+ | |||
+ | ==Джерела та література== | ||
+ | |||
+ | ==Зовнішні посилання== | ||
+ | http://sum.in.ua/ | ||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/інститут суспільства] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2015 року]] |
Поточна версія на 13:00, 19 листопада 2015
Річище, , а, сер. 1. Найнижча ділянка дна річкової долини, по якій тече або текла вода. Тільки пройшовши попід залізницею, вода ще з більшим клекотом виривалася знов у бетонне річище і йшла геть з міста (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 41); Луг, на який вони прийшли, був давній і старий; колись тут було річище Ташані, потім воно пересохло, поросло травою, по веснах заливалося водою, а коли вода спадала — просихало (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 229); * Образно. В'їжджали [дівчина з Григорієм] в Кураву, в тиху глиб між садки та хати, в річище вулиці з берегами сірих тинів (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 21); * У порівняннях. Тату, рука твоя вірна й тверда, зморшки на ній ніби річища темні й глибокі, сповнені потом в труді (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 10); // Великий водяний потік. Круг столів запанувала різноголоса строката бесіда, яка сторонній людині здається безладним шумом, але в якій є свій зміст і внутрішній зв'язок, як є він поміж десятками струмків, що зливаються в одне річище (Семен Журахович, До них іде.., 1952, 149); // Заглиблення у ґрунті, де тече водяний потік. Вже з гори Клумак бачив виповнене дощами водоймище, гать, річище потоку, дараби, що лежали на сухому (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 302); Воли завзятіше захитали рогами.. і швидше пішли, глибоко занурюючи ратиці в піщане річище весняного потоку (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 387). 2. перен., чого, який. Шлях або напрямок розвитку, руху чого-небудь. Наша література, наше мистецтво течуть вірним річищем і дадуть вицвіти нечуваної сили й краси (Максим Рильський, IX, 1962, 168); Громовий залп «Аврори» провістив початок нової ери в історії людства — ери соціалізму. З того історичного часу новим річищем пішло життя (Мистецтво, 5, 1957, 31). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 578.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
http://sum.in.ua/ [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/інститут суспільства]