Відмінності між версіями «Варта»
(→Зовнішні посилання) |
|||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | === [http://sum.in.ua/s/varta Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | |
| + | ВАРТА, и, жін. | ||
| + | 1. Загін, група людей (переважно озброєних), що охороняють кого-, що-небудь; сторожа. Вони подались на Джурджулешти, ..де, як кажуть, легше перехопитись через вузький Прут, легше обминути кордонну варту (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 147); [Кармелюк:] Кушнірук, постав на шляху варту (Степан Васильченко, III, 1960, 183); Їх [полонених] до штабу варта гонить (Андрій Малишко, II, 1956, 130); Цілий загін жовнірів — варта теж сиділа на окремих возах поміж хурами арештованих (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 77). | ||
| + | // Почесна варта — група людей, вишикуваних для вшанування когось. Максим Нерчин стояв струнко в урочисто-напруженій шерензі почесної варти (Натан Рибак, Час, 1960, 8); Міністр, тримаючи циліндра в руці, обійшов почесну варту, що стояла, як зелена стіна (Юрій Яновський, II, 1958, 111). | ||
| + | |||
| + | 2. Вартування, перебування десь протягом певного часу для охорони кого-, чого-небудь. Маршалківська сторожа здавала нічну варту і повільно зводила міст на річці (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 6); Тільки друга нічна зміна сторожі закінчувала свою варту, приходили сторожі денні (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 28); Оце тільки вдосвіта вернувся [Юхим] з варти та й приліг на часинку (Андрій Головко, II, 1957, 332). | ||
| + | // З-під варти звільнити (випустити і т. ін.) — надати свободи заарештованому. Одну тільки Марію Кожушну присудили на три роки умовно і з-під варти звільнили (Андрій Головко, II, 1957, 185); На варті бути (стояти і т. ін.) — охороняти кого-, що-небудь. Десяцькі зостались коло куреня на варті на цілу ніч (Нечуй-Левицький, II, 1956, 235); Ніч зайшла темна, ходжу я на варті, стережу добро (Юрій Яновський, I, 1958, 37); Солдат на варті. Од багнета відбитий промінь в трави ліг (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 93); * Образно. В простих людей вселивши віру, моя велика сторона завжди стоїть на варті миру (Микола Упеник, Вітчизна миру, 1951, 82); Під вартою — під конвоєм; будучи заарештованим. Григорій пройшов під вартою за якихось двадцять кроків від неї (Леонід Смілянський, Пов. і опов., 1949, 100); Під варту взяти — позбавити на певний час свободи; заарештувати. [Оксана:] Візьміть під варту його. У трюм ведіть (Олександр Корнійчук, I, 1955, 62); Килигей наказав взяти офіцера під варту (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 319). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 12:49, 19 листопада 2015
Варта, -ти, ж. Стража, караулъ; время стоянія на стражѣ, на часахъ. А варта заснула, пан приїхавне чула. Чуб. V. 64. Перед палацом, де вона мешкала, стояла гострая варта. Чуб. II. 77. Всюди постановив варту, щоб ніхто вночі з табора не вештавсь. К. ЧР. 312. Прийде безщасна та варта, тра її одстояти. Рудч. Чп. 87. На варті. На часахъ. Ходять по двору на варті. ЗОЮР. І. 248. Ум. вартонька.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ВАРТА, и, жін. 1. Загін, група людей (переважно озброєних), що охороняють кого-, що-небудь; сторожа. Вони подались на Джурджулешти, ..де, як кажуть, легше перехопитись через вузький Прут, легше обминути кордонну варту (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 147); [Кармелюк:] Кушнірук, постав на шляху варту (Степан Васильченко, III, 1960, 183); Їх [полонених] до штабу варта гонить (Андрій Малишко, II, 1956, 130); Цілий загін жовнірів — варта теж сиділа на окремих возах поміж хурами арештованих (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 77).
// Почесна варта — група людей, вишикуваних для вшанування когось. Максим Нерчин стояв струнко в урочисто-напруженій шерензі почесної варти (Натан Рибак, Час, 1960, 8); Міністр, тримаючи циліндра в руці, обійшов почесну варту, що стояла, як зелена стіна (Юрій Яновський, II, 1958, 111).
2. Вартування, перебування десь протягом певного часу для охорони кого-, чого-небудь. Маршалківська сторожа здавала нічну варту і повільно зводила міст на річці (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 6); Тільки друга нічна зміна сторожі закінчувала свою варту, приходили сторожі денні (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 28); Оце тільки вдосвіта вернувся [Юхим] з варти та й приліг на часинку (Андрій Головко, II, 1957, 332).
// З-під варти звільнити (випустити і т. ін.) — надати свободи заарештованому. Одну тільки Марію Кожушну присудили на три роки умовно і з-під варти звільнили (Андрій Головко, II, 1957, 185); На варті бути (стояти і т. ін.) — охороняти кого-, що-небудь. Десяцькі зостались коло куреня на варті на цілу ніч (Нечуй-Левицький, II, 1956, 235); Ніч зайшла темна, ходжу я на варті, стережу добро (Юрій Яновський, I, 1958, 37); Солдат на варті. Од багнета відбитий промінь в трави ліг (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 93); * Образно. В простих людей вселивши віру, моя велика сторона завжди стоїть на варті миру (Микола Упеник, Вітчизна миру, 1951, 82); Під вартою — під конвоєм; будучи заарештованим. Григорій пройшов під вартою за якихось двадцять кроків від неї (Леонід Смілянський, Пов. і опов., 1949, 100); Під варту взяти — позбавити на певний час свободи; заарештувати. [Оксана:] Візьміть під варту його. У трюм ведіть (Олександр Корнійчук, I, 1955, 62); Килигей наказав взяти офіцера під варту (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 319).
Ілюстрації
|
|
|
|
