Відмінності між версіями «Уклін»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Уклін, -лону, '''''м. ''Поклонъ. Чуб. IV. 220. Категорія:Ук) |
(→Ілюстрації) |
||
| (не показано 2 проміжні версії 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Уклін, -лону, '''''м. ''Поклонъ. Чуб. IV. 220. | '''Уклін, -лону, '''''м. ''Поклонъ. Чуб. IV. 220. | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | 1. Нахиляння голови або верхньої частини тулуба на знак вітання, пошани і т. ін. Коли Володко з салоновим уклоном приступив до неї, щоб подати їй руку, вона з погордою відвернулася від нього (Іван Франко, II, 1950, 77); Я ще раз вклонився їй. Вона відповіла мені на уклін і опустила очі (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 155); Помітивши директора, завідувач лабораторії привітав його легким уклоном голови (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 69). | ||
| + | Віддавати (віддати, класти, покласти і т. ін.) уклін: а) (кому) кланятися. Студентом ведений, на сцену він пішов, Низький оддав уклін громаді незнайомій (Максим Рильський, Поеми, 1957, 215); б) (чому) відвідувати що-небудь, виявляючи свою пошану; Доземний (земний, низький, низенький, глибокий) уклін: а) дуже низьке нахиляння верхньої частини тулуба або голови для вираження пошани. Служилі люди, схиливши перед гетьманом у доземному уклоні голови, пронесли соболі на рундук (Натан Рибак, Переясл. Рада, 1953, 60); Сахно схилилася в глибокому, шанобливому уклоні (Юрій Смолич, I, 1958, 57); б) словесне вираження глибокої пошани, вдячності кому-, чому-небудь. Ти породила у простій колибі і виростила сина коваля — Каменяра, — за це тобі спасибі, низький уклін, дрогобицька земля! (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 295). | ||
| + | 2. Вітання кому-небудь, передане письмово, у листі, або через іншу особу. Маму, Юрася й Лідю цілую. Знайомим уклін (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 178); — Романе, тобі низенький уклін від Плачинди (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 60); — Ви не помилились, я привезла уклін від Яремчука (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 145). | ||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | |||
| + | Уклін – знак пошани, вдячності, передане письмове вітання у листі (віддати уклін, передати уклін). | ||
| + | |||
| + | ==Іноземні словники== | ||
| + | ===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== | ||
| + | уклін — ло/ну, ч. 1) Нахиляння голови або верхньої частини тулуба на знак вітання, пошани і т. ін. Віддавати уклін. •• Земни/й (низьки/й) уклі/н а) дуже низьке нахиляння верхньої частини тулуба або голови для вираження пошани; | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:x_17bf67a9.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:уклін.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:31543764.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
[[Категорія:Ук]] | [[Категорія:Ук]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2015 року]] | ||
Поточна версія на 23:24, 15 листопада 2015
Уклін, -лону, м. Поклонъ. Чуб. IV. 220.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Нахиляння голови або верхньої частини тулуба на знак вітання, пошани і т. ін. Коли Володко з салоновим уклоном приступив до неї, щоб подати їй руку, вона з погордою відвернулася від нього (Іван Франко, II, 1950, 77); Я ще раз вклонився їй. Вона відповіла мені на уклін і опустила очі (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 155); Помітивши директора, завідувач лабораторії привітав його легким уклоном голови (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 69). Віддавати (віддати, класти, покласти і т. ін.) уклін: а) (кому) кланятися. Студентом ведений, на сцену він пішов, Низький оддав уклін громаді незнайомій (Максим Рильський, Поеми, 1957, 215); б) (чому) відвідувати що-небудь, виявляючи свою пошану; Доземний (земний, низький, низенький, глибокий) уклін: а) дуже низьке нахиляння верхньої частини тулуба або голови для вираження пошани. Служилі люди, схиливши перед гетьманом у доземному уклоні голови, пронесли соболі на рундук (Натан Рибак, Переясл. Рада, 1953, 60); Сахно схилилася в глибокому, шанобливому уклоні (Юрій Смолич, I, 1958, 57); б) словесне вираження глибокої пошани, вдячності кому-, чому-небудь. Ти породила у простій колибі і виростила сина коваля — Каменяра, — за це тобі спасибі, низький уклін, дрогобицька земля! (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 295).
2. Вітання кому-небудь, передане письмово, у листі, або через іншу особу. Маму, Юрася й Лідю цілую. Знайомим уклін (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 178); — Романе, тобі низенький уклін від Плачинди (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 60); — Ви не помилились, я привезла уклін від Яремчука (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 145).
УКРЛІТ.ORG_Cловник
Уклін – знак пошани, вдячності, передане письмове вітання у листі (віддати уклін, передати уклін).
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
уклін — ло/ну, ч. 1) Нахиляння голови або верхньої частини тулуба на знак вітання, пошани і т. ін. Віддавати уклін. •• Земни/й (низьки/й) уклі/н а) дуже низьке нахиляння верхньої частини тулуба або голови для вираження пошани;
|
|
|
