Відмінності між версіями «Побілувати»
(Створена сторінка: '''Побілувати, -лую, -єш, '''''гл. ''1) Посдирать кожи съ животныхъ. 2) Побѣлить стѣну бѣлой глино...) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Побілувати, -лую, -єш, '''''гл. ''1) Посдирать кожи съ животныхъ. 2) Побѣлить стѣну бѣлой глиной. ''Давайте глини, будемо сіркувати, а послі побілуємо. ''(Залюбовск.) | '''Побілувати, -лую, -єш, '''''гл. ''1) Посдирать кожи съ животныхъ. 2) Побѣлить стѣну бѣлой глиной. ''Давайте глини, будемо сіркувати, а послі побілуємо. ''(Залюбовск.) | ||
+ | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
+ | ПОБІЛУВАТИ, ую, уєш, док., перех. | ||
+ | 1. рідко. Те саме, що побілити 1. Олеся звеліла в суботу побілувати прихожу й світлицю (Нечуй-Левицький, III, 1956, 135); Треба вчасно побілувати [аеродромний знак] вапном, бо він швидко линяє, заноситься піском та курявою (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 294). | ||
+ | 2. спец. Обдерти шкуру із забитої тварини. — Я послав уже дружину і свояченицю, — сказав Степан. — Вони з пастухом побілують корів, а ввечері я м'ясо привезу (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 59). | ||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 617. | ||
+ | |||
+ | ===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]=== | ||
+ | побілува́ти | ||
+ | дієслово доконаного виду | ||
+ | |||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Побілити.jpg|x140px]] | ||
[[Категорія:По]] | [[Категорія:По]] |
Версія за 00:19, 15 листопада 2015
Побілувати, -лую, -єш, гл. 1) Посдирать кожи съ животныхъ. 2) Побѣлить стѣну бѣлой глиной. Давайте глини, будемо сіркувати, а послі побілуємо. (Залюбовск.)
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПОБІЛУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. рідко. Те саме, що побілити 1. Олеся звеліла в суботу побілувати прихожу й світлицю (Нечуй-Левицький, III, 1956, 135); Треба вчасно побілувати [аеродромний знак] вапном, бо він швидко линяє, заноситься піском та курявою (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 294). 2. спец. Обдерти шкуру із забитої тварини. — Я послав уже дружину і свояченицю, — сказав Степан. — Вони з пастухом побілують корів, а ввечері я м'ясо привезу (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 59). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 617.
"Словопедія"
побілува́ти дієслово доконаного виду