Відмінності між версіями «Ум»

Поточна версія на 21:59, 3 листопада 2015

Ум, ума, м. Умъ. Багато ума, та в кишені катма. Ном. № 1553. Не при умі́. Не въ своемъ умѣ. Розум не вернувсь. Така вона стала якась не при умі. МВ. І. 102. З добра ума. По добру. Іди ж мені, кажу, з хати з добра ума, а то он бач кочерга. Сим. 131. Ума вивідувати. Узнавать образъ мыслей, разспрашивать, разузнавать. О, се такий пан, що мабуть ума вивідує. Черк. у. Ум. Умець, умочок.

Сучасний словник

УМ, а, чол. Те саме, що розум. Роботящим умам. Роботящим рукам Перелоги орать. Думать, сіять, не ждать І посіяне жать Роботящим рукам (Тарас Шевченко, II, 1963, 386); Висока ідейність і глибока народність нашої літератури — от що вабить до себе чесні серця та світлі уми на світі (Максим Рильський, IX, 1962, 15); Соціалізм, про який мріяли кращі уми людства і неминучість якого провістили основоположники марксизму, став у нашій країні реальною дійсністю (Комуніст України, 3, 1965, 25). ♦ Брати на ум див. брати; Виживати (вижити) з ума — те саме, що Виживати (вижити) з розуму (див. виживати). Люди не звертали уваги на ті Уласові речі. — Старий став — з ума вижив... (Панас Мирний, IV, 1955, 230); Як не кричав Софрон, Митрич таки переконав людей, що.. треба заходжуватись біля перебудови, а Софрон уже вижив із ума (Петро Панч, II, 1956, 77); Добирати (добрати) ума див. добирати; Доводити (довести) до ума див. доводити; Заднім умом жити див. задній; Звихнутий умом (з ума) див. звихнений; Звихнутися умом (з ума) див. звихнутися; Зводити (звести) з ума див. зводити; З ума не сходити (не йти і т. ін.) — те саме, що Не сходити (не виходити, не йти і т. ін.) з думки (див. думка). Мені він усе з ума не сходить, все перед очима (Панас Мирний, I, 1954, 81); Дівчина з ума не йде. Перебув день Кармель з своїми думками — важко й солодко; перебув другий день — ще важче, ще солодше (Марко Вовчок, I, 1955, 353); Набиратися (набратися) ума (уму-розуму) — те саме, що Набиратися (набратися) розуму (уму-розуму) (див. набиратися). — Хлопцеві найкраще молодому Ума набратися, потершись між людьми (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 104); — Нам треба хати-читальні, щоб попівський дурман розвіювати, уму-розуму набиратися (Валентин Речмедін, Весн. грози, 1961, 201); Читати Горького, слухати Горького — уму-розуму набиратись! (Комуніст України, 3, 1968, 80); Наводити (навести) на ум див. наводити; Навчати (вчити, навчити) уму-розуму — учити поводитися, діяти розумно, відповідно до усталених правил, звичаїв. Хівря з серця почала Наталцю бити — уму-розуму вчити (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 113); — Може й навчать його [Юрка] там уму-розуму (Петро Козланюк, Ю. Крук, -1957, 412); На умі — на думці, у думках. — Вона має- щось на умі. Це неспроста. Що це за знак? Чи вона вередує, чи сердиться? (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 19); [Одарка:] У тебе щоразу сміх та глум на умі, а в нього праця — і за те я його люблю! (Марко Кропивницький, I, 1958, 74); — Яй Семене, людина проста. У мене що на умі, те й на язиці. Може, це й не подобається кому, я не знаю (Гнат Хоткевич, I, 1966, 123); — Оце ж такі тепер учениці пішли. Екзамени заходять, а їй хоч би що, дівування вже на умі... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 18); На ум класти — запам'ятовувати або усвідомлювати що-небудь. Хто величається і других зневажає, Нехай про Дуба казочку читає, На ум собі кладе: Наука в ліс не заведе (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 203); Не вашого (твого, його і т. ін.) ума діло див. діло; Не йде на ум: а) немає бажання думати про що-небудь, робити щось, займатися чимось. Не йде на ум ні їда, ні вода, що перед очима біда! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 203); б) не засвоюється, не запам'ятовується, не сприймається щось; [Не] при [своєму] умі — те саме, що [Не] при [своєму] розумі (див. розум). Хорувала вона тяжко тижнів ізо три. Якось господь помилував, вернув здоров'я, та розум не вернувсь! Така вона стала, якась не при умі (Марко Вовчок, I, 1955, 84); Завданням його життя було — знайти якусь комору, аби розбагатіти відразу. І коли він був при своїм умі, то тільки й говорив, що про всякі комори, схованки, печери з грошима і т. ін. (Гнат Хоткевич, II, 1966, 163); Несповна (не повно) ума — те саме, що Несповна розуму (див. несповна). — Хіба ж ти не помітив по ній, що вона й здавну навіжена була?.. — І справді, — вхопився пан за те слово, — не повно в неї ума було! (Марко Вовчок, I, 1955, 130); Прикидати (прикинути) в умі див. прикидати; Приходити на ум див. приходити; Рішатися (рішитися) ума див. рішатися; Своїм (чужим) умом жити — те саме, що Своїм (чужим) розумом жити (див. розум). — Оце накрутив, — промовив Килигей упівголоса, прочитавши Куликів меморандум. — І складно й жалібно. Хто це тобі так — чи не до дяка ходив? Кулик несподівано образився: — Своїм умом живу (Олесь Гончар, II, 1959, 55); Собі на умі хто — хтось хитрий, потайний, не відкриває своїх думок, намірів. Він показав себе ще в студентські роки: користувався репутацією хитрої пронози, людини собі на умі... (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 201); Спадати (спасти, спливати, сплисти, спливти, сходити, збрести) на ум - з'являтися на думці, у думках. От ідуть дівчата: Олена, як та сорока, скрегоче, що на ум збреде, а Маруся буцімто і слуха, та усе про своє гада... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 42); Чогось мені спала, на ум та гадюка, що я бачив в березі (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 97); Сходити (зійти) з ума див. сходити; Тримати в умі див. тримати; Узяти на ум див. узяти; Узятися за ум — те саме, що Узятися за розум (див. розум); Ума вивідувати (вивідати) у кого, заст. — намагатися дізнатися про чиїсь потаємні думки, наміри, одержати якісь відомості і т. ін. Про це все удова знай мені торочить, щоб у мене вивідати ума: чи не виявила мені чого наймичка (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 388); Ума не зібрати; Ума не прикласти: а) не дати собі ради, не могти вирішити щось. Радились люди,.. що їм у такій біді робити? Радяться і ума не зберуть (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 125); Чужу біду руками розведу, а до своєї ума не прикладу (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 43); б) не могти здогадатися, зрозуміти; Ума палата див. палата; Ум відстарів див. відстаріти; Ум за розум заходить (зайшов) у кого — втрачається здатність розумно, тверезо мислити, діяти. — В мене вже аж ум за розум заходить од високих нематеріальних любощів (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 234); Умом зносити (знести) див. зносити.

Ілюстрації