Відмінності між версіями «Одинак»
(Створена сторінка: '''Одинак, -ка, '''''м. ''= '''Одинець. ''' Категорія:Од) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Одинак, -ка, '''''м. ''= '''Одинець. ''' | '''Одинак, -ка, '''''м. ''= '''Одинець. ''' | ||
[[Категорія:Од]] | [[Категорія:Од]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Академічний тлумачний словник== | ||
| + | ОДИНА́К, а ч. | ||
| + | 1. Той, хто сам, без інших, відокремився від людей. Ішли [на відкриття пам'ятника] старі з похилими сивими бородами, молоді з веселою посмішкою, галасливі діти, організації й одинаки, жіноцтво й мужчини (Григорій Епік, Тв., 1958, 513); | ||
| + | // Той, хто уникає інших людей. Майже завжди мовчав і ні з ким не дружив, хоч не можна сказати, що був одинаком. Часто бувало, що він розшнуровував свій кисет і роздавав бійцям махорку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 491); | ||
| + | // Той, хто не спирається на допомогу або підтримку інших. Якщо за старих часів героями були лише деякі одинаки, ..то в наш час героїзм воістину став масовим явищем (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 251); — Час талановитих одинаків минув (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 382). | ||
| + | 2. Той, хто не має сім'ї, рідних. Мединський жив одинаком — дружина його померла (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 244); Найпростіше було Василеві. Він і досі був одинаком, жив десь на висілку, наймаючи собі кімнатку, не сушив голови різним житейським дріб'язком (Павло Загребельний, Спека, 1961, 288). | ||
| + | 3. розм. Єдиний син. В родині було три доньки і син-одинак «Олесь» (Василь Стефаник, II, 1953, 22); Чути знадвору, як стара Іваниха часом заголосить, аж страшно слухати. Ба! не дивниця, — тож її одинак завтра на призви стає (Леся Українка, III, 1952, 552); — Івасику, збігай, рідненький, на вулицю.., — просить мати свого білявого одинака (Дмитро Бедзик, Плем'я.., 1958, 82). | ||
| + | 4. мисл. Стара тварина, що веде самотній спосіб життя; одинець (у 2 знач.). Зубр-одинак: | ||
| + | // Окрема тварина або птах як об'єкт полювання. | ||
| + | 5. у знач. присл. одинаком. Самотою, без піших. Якщо раніше він уникав людей і тримався одинаком, то тепер, навпаки, горнувся до них (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 199); В буфеті, одинаком, жадібно натоптувався смаженою домашньою ковбасою та білим хлібом товстий. громадянин (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 135). | ||
| + | |||
| + | ==Словник української мови== | ||
| + | Одинак, -ка, м. = одинець. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1382907942 kab.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:56089573016b4.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:56089573016b4.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Відео== | ||
| + | {{#ev:youtube|79JtkryNLSU}} | ||
Поточна версія на 21:43, 3 листопада 2015
Одинак, -ка, м. = Одинець.
Академічний тлумачний словник
ОДИНА́К, а ч. 1. Той, хто сам, без інших, відокремився від людей. Ішли [на відкриття пам'ятника] старі з похилими сивими бородами, молоді з веселою посмішкою, галасливі діти, організації й одинаки, жіноцтво й мужчини (Григорій Епік, Тв., 1958, 513); // Той, хто уникає інших людей. Майже завжди мовчав і ні з ким не дружив, хоч не можна сказати, що був одинаком. Часто бувало, що він розшнуровував свій кисет і роздавав бійцям махорку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 491); // Той, хто не спирається на допомогу або підтримку інших. Якщо за старих часів героями були лише деякі одинаки, ..то в наш час героїзм воістину став масовим явищем (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 251); — Час талановитих одинаків минув (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 382). 2. Той, хто не має сім'ї, рідних. Мединський жив одинаком — дружина його померла (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 244); Найпростіше було Василеві. Він і досі був одинаком, жив десь на висілку, наймаючи собі кімнатку, не сушив голови різним житейським дріб'язком (Павло Загребельний, Спека, 1961, 288). 3. розм. Єдиний син. В родині було три доньки і син-одинак «Олесь» (Василь Стефаник, II, 1953, 22); Чути знадвору, як стара Іваниха часом заголосить, аж страшно слухати. Ба! не дивниця, — тож її одинак завтра на призви стає (Леся Українка, III, 1952, 552); — Івасику, збігай, рідненький, на вулицю.., — просить мати свого білявого одинака (Дмитро Бедзик, Плем'я.., 1958, 82). 4. мисл. Стара тварина, що веде самотній спосіб життя; одинець (у 2 знач.). Зубр-одинак: // Окрема тварина або птах як об'єкт полювання. 5. у знач. присл. одинаком. Самотою, без піших. Якщо раніше він уникав людей і тримався одинаком, то тепер, навпаки, горнувся до них (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 199); В буфеті, одинаком, жадібно натоптувався смаженою домашньою ковбасою та білим хлібом товстий. громадянин (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 135).
Словник української мови
Одинак, -ка, м. = одинець.
Ілюстрації
|
|
|
