|
|
(не показано 3 проміжні версії 2 учасників) |
Рядок 1: |
Рядок 1: |
− |
| |
− | =Словник Грінченка і сучасність=
| |
− | ==Слова, що додав(ла)==
| |
− | Словник української мови (http://sum.in.ua/s/adresuvaty)
| |
− | Академічний тлумачний словник (1970—1980)
| |
| | | |
− | 1. Посилати (лист, телеграму і т. ін.) на певну адресу. Друзям на ближні і дальні кордони я адресую листи (Петро Дорошко, Єдність, 1950, 116);
| |
− | // Писати адресу. Він.. завжди присилає мені все, адресуючи власною рукою (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 186).
| |
− | 2. перен. Звертати, направляти до кого-небудь (мову, погляд та ін.). Вона.. чула всі слова, які він адресував Олі, співчувала йому в хвилини розчарувань (Павло Загребельний, Спека, 1961, 81).
| |
− |
| |
− | Публічний електронний словник українскьої мови (http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B0%D0%B4%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8)
| |
− |
| |
− | 1. Посилати (лист, телеграму і т. ін.) на певну адресу. Друзям на ближні і дальні кордони я адресую листи (Дор., Єдність, 1950, 116); // Писати адресу. Він.. завжди присилає мені все, адресуючи власною рукою (Коцюб., III, 1956, 186).
| |
− |
| |
− | 2. перен. Звертати, направляти до кого-небудь (мову, погляд та ін.). Вона.. чула всі слова, які він адресував Олі, співчувала йому в хвилини розчарувань (Загреб., Спека, 1961, 81).
| |
− |
| |
− | Український тлумачний словник
| |
− |
| |
− |
| |
− | -у́ю, -у́єш, недок. і док., перех.
| |
− | 1) Посилати (лист, телеграму і т. ін.) на певну адресу.
| |
− | 2) перен. Звертати, направляти до кого-небудь (мову, погляд та ін.).
| |
− |
| |
− |
| |
− | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
| |
− | |- valign="top"
| |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:670px-Address-an-Envelope-to-a-Family-Step-01.jpg|x140px]]
| |
− |
| |
− |
| |
− | |}
| |
− |
| |
− |
| |
− | [[Категорія: Словник Грінченка і сучасність/Учасники]]
| |