Відмінності між версіями «Куля»
(Створена сторінка: '''Куля, -лі, '''''ж. ''1) Шаръ. ''Сподівався колись добути свою законну долю і місце на земляній ...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Куля, -лі, '''''ж. ''1) Шаръ. ''Сподівався колись добути свою законну долю і місце на земляній кулі. ''Левиц. (Правда, 1868, 423). 2) Пуля. ''Чоловік стріляє, а Бог кулі носить. ''Ном. № 83. ''Щоб тебе перша куля не минула. ''Ном. № 3771. '''Кулі лити'''. Врать. ''Кулі ллє. ''Ном. № 6939. 3) Ядро. 4) = '''Милиця. '''''Він на кулі ходе. ''Ум. '''Кулька. ''' | '''Куля, -лі, '''''ж. ''1) Шаръ. ''Сподівався колись добути свою законну долю і місце на земляній кулі. ''Левиц. (Правда, 1868, 423). 2) Пуля. ''Чоловік стріляє, а Бог кулі носить. ''Ном. № 83. ''Щоб тебе перша куля не минула. ''Ном. № 3771. '''Кулі лити'''. Врать. ''Кулі ллє. ''Ном. № 6939. 3) Ядро. 4) = '''Милиця. '''''Він на кулі ходе. ''Ум. '''Кулька. ''' | ||
[[Категорія:Ку]] | [[Категорія:Ку]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | КУЛЯ 1, і, жін. | ||
| + | 1. Геометричне тіло, утворене обертанням кола навколо свого діаметра. Радіус кулі; Поверхня кулі. | ||
| + | 2. Предмет, що має таку форму. Дві блакитні бані зіллялись в одну величезну кулю, оперезану чудовим поясом темно-зелених дерев, білих хат, чорних тинів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 30); Надщерблена куля місяця, випливши з-за лісів, викочується на зоряні простори неба (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 90); Гастрономічні крамниці спокушали зір бляшанками різних консервів, .. кулями чудового сиру (Олесь Донченко, II, 1956, 206); * У порівняннях. У діда з очей аж дві сльози викотились, як дві срібні кулі, аж брязнули, ударившись об кам'яний поміст (Олекса Стороженко, І, 1957, 95). | ||
| + | Земна куля — планета Земля. Не раз.. огинав [Дорошенко] планету, та хоч де б він був, чи з цього, чи з протилежного боку земної кулі, він і звідти линув думками.. в це село степове (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 152); Повітряна куля див. повітряний; Сліпа куля див. сліпий. | ||
| + | 3. Маленький свинцевий або стальний снаряд для стрільби із ручної вогнепальної зброї і кулеметів, що являє собою передню частину бойового патрона. Сміливого і куля не бере (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 75); Гукнули бідні: ближні й дальні! Не телеграми привітальні, а кулю в лоба глитаям! (Павло Тичина, I, 1957, 63); * У порівняннях. Гули хрущі та літали, як кулі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 27). | ||
| + | ♦ Кулею кинутися (вилетіти і т. ін.) — дуже швидко побігти і т. ін. Мотря вхопила хворостину й кинулась у двері кулею (Нечуй-Левицький, II, 1956, 355); Юрко натяг на себе одяг і через вікно кулею вилетів у сад (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 227); Під кулі йти (потрапляти і т. ін.) — опинятися в зоні обстрілу; потрапляти під обстріл. — Намучились ми з нею, — промовив старий.. — Просто під кулі йде, хотіла, щоб убило (Олесь Гончар, II, 1959, 370); Пустити [собі] кулю в лоб (в лоба) див. лоб; Хоч кулю в лоб — про безвихідне становище. — Було, все було... Погуляла, а на похмілля тепер хоч і кулю в лоб! (Олесь Гончар, II, 1959, 258). | ||
| + | 4. заст. Бомба. До половини підкопала [дівчина] стіну, Підклала кулю розривну під неї, А потім добула вогню і запалила (Леся Українка, I, 1951, 115). | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:jal.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:jal1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:.jal3jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:jal4.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| BzqZpl1EZPs}} | ||
| + | https://www.youtube.com/watch?v=BzqZpl1EZPs | ||
Версія за 21:27, 28 жовтня 2015
Куля, -лі, ж. 1) Шаръ. Сподівався колись добути свою законну долю і місце на земляній кулі. Левиц. (Правда, 1868, 423). 2) Пуля. Чоловік стріляє, а Бог кулі носить. Ном. № 83. Щоб тебе перша куля не минула. Ном. № 3771. Кулі лити. Врать. Кулі ллє. Ном. № 6939. 3) Ядро. 4) = Милиця. Він на кулі ходе. Ум. Кулька.
Сучасні словники
КУЛЯ 1, і, жін. 1. Геометричне тіло, утворене обертанням кола навколо свого діаметра. Радіус кулі; Поверхня кулі. 2. Предмет, що має таку форму. Дві блакитні бані зіллялись в одну величезну кулю, оперезану чудовим поясом темно-зелених дерев, білих хат, чорних тинів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 30); Надщерблена куля місяця, випливши з-за лісів, викочується на зоряні простори неба (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 90); Гастрономічні крамниці спокушали зір бляшанками різних консервів, .. кулями чудового сиру (Олесь Донченко, II, 1956, 206); * У порівняннях. У діда з очей аж дві сльози викотились, як дві срібні кулі, аж брязнули, ударившись об кам'яний поміст (Олекса Стороженко, І, 1957, 95).
Земна куля — планета Земля. Не раз.. огинав [Дорошенко] планету, та хоч де б він був, чи з цього, чи з протилежного боку земної кулі, він і звідти линув думками.. в це село степове (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 152); Повітряна куля див. повітряний; Сліпа куля див. сліпий.
3. Маленький свинцевий або стальний снаряд для стрільби із ручної вогнепальної зброї і кулеметів, що являє собою передню частину бойового патрона. Сміливого і куля не бере (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 75); Гукнули бідні: ближні й дальні! Не телеграми привітальні, а кулю в лоба глитаям! (Павло Тичина, I, 1957, 63); * У порівняннях. Гули хрущі та літали, як кулі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 27). ♦ Кулею кинутися (вилетіти і т. ін.) — дуже швидко побігти і т. ін. Мотря вхопила хворостину й кинулась у двері кулею (Нечуй-Левицький, II, 1956, 355); Юрко натяг на себе одяг і через вікно кулею вилетів у сад (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 227); Під кулі йти (потрапляти і т. ін.) — опинятися в зоні обстрілу; потрапляти під обстріл. — Намучились ми з нею, — промовив старий.. — Просто під кулі йде, хотіла, щоб убило (Олесь Гончар, II, 1959, 370); Пустити [собі] кулю в лоб (в лоба) див. лоб; Хоч кулю в лоб — про безвихідне становище. — Було, все було... Погуляла, а на похмілля тепер хоч і кулю в лоб! (Олесь Гончар, II, 1959, 258). 4. заст. Бомба. До половини підкопала [дівчина] стіну, Підклала кулю розривну під неї, А потім добула вогню і запалила (Леся Українка, I, 1951, 115).
Ілюстрації
|
|
x140px | 
|
