Відмінності між версіями «Землянка»

Версія за 19:45, 24 жовтня 2015

Землянка, -ки, ж. 1) Землянка. Вириєм землянку, виведем сякутаку оселю та й будем жить. Рудч. Ск. І. 131. 2) Въ пѣсняхъ иносказательно: могила. 3) Картофель (возлѣ Бучача въ Галиціи). Вх. Зн. 21. Ум. Земля́ночка. Узяв собі паняночку, у чистім полі земляночку. Чуб. V. 800.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Землянка — заглиблене у землю житло прямокутної або округлої форми, дах якого створений з колод і балок та вкритий землею, гілками, шкірами чи листям.

Землянка є одним з найстаріших жител людства. Вона відома з часів верхнього палеоліту. Як правило, хоч і не виключно, землянки були характерні для регіонів з холодним кліматом. Завдяки заглибленню в землю землянки мають добру теплоізоляцію, але, з другого боку, з тієї ж причини в них вогко.

Всередині землянки, як правило, знаходилось вогнище, яке підтримувалося жінками й уважалося символом оселі.

У ранньому середньовіччі землянки були заміщені напівземлянками — землянками-зрубами, більша частина яких вивищувалася над поверхнею. Такі типи жител зберігалися у Європі та Азії до 13 — 14 століття. Напівземлянки з вогнищем у ітельменів і нівхів зникли лише у 19 столітті. У деяких корінних племен Америки напівземлянки досі використовуються в якості житла.

У південних степових районах України частково заглиблене в землю житло називалося землянка, бурдюг або бурдей.

Наприклад Землянки — селище міського типу Донецької області має назву від цього слова. В минулому — це був хутір, заснований вихідцями з Правобережної України (17 століття), в якому замість хат були землянки — характерні на той час будівлі втікачів-кріпаків і козаків-зимівників

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання