Відмінності між версіями «Жовч»
(Створена сторінка: '''Жовч, -чі, '''''ж. ''Желчь. ''На мід, не на жовч люде мух ловлять. ''Ном. № 3083. Категорія:Жо) |
(→Сучасні словники) |
||
| (не показані 7 проміжних версій 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Жовч, -чі, '''''ж. ''Желчь. ''На мід, не на жовч люде мух ловлять. ''Ном. № 3083. | '''Жовч, -чі, '''''ж. ''Желчь. ''На мід, не на жовч люде мух ловлять. ''Ном. № 3083. | ||
| − | [[Категорія: | + | ==Сучасні словники== |
| + | |||
| + | Жовч — секрет гепатоцитів світло-жовтого кольору лужної реакції (pH — 7,3-8,0). | ||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 542. | ||
| + | 1. Гірка жовто-зелена утворена в печінці рідина, необхідна для засвоєння жирів і посилення функцій кишечника. Другим соком, що надходить у дванадцятипалу кишку, є жовч, яка утворюється в печінці (Анат. і фізіол. люд., 1957, 107); Одна з них [бабів] була певна, що тільки розтиранням ноги жовчю з білого голуба й може врятувати хлопця (Донч., VI, 1957, 88); * У порівн. Він ішов і йшов у глибінь ночі, і її мов жовчю облиті приполи відступали все далі й далі (Стельмах, Хліб.., 1959, 180). | ||
| + | |||
| + | 2. перен. Почуття ворожості, недоброзичливості; злоба. І ніби чую я в тому реготі сміх з жовчю Берне (Н.-Лев., III, 1956, 312); — А подохли б ви разом з своєю касою хворих, — вилилась у Марисі жовч на невинного чоловіка (Вільде, Сестри.., 1958, 551);// Важке почуття, викликане горем, невдачею і т. ін. До вас, мої єдині друзі, Я серце принесу розбите І очі, виплакані в тузі, І слово, жовчю облите (Еллан, І, 1958, 50); // рідко, чого. Те, що становить найїдкішу, найгострішу частину чого-небудь. [Івась:] А оці іронічні горді посмішки, хіба це не боротьба, це ж жовч ненависті до мене, не як до Івася, а як до робітника Івася (Ірчан, І, 1958, 104). | ||
| + | Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 225. | ||
| + | жовч — утворена в печінці гіркажовто-зелена рідина, необхідна для засвоєння жирів і посилення функцій кишечника; символізує злобу, заздрість («Аж у нім жовч кипить»), гіркоту («На мед, не на жовч люди мух ловлять»); про добру людину кажуть: «То без жовчі чоловік». | ||
| + | <gallery> | ||
| + | |||
| + | </gallery> | ||
| + | <gallery> | ||
| + | |||
| + | </gallery> | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:lol.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2015 року]] | ||
Поточна версія на 01:23, 22 жовтня 2015
Жовч, -чі, ж. Желчь. На мід, не на жовч люде мух ловлять. Ном. № 3083.
Зміст
Сучасні словники
Жовч — секрет гепатоцитів світло-жовтого кольору лужної реакції (pH — 7,3-8,0). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 542. 1. Гірка жовто-зелена утворена в печінці рідина, необхідна для засвоєння жирів і посилення функцій кишечника. Другим соком, що надходить у дванадцятипалу кишку, є жовч, яка утворюється в печінці (Анат. і фізіол. люд., 1957, 107); Одна з них [бабів] була певна, що тільки розтиранням ноги жовчю з білого голуба й може врятувати хлопця (Донч., VI, 1957, 88); * У порівн. Він ішов і йшов у глибінь ночі, і її мов жовчю облиті приполи відступали все далі й далі (Стельмах, Хліб.., 1959, 180).
2. перен. Почуття ворожості, недоброзичливості; злоба. І ніби чую я в тому реготі сміх з жовчю Берне (Н.-Лев., III, 1956, 312); — А подохли б ви разом з своєю касою хворих, — вилилась у Марисі жовч на невинного чоловіка (Вільде, Сестри.., 1958, 551);// Важке почуття, викликане горем, невдачею і т. ін. До вас, мої єдині друзі, Я серце принесу розбите І очі, виплакані в тузі, І слово, жовчю облите (Еллан, І, 1958, 50); // рідко, чого. Те, що становить найїдкішу, найгострішу частину чого-небудь. [Івась:] А оці іронічні горді посмішки, хіба це не боротьба, це ж жовч ненависті до мене, не як до Івася, а як до робітника Івася (Ірчан, І, 1958, 104). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 225. жовч — утворена в печінці гіркажовто-зелена рідина, необхідна для засвоєння жирів і посилення функцій кишечника; символізує злобу, заздрість («Аж у нім жовч кипить»), гіркоту («На мед, не на жовч люди мух ловлять»); про добру людину кажуть: «То без жовчі чоловік».
Ілюстрації
|
|
|
|
