|
|
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| | '''Їдови́тий, -а, -е. '''Ядовитый. ''Їдовитий гад. ''Вх. Лем. 421. | | '''Їдови́тий, -а, -е. '''Ядовитый. ''Їдовитий гад. ''Вх. Лем. 421. |
| | [[Категорія:Ід,Їд]] | | [[Категорія:Ід,Їд]] |
| − |
| |
| − |
| |
| − | ЯДОВИ́ТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що отруйний. Якби він знав, Яке-то лихо з його вийде, З того лукавого Давида, То, мов гадюку б, розтоптав І ядовитую б розтер Гадючу слину (Тарас Шевченко, II, 1963, 406); В травах високих.. ненароком На ядовиту гадюку вона наступила (Микола Зеров, Вибр., 1966, 218); Непомітно прийшла на.. одвічну крадіж дівочих вінків. Обманами окутала м'якими, вартових поставила і зашепотіла ядовитим шепотом відьма: — Ніхто не побачить... ніхто не дізнається... (Гнат Хоткевич, II, 1966, 123).
| |
| − | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 625.
| |
Версія за 10:11, 19 жовтня 2015
Їдови́тий, -а, -е. Ядовитый. Їдовитий гад. Вх. Лем. 421.
