Відмінності між версіями «Озирк»
(→Сучасні словники) |
|||
Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[ | [[ | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
− | Тлумачення слова у сучасних словниках | + | Тлумачення слова у сучасних словниках |
+ | |||
+ | О́ЗИРК, у, чол., розм., рідко. Дія за значенням озирнутися, озиратися. В озирку твоєму бачилось жаданнє [жадання] Жити і любити (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 215). | ||
+ | |||
+ | ♦ З озирками — а) поглядаючи кругом; озираючись. Помітивши Семка, який саме смиче на городі солому, дівчина з озирками поспішаг, до нього (Олесь Гончар, Партиз. іскра, 1958, 65); б) обережно, обачно. А у мого вуйка за давніх часів усеї тої громовики було богато [багато], і довгі ще літа опісля слуги наші шепотом та з тривожними озирками розказували мені страшні повісті про його лютість (Іван Франко, I, 1955, 345). | ||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 654. | ||
+ | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" |
Версія за 09:26, 17 жовтня 2015
Озирк, -ку, м. Взглядъ, взглядъ вокругъ. Встрѣчено только у Щоголева: Сумно ти дивилась на високі гори, ходники чинару, лаври й сікомори. В озирку твоєму бачилось жадання жити і любити. Щог. Сл. 6. [[
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
О́ЗИРК, у, чол., розм., рідко. Дія за значенням озирнутися, озиратися. В озирку твоєму бачилось жаданнє [жадання] Жити і любити (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 215).
♦ З озирками — а) поглядаючи кругом; озираючись. Помітивши Семка, який саме смиче на городі солому, дівчина з озирками поспішаг, до нього (Олесь Гончар, Партиз. іскра, 1958, 65); б) обережно, обачно. А у мого вуйка за давніх часів усеї тої громовики було богато [багато], і довгі ще літа опісля слуги наші шепотом та з тривожними озирками розказували мені страшні повісті про його лютість (Іван Франко, I, 1955, 345). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 654.