Відмінності між версіями «Ялиця»
(Створена сторінка: '''Ялиця, -ці, '''''ж. ''= '''Ялина 1. '''Гол. III. 431. ''Ялиця стогне й шелестить. ''Млак. 107. Ум. '''Яличка. '...) |
(→Медіа) |
||
| (не показано 3 проміжні версії ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Ялиця, -ці, '''''ж. ''= '''Ялина 1. '''Гол. III. 431. ''Ялиця стогне й шелестить. ''Млак. 107. Ум. '''Яличка. ''' | '''Ялиця, -ці, '''''ж. ''= '''Ялина 1. '''Гол. III. 431. ''Ялиця стогне й шелестить. ''Млак. 107. Ум. '''Яличка. ''' | ||
[[Категорія:Ял]] | [[Категорія:Ял]] | ||
| + | |||
| + | ===Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)=== | ||
| + | 1. (Abies, Mill.). Високе вічнозелене дерево родини соснових з густою пірамідальною кроною, м'якою плескатою хвоєю і великими шишками. Петро увидів себе [уві сні] біля орлиного гнізда на вершечку височезної, аж до самих хмар, стрункої ялиці (Дмитро Бедзик, Украдені гори, 1969, 103); Він стояв обличчям до сонця, розсунувши обома руками сріблясте галуззя молодих ялиць (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 26); Засніжені Татри... Ялиці, Смереки та буки ставні (Максим Рильський, III, 1961, 114); * У порівняннях. Поскакав зайчик вперед, а Тимофій почвалав за ним. Вийшли з лісу, йдуть полями. При дорозі здибують чоловіка, височенного, як стара ялиця (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 96); | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | |||
| + | [[Зображення:yak-virostiti-yalicyu.jpg|x140px]] | ||
| + | [[Зображення:1323118422_pihta-sibirskaya-foto.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|pPpa0Lemq4Y }} | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2014 року]] | ||
Поточна версія на 20:13, 11 грудня 2014
Ялиця, -ці, ж. = Ялина 1. Гол. III. 431. Ялиця стогне й шелестить. Млак. 107. Ум. Яличка.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. (Abies, Mill.). Високе вічнозелене дерево родини соснових з густою пірамідальною кроною, м'якою плескатою хвоєю і великими шишками. Петро увидів себе [уві сні] біля орлиного гнізда на вершечку височезної, аж до самих хмар, стрункої ялиці (Дмитро Бедзик, Украдені гори, 1969, 103); Він стояв обличчям до сонця, розсунувши обома руками сріблясте галуззя молодих ялиць (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 26); Засніжені Татри... Ялиці, Смереки та буки ставні (Максим Рильський, III, 1961, 114); * У порівняннях. Поскакав зайчик вперед, а Тимофій почвалав за ним. Вийшли з лісу, йдуть полями. При дорозі здибують чоловіка, височенного, як стара ялиця (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 96);
Ілюстрації
