Відмінності між версіями «Древо»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
[http://sum.in.ua/s/drevo Словник української мови] | [http://sum.in.ua/s/drevo Словник української мови] | ||
| + | |||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
ДРЕ́ВО, а, сер., заст., поет. Дерево. Над водою посаджене Древо зеленіє (Тарас Шевченко, I, 1951, 340); І кувать зозуля стала з гілки древа-ясенця (Павло Тичина, II, 1957, 314); * Образно. І ти [народ] навчивсь ходити так же прямо По тій землі, де Каменяр ходив, Де він розбитими паралічем руками Прекрасне древо правди посадив (Любов Забашта, Вибр., 1958, 44); * У порівняннях. Мов підтяте сокирою древо, долі простягся Агі (Леся Українка, IV, 1954, 282). | ДРЕ́ВО, а, сер., заст., поет. Дерево. Над водою посаджене Древо зеленіє (Тарас Шевченко, I, 1951, 340); І кувать зозуля стала з гілки древа-ясенця (Павло Тичина, II, 1957, 314); * Образно. І ти [народ] навчивсь ходити так же прямо По тій землі, де Каменяр ходив, Де він розбитими паралічем руками Прекрасне древо правди посадив (Любов Забашта, Вибр., 1958, 44); * У порівняннях. Мов підтяте сокирою древо, долі простягся Агі (Леся Українка, IV, 1954, 282). | ||
Версія за 09:41, 10 грудня 2014
Зміст
Словник Грінченка
Древо, -ва, с. = Дерево. Грин. ІІІ. 690. А зузуля стрепенула, в темний луг полинула, сіла собі на високім древі. Мет. 256. Над водою посажене древо зеленіє. Ум. Древко. Помости гніздечко й у садочку, на високім древку, на яворку. Чуб. V. 850.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ДРЕ́ВО, а, сер., заст., поет. Дерево. Над водою посаджене Древо зеленіє (Тарас Шевченко, I, 1951, 340); І кувать зозуля стала з гілки древа-ясенця (Павло Тичина, II, 1957, 314); * Образно. І ти [народ] навчивсь ходити так же прямо По тій землі, де Каменяр ходив, Де він розбитими паралічем руками Прекрасне древо правди посадив (Любов Забашта, Вибр., 1958, 44); * У порівняннях. Мов підтяте сокирою древо, долі простягся Агі (Леся Українка, IV, 1954, 282).
Ілюстрації
|
|
|
|
