Відмінності між версіями «Носик»
(→Ілюстрації) |
|||
Рядок 44: | Рядок 44: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:носс.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:носс.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:носсс.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:носсс.jpg|x140px]] | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2014 року]] |
Поточна версія на 17:55, 9 грудня 2014
Носик, -ка, м. 1) Ум. отъ ніс. 2) мн. Носики комаре́ви. Раст. Delphinium consolida. ЗЮЗО. І. 121.
Зміст
Сучасні словники
УКРЛІТ.ORG_Cловник
НО́СИК, а, ч.
1. Зменш, до ніс 1 — 3. Зінькові виразно видно було її високе, як і в діда, чоло.. і маленький, ледве-ледве горбатий носик (Гр., II, 1963, 330); Андрійко.. вдоволено почмихував посинілим носиком (Збан., Сеспель, 1961, 314); Киця Мурка на вікні сидить і носик миє (Забіла, У .. світ, 1960, 6); Маленькі курчатка часто дзьобали носиками (Хотк., І, 1966, 103); Яким Притула спересердя зачепив Костура носиком коси (Юхвід, Оля, 1959, 75).
2. Вмонтована в що-небудь трубка або трубкоподібний виступ у посудині, через який виливають рідину. Він крутнув кран і отетеріло дивився на холодний нікельований носик, з якого вода не йшла (Рибак, Час.., 1960, 255); Заправляти автомобілі треба з паливозаправочних колонок або з чистого посуду, що має носик (Підручник шофера.., 1960, 314).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 444.
Носик, ка, м.
1) Ум. отъ ніс.
2) мн. Носики комаре́ви. Раст. Delphinium consolida. ЗЮЗО. І. 121.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 570.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
НО́СИК, а, чол. 1. Зменш. до ніс 1—3. Зінькові виразно видно було її високе, як і в діда, чоло.. і маленький, ледве-ледве горбатий носик (Борис Грінченко, II, 1963, 330); Андрійко.. вдоволено почмихував посинілим носиком (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 314); Киця Мурка на вікні сидить і носик миє (Наталя Забіла, У .. світ, 1960, 6); Маленькі курчатка часто дзьобали носиками (Гнат Хоткевич, I, 1966, 103); Яким Притули спересердя зачепив Костура носиком коси (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 75). 2. Вмонтована в що-небудь трубка або трубкоподібний виступ у посудині, через який виливають рідину. Він крутнув кран і отетеріло дивився на холодний нікельований носик, з якого вода не йшла (Натан Рибак, Час, 1960, 255); Заправляти автомобілі треба з паливозаправочних колонок або з чистого посуду, що має носик (Підручник шофера.., 1960, 314). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 444.
"Словопедія"
но́сик іменник чоловічого роду
«Словники України on-line»
но́сик – іменник чоловічого роду
Носик-це..
носик-це орган, початковий відділ дихальних шляхів у людей і хребетних тварин, розташований на обличчі (у людини), чи на морді (у тварин), що виконує роль дихання, сприйняття запаху та мовлення. Більша видима назовні частина носа складається з носового хряща. Назовні ніс покритий шкірою. Всередині ніс складається з покручених коридорів з рецепторами. Форма носа багато у чому показує обриси та красу обличчя людей.
Використовується цей термін також у моряків. Ніс корабля — передня частина корабля.
Ніс людини
Ніс у людини складається з зовнішньої частини, що утворена кістково-хрящовим скелетом і вкрита м'язами і шкірою, та порожнини носа, обмеженою кістками лицьового та частково мозкового черепа, в передньому відділі — хрящами. Вертикальна поздовжня перегородка поділяє порожнину носа на дві майже симетричні половини. Через парні отвори (ніздрі) передній відділ носа сполучається з зовнішнім середовищем, отвори заднього відділу (хоани) ведуть у носоглотку.
Порожнина носа сполучається з придатковими пазухами носа, від ротової порожнини відділена твердим і м'яким піднебінням. Носові раковини (по три на кожній зовнішній стінці) ділять порожнину носа на верхній, середній і нижній носові ходи. Слизова оболонка нюхової частини порожнини носа (верхніх раковин і верхньої частини перегородки) містить нюхові рецептори. В дихальній частині вона вкрита миготливим епітелієм, що виділяє слиз.
У 2004 р. Нобелівським комітетом належно оцінені дослідження Лінди Бак і Річарда Аксела в галузі «вивчення нюхових рецепторів і організації нюхової системи» (власне з розкриття комбінаторної схеми кодування запахів периферійнними ланками нюхового аналізатора). Але ця сенсорна система і нині є найменш вивченою. Нюхова слизова оболонка входить до складу носової слизової, в якій функціонально і морфологічно виділяють дві зони: дихальну і нюхову. Нюховий епітелій розташований з боку від головного дихального шляху, тому вдихуване повітря може потрапити до нього шляхом дифузії відносно повільно. Нюховий рецептор являє собою нейрон із довгим тонким клітинним тілом, що оточене опорними клітинами нюхового епітелію, який із прилеглим шаром сполучної тканини утворює слизову оболонку. На поверхні кожної нюхової клітини розташовано 6-12 війок, здатних до миготливих рухів. На їх поверхні розміщені специфічні мембранні рецептори, які зв'язують різні запахові молекули і дозволяють за комбінаторним принципом розрізняти близько 10 тисяч запахів.