Відмінності між версіями «Дасть-бі»
(Створена сторінка: '''Дасть-бі, '''''нар. ''Т. е. '''Дасть Біг'''. 1) Богъ дастъ. Обыкновенная форма отказа нищему. 2) Нѣ...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Дасть-бі, '''''нар. ''Т. е. '''Дасть Біг'''. 1) Богъ дастъ. Обыкновенная форма отказа нищему. 2) Нѣтъ, не имѣется. '''Ходити за дасть-бі з торбою'''. Хлопотать и получать отказы. | + | '''Дасть-бі, '''''нар. ''Т. е. '''Дасть Біг'''. 1) Богъ дастъ. Обыкновенная форма отказа нищему. 2) Нѣтъ, не имѣется. '''Ходити за дасть-бі з торбою'''. Хлопотать и получать отказы. |
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | |||
| + | '''[http://sum.in.ua/s/dastjbi Академічний тлумачний словник (1970—1980)]''' | ||
| + | |||
| + | ДА́СТЬБІ, присудк. сл., розм., заст. Бог дасть. | ||
| + | 1. Уживається у знач. відмови у чому-небудь. | ||
| + | 2. Уживається у знач. заперечення, відсутності чого-небудь. І Коллара читаєте.. І всі мови Слав'янського [Слов'янського] люду — Всі знаєте. А своєї Дастьбі... (Тарас Шевченко, I, 1951, 333). | ||
| + | |||
| + | '''[http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B4%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C%D0%B1%D1%96 Публічний електронний словник української мови]''': | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | ДА́СТЬБІ, присудк. сл., розм., заст. Бог дасть. | ||
| + | |||
| + | 1. Уживається у знач. відмови у чому-небудь. | ||
| + | |||
| + | 2. Уживається у знач. заперечення, відсутності чого-небудь. І Коллара читаєте.. І всі мови Слав’янського [Слов’янського] люду — Всі знаєте. А своєї Дастьбі… (Шевч., І, 1951, 333). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 214. | ||
| + | |||
| + | дастьбі́ = дасть-бі́ = дасть Біг = дазь-бі́ = дазь Біг (тобто «дасть Бог») — | ||
| + | |||
| + | 1) уживається здавна як форма відмови старцеві; | ||
| + | |||
| + | 2) немає чогось або взагалі заперечення чого-небудь. Чи вже не варитимемо галушки оце? — Ні, серце, бо борошенця в нас дазь-бі (П. Гулак-Артемовський); — Всі [мови] знаємо. А своєї Дастьбі (Т. Шевченко); у сполученні: ходи́ти за дасть-бі з то́рбою — клопотатися, просити й діставати відмову. | ||
| + | |||
| + | Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 167. | ||
| + | |||
| + | '''[http://uk.wiktionary.org/wiki/%D0%B4%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%B1%D1%96 Вікісловник]''' | ||
| + | |||
| + | == Джерело == | ||
| + | |||
| + | [http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/11477-dast-bi.html Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко] : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 359. | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2014 року]] | ||
| + | |||
[[Категорія:Да]] | [[Категорія:Да]] | ||
Версія за 19:33, 7 грудня 2014
Дасть-бі, нар. Т. е. Дасть Біг. 1) Богъ дастъ. Обыкновенная форма отказа нищему. 2) Нѣтъ, не имѣется. Ходити за дасть-бі з торбою. Хлопотать и получать отказы.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДА́СТЬБІ, присудк. сл., розм., заст. Бог дасть. 1. Уживається у знач. відмови у чому-небудь. 2. Уживається у знач. заперечення, відсутності чого-небудь. І Коллара читаєте.. І всі мови Слав'янського [Слов'янського] люду — Всі знаєте. А своєї Дастьбі... (Тарас Шевченко, I, 1951, 333).
Публічний електронний словник української мови:
ДА́СТЬБІ, присудк. сл., розм., заст. Бог дасть.
1. Уживається у знач. відмови у чому-небудь.
2. Уживається у знач. заперечення, відсутності чого-небудь. І Коллара читаєте.. І всі мови Слав’янського [Слов’янського] люду — Всі знаєте. А своєї Дастьбі… (Шевч., І, 1951, 333).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 214.
дастьбі́ = дасть-бі́ = дасть Біг = дазь-бі́ = дазь Біг (тобто «дасть Бог») —
1) уживається здавна як форма відмови старцеві;
2) немає чогось або взагалі заперечення чого-небудь. Чи вже не варитимемо галушки оце? — Ні, серце, бо борошенця в нас дазь-бі (П. Гулак-Артемовський); — Всі [мови] знаємо. А своєї Дастьбі (Т. Шевченко); у сполученні: ходи́ти за дасть-бі з то́рбою — клопотатися, просити й діставати відмову.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 167.
Джерело
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 359.
