Відмінності між версіями «Жіночий»
(Створена сторінка: '''Жіночий, -а, -е. '''Женскій. ''Жіноча річ поло припічка. ''Ном. № 9039. ''Нате вам, дівочки, дівув...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Жіночий, -а, -е. '''Женскій. ''Жіноча річ поло припічка. ''Ном. № 9039. ''Нате вам, дівочки, дівування моє! А вже ж я піду в жіночу раду. ''Мет. 231. ''Жіночі примхи. ''МВ. І. 38. | '''Жіночий, -а, -е. '''Женскій. ''Жіноча річ поло припічка. ''Ном. № 9039. ''Нате вам, дівочки, дівування моє! А вже ж я піду в жіночу раду. ''Мет. 231. ''Жіночі примхи. ''МВ. І. 38. | ||
[[Категорія:Жі]] | [[Категорія:Жі]] | ||
| + | |||
| + | [http://sum.in.ua/s/zhinochyj Словник української мови] | ||
| + | ЖІНО́ЧИЙ, а, е. | ||
| + | 1. Прикм. до жінка. [Ганна:] Ох, жіноча доле, бодай тебе блискавкою запалило! (Марко Кропивницький, II, 1958, 21); Дедалі все меншою ставала жіноча постать (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 38); | ||
| + | // Який складається з жінок. В ряді колгоспів і радгоспів, а також місцевих підприємств утворені жіночі ради (Радянська Україна, 17.III 1949, 3); Організувалося два хори — чоловічий і окремо жіночий, що співали біля різних бортів пароплава (Юрій Яновський, II, 1954, 90); | ||
| + | // Признач. для жінок; стос. до жінок. У скрині були плахти, намітки, очіпки — усе жіноче вбрання (Марко Вовчок, I, 1955, 164); Як там справа того жіночого журналу, що то писав п. Франко? (Леся Українка, V, 1956, 68); Єсть ім'я жіноче, м'яке і ясне; В йому і любов, і журба, і надія; Воно як зітхання бринить весняне: Марія (Максим Рильський, I, 1956, 37). | ||
| + | Жіноче питання — питання рівноправності жінки з чоловіком. Видно, справді, у вас в Галичині «жіноче питання» дуже в моді тепер, бо Ви раз у раз на його звертаєте (Леся Українка, V, 1956, 126); Жіноча стать — сукупність анатомо-фізіологічних ознак, що відрізняють жінку від чоловіка, самицю від самця. Якщо є потреба швидко збільшити маточне поголів'я, наприклад, корів, то зоотехнік зацікавлений одержати більше телят жіночої статі (Наука і життя, 1, 1958, 29). | ||
| + | 2. Такий, як у жінок, власт., характерний для жінок. Тонкий кучерявий Микола, з повним жіночим обличчям, вніс в стаю вогонь (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 319); Дівчина, мов відчувшийого зміну самим жіночим інстинктом, не підводячи цілком голови, подала квітку братові назад (Ольга Кобилянська, III, 1956, 203). | ||
| + | Жіноча логіка, ірон. — про судження, які ґрунтуються на відчуттях, а не на законах логіки. Замість одповіді, з чисто жіночою логікою напалась [Маргарита] на чоловіка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 435); Жіночий почерк; Жіноча рука — розбірливий почерк, з округлими буквами. По тонкому жіночому почерку й по синьому чорнилі він пізнавав, що то лист од неї (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 406); Жіночою незнайомою рукою було написано: — Женю, друже мій! (Олесь Гончар, I, 1954, 244); Жіночі хвороби — специфічні для жінок хвороби, пов'язані з особливостями жіночого організму; Не жіноче діло — про роботу, яку ніби здатні виконувати тільки чоловіки. [Кембль:] Жінок туди не кличуть, то не жіноче діло — будувати (Леся Українка, III, 1952, 34). | ||
| + | 3. Який стосується жіночої статі, характеризує її. Виявилося, що у сортів огірків Вірівський салатний і Довгоплідний є різнотипні жіночі квітки (Український ботанічний журнал, XVIII, 1, 1961, 36). | ||
| + | ▲ Жіноча рима, літ. — рима з наголосом на передостанньому складі вірша; Жіночий рід: а) (збірн., розм., ірон.) те саме, що жінки (див. жінка 1, 2). — Нікчемний той рід жіночий, — каже [батько], — все б їм гуляти! Гуляють та цокочуть, як ті сороки (Марко Вовчок, I, 1955, 57); б) лексико-граматичні особливості певної групи іменників, які мають свій тип відмінювання. | ||
Версія за 19:14, 7 грудня 2014
Жіночий, -а, -е. Женскій. Жіноча річ поло припічка. Ном. № 9039. Нате вам, дівочки, дівування моє! А вже ж я піду в жіночу раду. Мет. 231. Жіночі примхи. МВ. І. 38.
Словник української мови ЖІНО́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до жінка. [Ганна:] Ох, жіноча доле, бодай тебе блискавкою запалило! (Марко Кропивницький, II, 1958, 21); Дедалі все меншою ставала жіноча постать (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 38); // Який складається з жінок. В ряді колгоспів і радгоспів, а також місцевих підприємств утворені жіночі ради (Радянська Україна, 17.III 1949, 3); Організувалося два хори — чоловічий і окремо жіночий, що співали біля різних бортів пароплава (Юрій Яновський, II, 1954, 90); // Признач. для жінок; стос. до жінок. У скрині були плахти, намітки, очіпки — усе жіноче вбрання (Марко Вовчок, I, 1955, 164); Як там справа того жіночого журналу, що то писав п. Франко? (Леся Українка, V, 1956, 68); Єсть ім'я жіноче, м'яке і ясне; В йому і любов, і журба, і надія; Воно як зітхання бринить весняне: Марія (Максим Рильський, I, 1956, 37).
Жіноче питання — питання рівноправності жінки з чоловіком. Видно, справді, у вас в Галичині «жіноче питання» дуже в моді тепер, бо Ви раз у раз на його звертаєте (Леся Українка, V, 1956, 126); Жіноча стать — сукупність анатомо-фізіологічних ознак, що відрізняють жінку від чоловіка, самицю від самця. Якщо є потреба швидко збільшити маточне поголів'я, наприклад, корів, то зоотехнік зацікавлений одержати більше телят жіночої статі (Наука і життя, 1, 1958, 29).
2. Такий, як у жінок, власт., характерний для жінок. Тонкий кучерявий Микола, з повним жіночим обличчям, вніс в стаю вогонь (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 319); Дівчина, мов відчувшийого зміну самим жіночим інстинктом, не підводячи цілком голови, подала квітку братові назад (Ольга Кобилянська, III, 1956, 203).
Жіноча логіка, ірон. — про судження, які ґрунтуються на відчуттях, а не на законах логіки. Замість одповіді, з чисто жіночою логікою напалась [Маргарита] на чоловіка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 435); Жіночий почерк; Жіноча рука — розбірливий почерк, з округлими буквами. По тонкому жіночому почерку й по синьому чорнилі він пізнавав, що то лист од неї (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 406); Жіночою незнайомою рукою було написано: — Женю, друже мій! (Олесь Гончар, I, 1954, 244); Жіночі хвороби — специфічні для жінок хвороби, пов'язані з особливостями жіночого організму; Не жіноче діло — про роботу, яку ніби здатні виконувати тільки чоловіки. [Кембль:] Жінок туди не кличуть, то не жіноче діло — будувати (Леся Українка, III, 1952, 34).
3. Який стосується жіночої статі, характеризує її. Виявилося, що у сортів огірків Вірівський салатний і Довгоплідний є різнотипні жіночі квітки (Український ботанічний журнал, XVIII, 1, 1961, 36). ▲ Жіноча рима, літ. — рима з наголосом на передостанньому складі вірша; Жіночий рід: а) (збірн., розм., ірон.) те саме, що жінки (див. жінка 1, 2). — Нікчемний той рід жіночий, — каже [батько], — все б їм гуляти! Гуляють та цокочуть, як ті сороки (Марко Вовчок, I, 1955, 57); б) лексико-граматичні особливості певної групи іменників, які мають свій тип відмінювання.
