Відмінності між версіями «Гідний»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Гідний, -а, -е = Годний. '''''Настели мі опанчу, бо я того гідна. ''Чуб. V. 122. Категорія:Гі)
 
 
(не показано одну проміжну версію цього учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Гідний, -а, -е = Годний. '''''Настели мі опанчу, бо я того гідна. ''Чуб. V. 122.  
 
'''Гідний, -а, -е = Годний. '''''Настели мі опанчу, бо я того гідна. ''Чуб. V. 122.  
 +
==Сучасні словники==
 +
===[http://sum.in.ua Словник української мови  Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
 +
ГІ́ДНИЙ, а, е.
 +
1. Який заслуговує або вартий чого-небудь. [Хоростіль:] Хоростіль встає тілько перед такими, що того гідні (Іван Франко, IX, 1952, 163); Той не гідний звання члена партії, хто не вміє вимагати і добиватися від своїх довірених виконання їх партійних обов'язків відносно їх довірителів (Ленін, 8, 1949, 194); — Різні, подруго, є люди, Гідні шани і огуди, Є без цвіту, є в цвіту (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 80).
 +
2. Який відповідає вимогам часу, обставинам; належний. Наша республіка [Українська] займає гідне місце на міжнародній арені (Визначні місця України, 1958, 41);
 +
//  Ділком відповідний у даному випадку; потрібний. Він, класний керівник, не знайшов гідної відповіді на зухвалу мову вихованця (Олесь Донченко, V, 1957, 517).
 +
Гідним чином — належно. Таку великодушність було гідним чином віддячено, і малюк дістав дозвіл шарпнути за дротинку гудка, власноручно прогусти (Юрій Яновський, I, 1958, 433).
 +
3. Такий, що має високі позитивні якості; достойний. — Коби лиш яку гідну та роботящу [невістку] бог навернув, — говорить [Максимиха] спроквола (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 191); [Коренєв:] Навчись прощати заради друга... коли гідний друг, Коли зумів спокутувать провину (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 403); Озернилось, як колосся. Стало бойове і гідне — Слово наше рідне! (Павло Тичина, II, 1957, 117).
 +
4. діал. Шановний. [Калеб:] Спокійся, гідний вчителю, будь певен, що ми тебе на глум не віддамо молодикам(Леся Українка, III, 1952, 69).
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 64.
 +
===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]===
 +
ГІДНИЙ
 +
 +
гі́дний
 +
прикметник
 +
 +
ГІДНИЙ
 +
(осуду) вартий; (- місце) належний; (хто) високогідний, достогідний, р. достойний, пор. ШАНОВНИЙ.
 +
 +
ГІДНИЙ
 +
достойный; (в сказ.) достоин
 +
гідний подиву — поразительный, достойный изумления [удивления]; изумительный, удивительный
 +
Ви можете поставити посилання на це слово:
 +
 +
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
 +
ГІ́ДНИЙ, а, е.
 +
1. Який заслуговує або вартий чого-небудь. [Хоростіль:] Хоростіль встає тілько перед такими, що того гідні (Фр., IX, 1952, 163); Той не гідний звання члена партії, хто не вміє вимагати і добиватися від своїх довірених виконання їх партійних обов’язків відносно їх довірителів (Ленін, 8, 1949, 194); — Різні, подруго, є люди, Гідні шани і огуди, Є без цвіту, є в цвіту (Воскр., З перцем! 1957, 80).
 +
2. Який відповідає вимогам часу, обставинам; належний. Наша республіка [Українська] займає гідне місце на міжнародній арені (Визначні місця Укр., 1958, 41); // Цілком відповідний у даному випадку; потрібний. Він, класний керівник, не знайшов гідної відповіді на зухвалу мову вихованця(Донч., V, 1957, 517).
 +
Гі́дним чи́ном — належно. Таку великодушність було гідним чином віддячено, і малюк дістав дозвіл шарпнути за дротинку гудка, власноручно прогусти (Ю. Янов., І, 1958, 433).
 +
3. Такий, що має високі позитивні якості; достойний. — Коби лиш яку гідну та роботящу [невістку]бог навернув, — говорить [Максимиха] спроквола (Кобр., Вибр., 1954, 191); [Коренєв:] Навчись прощати заради друга… коли гідний друг. Коли зумів спокутувать провину (Дмит., Драм. тв., 1958, 403); Озернилось, як колосся, Стало бойове і гідне — Слово наше рідне! (Тич., II, 1957, 117).
 +
4. діал. Шановний. [Калеб:] Спокійся, гідний вчителю, будь певен, що ми тебе на глум не віддамо молодикам (Л. Укр., III, 1952, 69).
 +
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 64.
 +
Гідний, а, е = Годний. Настели мі опанчу, бо я того гідна. Чуб. V. 122.
 +
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 285.
 +
 +
===[http://uk.worldwidedictionary.org/%D0%B3%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9 Всесвітній словник української мови ]===
 +
ГІ́ДНИЙ (який заслуговує чого-небудь), ДОСТО́ЙНИЙ, ВА́РТИЙ[ВАРТ], СТІ́ЙНИЙ,ГО́ДНИЙ[ГО́ДЕН]розм.,ВА́РТНИЙдіал.Народе мій, Яких пісень ти гідний, Якої слави гідний на землі (М. Гірник); - Виліпіть нашу Мілю такою, щоб всі на неї задивлялися, - вимагали колгоспниці. - Вона того достойна (О. Гончар); Гідна країна, здавен ушанована захватом щирим, Варта уваги мандрівників, подиву та милування (М. Зеров); Де праця наша стійна та тривка, Любов до краю щира та палка? (П. Грабовський); - Сліз твоїх вона не годна (Марко Вовчок); - Треба вибрати собі жінку з роду, вартного князів Вишневецьких (І. Нечуй-Левицький).
 +
 +
==Іноземні словники==
 +
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru  Словари и энциклопедии на Академике]===
 +
• гідний — прикметник …
 +
Орфографічний словник української мови
 +
• 2гідний — а, е. 1) Який заслуговує або вартий чого небудь. 2) Який відповідає вимогам часу, обставинам; належний. || Цілком відповідний у даному випадку; потрібний. •• Гі/дним чи/ном належно. 3) Такий, що має високі позитивні якості; достойний. 4) діал.… …
 +
Український тлумачний словник
 +
• 3гідний — I (який заслуговує чого н.), достойний, варт(ий) II ▶ див. відповідний 1), добрий I, 1), шановний …
 +
Словник синонімів української мови
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Гідний.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Гідний1.jpg|x140px]]
 +
|}
 +
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube| 1nmg6GRG8e8}}
 +
ГІДНИЙ ВЧИНОК
 +
 +
==Цікаві факти==
 +
===[http://www.volynnews.com/news/vidsichagresoruukrayinayedina/aydarivskyy-almaz-hidnyy-doviry-luchan/ АЙДАРІВСЬКИЙ «АЛМАЗ» - ГІДНИЙ ДОВІРИ ЛУЧАН*]===
 +
===[http://www.ua-football.com/ukrainian/high/543d35cd.html Кравець: Хочу довести, що гідний виступати за національну команду]===
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
 +
[[Категорія:Слова 2014 року]]
 
[[Категорія:Гі]]
 
[[Категорія:Гі]]

Поточна версія на 21:27, 5 грудня 2014

Гідний, -а, -е = Годний. Настели мі опанчу, бо я того гідна. Чуб. V. 122.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ГІ́ДНИЙ, а, е. 1. Який заслуговує або вартий чого-небудь. [Хоростіль:] Хоростіль встає тілько перед такими, що того гідні (Іван Франко, IX, 1952, 163); Той не гідний звання члена партії, хто не вміє вимагати і добиватися від своїх довірених виконання їх партійних обов'язків відносно їх довірителів (Ленін, 8, 1949, 194); — Різні, подруго, є люди, Гідні шани і огуди, Є без цвіту, є в цвіту (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 80). 2. Який відповідає вимогам часу, обставинам; належний. Наша республіка [Українська] займає гідне місце на міжнародній арені (Визначні місця України, 1958, 41); // Ділком відповідний у даному випадку; потрібний. Він, класний керівник, не знайшов гідної відповіді на зухвалу мову вихованця (Олесь Донченко, V, 1957, 517). 

Гідним чином — належно. Таку великодушність було гідним чином віддячено, і малюк дістав дозвіл шарпнути за дротинку гудка, власноручно прогусти (Юрій Яновський, I, 1958, 433).

3. Такий, що має високі позитивні якості; достойний. — Коби лиш яку гідну та роботящу [невістку] бог навернув, — говорить [Максимиха] спроквола (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 191); [Коренєв:] Навчись прощати заради друга... коли гідний друг, Коли зумів спокутувать провину (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 403); Озернилось, як колосся. Стало бойове і гідне — Слово наше рідне! (Павло Тичина, II, 1957, 117). 4. діал. Шановний. [Калеб:] Спокійся, гідний вчителю, будь певен, що ми тебе на глум не віддамо молодикам(Леся Українка, III, 1952, 69). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 64.

"Словопедія"

ГІДНИЙ

гі́дний прикметник

ГІДНИЙ (осуду) вартий; (- місце) належний; (хто) високогідний, достогідний, р. достойний, пор. ШАНОВНИЙ.

ГІДНИЙ достойный; (в сказ.) достоин гідний подиву — поразительный, достойный изумления [удивления]; изумительный, удивительный Ви можете поставити посилання на це слово:

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ГІ́ДНИЙ, а, е. 1. Який заслуговує або вартий чого-небудь. [Хоростіль:] Хоростіль встає тілько перед такими, що того гідні (Фр., IX, 1952, 163); Той не гідний звання члена партії, хто не вміє вимагати і добиватися від своїх довірених виконання їх партійних обов’язків відносно їх довірителів (Ленін, 8, 1949, 194); — Різні, подруго, є люди, Гідні шани і огуди, Є без цвіту, є в цвіту (Воскр., З перцем! 1957, 80). 2. Який відповідає вимогам часу, обставинам; належний. Наша республіка [Українська] займає гідне місце на міжнародній арені (Визначні місця Укр., 1958, 41); // Цілком відповідний у даному випадку; потрібний. Він, класний керівник, не знайшов гідної відповіді на зухвалу мову вихованця(Донч., V, 1957, 517). Гі́дним чи́ном — належно. Таку великодушність було гідним чином віддячено, і малюк дістав дозвіл шарпнути за дротинку гудка, власноручно прогусти (Ю. Янов., І, 1958, 433). 3. Такий, що має високі позитивні якості; достойний. — Коби лиш яку гідну та роботящу [невістку]бог навернув, — говорить [Максимиха] спроквола (Кобр., Вибр., 1954, 191); [Коренєв:] Навчись прощати заради друга… коли гідний друг. Коли зумів спокутувать провину (Дмит., Драм. тв., 1958, 403); Озернилось, як колосся, Стало бойове і гідне — Слово наше рідне! (Тич., II, 1957, 117). 4. діал. Шановний. [Калеб:] Спокійся, гідний вчителю, будь певен, що ми тебе на глум не віддамо молодикам (Л. Укр., III, 1952, 69). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 64. Гідний, а, е = Годний. Настели мі опанчу, бо я того гідна. Чуб. V. 122. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 285.

Всесвітній словник української мови

ГІ́ДНИЙ (який заслуговує чого-небудь), ДОСТО́ЙНИЙ, ВА́РТИЙ[ВАРТ], СТІ́ЙНИЙ,ГО́ДНИЙ[ГО́ДЕН]розм.,ВА́РТНИЙдіал.Народе мій, Яких пісень ти гідний, Якої слави гідний на землі (М. Гірник); - Виліпіть нашу Мілю такою, щоб всі на неї задивлялися, - вимагали колгоспниці. - Вона того достойна (О. Гончар); Гідна країна, здавен ушанована захватом щирим, Варта уваги мандрівників, подиву та милування (М. Зеров); Де праця наша стійна та тривка, Любов до краю щира та палка? (П. Грабовський); - Сліз твоїх вона не годна (Марко Вовчок); - Треба вибрати собі жінку з роду, вартного князів Вишневецьких (І. Нечуй-Левицький).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

• гідний — прикметник … Орфографічний словник української мови • 2гідний — а, е. 1) Який заслуговує або вартий чого небудь. 2) Який відповідає вимогам часу, обставинам; належний. || Цілком відповідний у даному випадку; потрібний. •• Гі/дним чи/ном належно. 3) Такий, що має високі позитивні якості; достойний. 4) діал.… … Український тлумачний словник • 3гідний — I (який заслуговує чого н.), достойний, варт(ий) II ▶ див. відповідний 1), добрий I, 1), шановний … Словник синонімів української мови

Ілюстрації

Гідний.jpg Гідний1.jpg

Медіа

ГІДНИЙ ВЧИНОК

Цікаві факти

АЙДАРІВСЬКИЙ «АЛМАЗ» - ГІДНИЙ ДОВІРИ ЛУЧАН*

Кравець: Хочу довести, що гідний виступати за національну команду

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Гідний&oldid=126412