Відмінності між версіями «Вести»

Поточна версія на 19:43, 5 грудня 2014

Вести, веду, -деш, гл. 1) Вести. Взяла коня за гнуздечку, веде коня у стадницю. Мет. 74. Ти вів народ свій, як отару, жезлом Моисея та Арона. К. Псал. 2) — голос. Пѣть, тянуть голосомъ. Лугом іду, голос веду луже, розвившіся! Мет. Як же він високо веде. 3) — мову. Разговаривать, вести рѣчь. Вони тоді саме вели про його мову між собою. Рудч. Ск. II. 20. 4) — нитку. Выводить нитку. 5) — перед. Предводительствовать, командовать: быть впереди, во главѣ. Господарює Хвесиха, у всьому перед веде, а Хвесько слуха її й поважа. Стор. I. 26. На вечорницях.... у колядці, ніхто як я перед вела. Стор. I. 133. 6) — порядок. Распоряжаться. Тобі, мати, порядок вести. Мил. 160. 7) — танок. См. Танок.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВЕСТИ, веду, ведеш; мин. ч. вів, вела, ло; недок. 1. перех. Спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти. Плаче старий та ридає, Й Степан сліпий плаче Невидющими очима, Мов сонце побачив. І беруть його під руки, І ведуть у хату. І вітає Яриночка, Мов рідного брата (Тарас Шевченко, II, 1963, 341); Він ледве тримався на ногах... та відштовхував дебелих жандармів, що вели його під руки (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 110); Крутим схилом Антон піднімався вгору до своєї хати й на мотузяному поводі вів гнідого коня (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 12); // Іти, рухатися попереду як ватажок, скеровуючи кого-, що-небудь. Пливуть собі [запорожці] та співають; Рибалка літає, А попереду отаман Веде, куди знає (Тарас Шевченко, I, 1951, 61); Веде полки Котовський (Павло Усенко, Лави.., 1948, 40); Вів [Волохан] за собою інших собак (Микола Трублаїні, I, 1955, 276); // Керувати предметом, що рухається механічно (машиною, автомобілем, судном і т. ін.). Дівчина вела зелену, вантажну, П'ятитонну машину по горі (Андрій Малишко, I, 1956, 344); Вдивляючися пильно в путь, від міста і до міста по рейках поїзди ведуть невтомні машиністи (Наталя Забіла, Одна сім'я, 1950, 21). 2. перех., перен. Спрямовувати діяльність кого-, чого-небудь; керувати. Величні дії українських партизанів та підпільників, котрих вела на боротьбу з ворогом мужня й мудра партія (Юрій Яновський, IV, 1959, 167); Вихований на кращих зразках російської класичної літератури, вів Іван Франко нашу поезію до верховин мислі (Максим Рильський, III, 1956, 274); * Образно. Ленін вів нас до сонця крізь бурі (Володимир Сосюра, Щоб сади.., 1947, 61); // Завідувати чим-небудь; викладати яку-небудь дисципліну. Він, професор, веде кафедру історії в університеті (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 97); Уроки ковальської справи вів Каленик Романович Лукійченко (Іван Сенченко, На Бат. горі, 1960, 4). 3. перех. Рухати чим-небудь у певному напрямку. Марина майже по пояс стоїть у воді, веде рушницю, щоб вистрелить (Григорій Епік, Тв., 1958, 599). 4. перех. Прокладати, проводити що-небудь довге, великої протяжності. Тепер, чути, мають попри наші міста колію залізну вести, то заробок при ній дуже добрий буває(Іван Франко, III, 1950, 62); І провесінь з Леніним, провесінь плеще низами, І трактором борозну першу ведуть комнезами (Андрій Малишко, Запов. джерело, 1959, 51). 5. неперех. Мати певний напрямок, простягатися куди-небудь. Стежка, мов стьожка, збігала через самий яр і вела на другий бік (Панас Мирний, I, 1954, 246); Довго йшов [Турбай] лісовою просікою, що невідомо куди вела (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 79); * Образно. Всі шляхи ведуть до комунізму, — Нездоланна правда в цих словах (Степан Крижанівський, Під зорями.., 1950, 138); // перен. Маючи щось на меті, на увазі, спрямовувати в певний бік (розмову, дію і т. ін.). Ви собі, як вже покладаєте, так буде! — та й ведете до того (Марко Вовчок, I, 1955, 214); Він зрозумів, що за цими словами мусить критися якась інша думка, але до чого веде Сандро, зрозуміти ще не міг (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 128); // перен. Спричинятися до чого-небудь. Розвиток великого капіталістичного виробництва — виробництва заради наживи, заради привласнення додаткової вартості — веде до витіснення дрібних самостійних виробників, до їх тяжкої залежності від капіталу (Програма КПРС, 1961, 7). 6. перех. Здійснювати, виконувати, робити що-небудь. Чіпка з Грицьком ведуть розмову про хазяйство (Панас Мирний, II, 1954, 254); [Котовський:] Чого я не люблю — це вести осаду фортець (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 52); // Послідовно, систематично займатися чим-небудь. Хай лишень хазяйству навчається [Галя], щоб, як вийде заміж, знала, як його вести (Панас Мирний, V, 1955, 163); Крайнюк давно вже не вів свого щоденника, який згорів з усіма його речами, коли редакція переїздила на нове місце (Василь Кучер, Голод, 1961, 163). ♦ Вести вогонь — стріляти з вогнепальної зброї. У горах Брянський, як командир, зустрівся з новими труднощами. Його мінометники, які звикли вести вогонь на рівнині, мусили стріляти в нових умовах (Олесь Гончар, III, 1959, 113); Кораблі ведуть вогонь із бухти (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 226); Вести голос — співати. Настрой свою ліру гучну, невидиму, Струна струні стиха нехай промовля, Услід за тобою [музою] я голос вестиму (Леся Українка, I, 1951, 155); Вести далі — продовжувати говорити. — А я такий, що й зовсім залишився б тут, — сказав Цапигін. — Глушина яка, краса!.. — Дуже тайгу люблю, глушину, — вів далі Цапигін (Олесь Донченко, II, 1956, 35); — Були раніше і в мене промахи, — вів далі Гаркуша (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 34); Вести лінію чию — дотримуватися у дії певних поглядів, норм поведінки і т. ін. — Ось воно що, хлоп'яче діло! А ти свою лінію веди, — проговорив Канушевич (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 104); Вести перед: а) керувати, бути головним у чомусь, десь. Мовчки вислухав він рішенець у волості, що вже тепер не він, а жінка має перед вести в господарстві (Леся Українка, III, 1952, 638); б) робити щось краще за інших, бути першим у чомусь. На вулиці, на вечорницях, у колядці наша Оксана перед веде (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 423); Дільниця його групи стала вести перед у цеху (Юрій Яновський, II, 1954, 105); Вести рід від кого, з кого — походити від кого-небудь, бути нащадком когось. Хто у серці іскру небесну ховає, рід свій веде з Прометея (Леся Українка, I, 1951, 190); Агрипина Антонівна веде рід від Кобзенків (Іван І. Волошин, Сади.., 1950, 132); Вести своєї (своє) — настирливо повертатися в розмові до певної думки. — Літувати у нас добре. Хоч і роботи до біса, то зате весело дуже, — веде своєї Мотя (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 24); І вусом (вухом, бровою) не вести — не звертати уваги. Він велів побережникам не пускати нікого в ліс, та бачачи, що вони й вусом не ведуть у той бік, почав сам бігати в ліс і виганяти селян (Іван Франко, VIII, 1952, 92); — Жарко ж! — волав він. — Перейди в холодок. — Але дружинонька і вухом не вела (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 11); Коло них [дівчат] худа й довготелеса Текля Барилова вимахує руками, щось своє доказує. А вони й бровою не ведуть. Мов не чують (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 451). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 341.

"Словопедія"

ВЕСТИ (спрямовувати рух куди-небудь) проводити, проводжати, (скеровуючи кого) супроводжувати. ВЕСТИ

вести́ дієслово недоконаного виду ВЕСТИ провадити, спрямовувати, о. вести перед; (звідки) виводити; (куди) заводити, уводити; (авто) керувати чим; (колію) прокладати;(протокол) писати, (- стежку) простягатися; (до чого) спричинятися, спричиняти що. ВЕСТИ вести; (заставлять уходить вместе с собой; перен. давать иной ход, направление мыслям, воображению) уводить вести за собою (що) — перен. влечь за собой (что) вести своє походження (від чого) — вести своё происхождение (от чего), восходить (к чему) вести (що до чого) — перен. вести [клонить] (что к чему)

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ВЕСТИ́, веду́, веде́ш; мин. ч. вів, вела́, ло́; недок. 1. перех. Спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти. Плаче старий та ридає, Й Степан сліпий плаче Невидющими очима, Мов сонце побачив. І беруть його під руки, І ведуть у хату. І вітає Яриночка, Мов рідного брата (Шевч., II, 1963, 341); Він ледве тримався на ногах… та відштовхував дебелих жандармів, що вели його під руки (Досв., Вибр., 1959, 110); Крутим схилом Антон піднімався вгору до своєї хати й на мотузяному поводі вів гнідого коня (Чорн., Потік.., 1956, 12); // Іти, рухатися попереду як ватажок, скеровуючи кого-, що-небудь. Пливуть собі [запорожці] та співають; Рибалка літає, А попереду отаман Веде, куди знає (Шевч., І, 1951, 61); Веде полки Котовський (Ус., Лави.., 1948, 40);Вів [Волохан] за собою інших собак (Трубл., І, 1955, 276); // Керувати предметом, що рухається механічно (машиною, автомобілем, судном і т. ін.). Дівчина вела зелену, вантажну, П’ятитонну машину по горі (Мал., І, 1956, 344); Вдивляючися пильно в путь, від міста і до міста по рейках поїзди ведуть невтомні машиністи (Забіла, Одна сім’я, 1950, 21). 2. перех., перен. Спрямовувати діяльність кого-, чого-небудь; керувати. Величні дії українських партизанів та підпільників, котрих вела на боротьбу з ворогом мужня й мудра партія (Ю. Янов., IV, 1959, 167); Вихований на кращих зразках російської класичної літератури, вів Іван Франко нашу поезію до верховин мислі (Рильський, III, 1956, 274); * Образно. Ленін вів нас до сонця крізь бурі(Сос., Щоб сади.., 1947, 61); // Завідувати чим-небудь; викладати яку-небудь дисципліну. Він, професор, веде кафедру історії в університеті (Кучер, Чорноморці, 1956, 97); Уроки ковальської справи вів Каленик Романович Лукійченко (Сенч., На Бат. горі, 1960, 4). 3. перех. Рухати чим-небудь у певному напрямку. Марина майже по пояс стоїть у воді, веде рушницю, щоб вистрелить (Епік, Тв., 1958, 599). 4. перех. Прокладати, проводити що-небудь довге, великої протяжності. Тепер, чути, мають попри наші міста колію залізну вести, то заробок при ній дуже добрий буває (Фр., III, 1950, 62); І провесінь з Леніним, провесінь плеще низами, І трактором борозну першу ведуть комнезами (Мал., Запов. джерело, 1959, 51). 5. неперех. Мати певний напрямок, простягатися куди-небудь. Стежка, мов стьожка, збігала через самий яр і вела на другий бік (Мирний, І, 1954, 246); Довго йшов [Турбай] лісовою просікою, що невідомо куди вела (Руд., Остання шабля, 1959, 79); * Образно. Всі шляхи ведуть до комунізму, — Нездоланна правда в цих словах (Криж., Під зорями.., 1950, 138); // перен. Маючи щось на меті, на увазі, спрямовувати в певний бік (розмову, дію і т. ін.). Ви собі, як вже покладаєте, так буде! — та й ведете до того (Вовчок, I, 1955, 214); Він зрозумів, що за цими словами мусить критися якась інша думка, але до чого веде Сандро, зрозуміти ще не міг (Собко, Біле полум’я, 1952, 128); // перен.Спричинятися до чого-небудь. Розвиток великого капіталістичного виробництва — виробництва заради наживи, заради привласнення додаткової вартості — веде до витіснення дрібних самостійних виробників, до їх тяжкої залежності від капіталу (Програма КПРС, 1961, 7). 6. перех. Здійснювати, виконувати, робити що-небудь. Чіпка з Грицьком ведуть розмову про хазяйство (Мирний, II, 1954, 254); [Котовський:] Чого я не люблю — це вести осаду фортець (Мокр., П’єси, 1959, 52); // Послідовно, систематично займатися чим-небудь. Хай лишень хазяйству навчається [Галя], щоб, як вийде заміж, знала, як його вести (Мирний, V, 1955, 163); Крайнюк давно вже не вів свого щоденника, який згорів з усіма його речами, коли редакція переїздила на нове місце (Кучер, Голод, 1961, 163). ◊ Вести́ вого́нь — стріляти з вогнепальної зброї. У горах Брянський, як командир, зустрівся з новими труднощами. Його мінометники, які звикли вести вогонь на рівнині, мусили стріляти в нових умовах(Гончар, III, 1959, 113); Кораблі ведуть вогонь із бухти (Гонч., Вибр., 1959, 226); Вести́ го́лос — співати. Настрой свою ліру гучну, невидиму, Струна струні стиха нехай промовля, Услід за тобою[музою] я голос вестиму (Л. Укр., І, 1951, 155); Вести́ да́лі — продовжувати говорити. — А я такий, що й зовсім залишився б тут, — сказав Цапигін. — Глушина яка, краса!.. — Дуже тайгу люблю, глушину, — вів далі Цапигін (Донч., II, 1956, 35); — Були раніше і в мене промахи, — вів далі Гаркуша (Гончар, Таврія.., 1957, 34); Вести́ лі́нію чию — дотримуватися у дії певних поглядів, норм поведінки і т. ін. — Ось воно що, хлоп’яче діло! А ти свою лінію веди, — проговорив Канушевич(Коцюба, Нові береги, 1959, 104); Вести́ пере́д: а) керувати, бути головним у чомусь, десь. Мовчки вислухав він рішенець у волості, що вже тепер не він, а жінка має перед вести в господарстві (Л. Укр., III, 1952, 638); б) робити щось краще за інших, бути першим у чомусь. На вулиці, на вечорницях, у колядці наша Оксана перед веде (Кв.-Осн., II, 1956, 423); Дільниця його групи стала вести перед у цеху (Ю. Янов., II, 1954, 105); Вести́ рід від кого, з кого — походити від кого-небудь, бути нащадком когось. Хто у серці іскру небесну ховає, рід свій веде з Прометея (Л. Укр., І, 1951, 190); Агрипина Антонівна веде рід від Кобзенків (Вол., Сади.., 1950, 132); Вести́ своє́ї (своє́) — настирливо повертатися в розмові до певної думки. — Літувати у нас добре. Хоч і роботи до біса, то зате весело дуже, — веде своєї Мотя (Коз., Сальвія, 1959, 24); І ву́сом (ву́хом, брово́ю) не вести́ — не звертати уваги. Він велів побережникам не пускати нікого в ліс, та бачачи, що вони й вусом не ведуть у той бік, почав сам бігати в ліс і виганяти селян (Фр., VIII, 1952, 92); — Жарко ж! — волав він. — Перейди в холодок. — Але дружинонька і вухом не вела (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 11); Коло них [дівчат] худа й довготелеса Текля Барилова вимахує руками, щось своє доказує. А вони й бровою не ведуть. Мов не чують (Кучер, Трудна любов, 1960, 451). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 341. Вести, веду, деш, гл. 1) Вести. Взяла коня за гнуздечку, веде коня у стадницю. Мет. 74. Ти вів народ свій, як отару, жезлом Моисея та Арона. К. Псал. 2) — голос. Пѣть, тянуть голосомъ. Лугом іду, голос веду — луже, розвившіся! Мет. Як же він високо веде. 3) — мову. Разговаривать, вести рѣчь. Вони тоді саме вели про його мову між собою. Рудч. Ск. II. 20. 4) — нитку. Выводить нитку. 5) — перед. Предводительствовать, командовать: быть впереди, во главѣ. Господарює Хвесиха, у всьому перед веде, а Хвесько слуха її й поважа. Стор. I. 26. На вечорницях…. у колядці, ніхто як я перед вела. Стор. I. 133. 6) — порядок. Распоряжаться. Тобі, мати, порядок вести. Мил. 160. 7) — танок. См. Танок. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 143.

Культурологічний словник

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

• ВЕСТИ — и (прост.) весть, веду, ведёшь, прош. вр. вёл, вела; ведший, несовер. (срн. водить). 1. кого что. Помогая итти, направлять движение кого нибудь. Вести больного. || Итти с кем нибудь, сопровождать кого нибудь, показывая дорогу. Вести слепого.… … Толковый словарь Ушакова • 2вести — глаг., нсв., употр. очень часто Морфология: я веду, ты ведёшь, он/она/оно ведёт, мы ведём, вы ведёте, они ведут, веди, ведите, вёл, вела, вело, вели, ведущий, ведомый, ведший, ведя; сущ., с. ведение … Толковый словарь Дмитриева • 3вести — (1) 1. Идти во главе; идти впереди, указывая дорогу: Игорь къ Дону вои ведетъ! 9. Яко егда убогааго ведемъ въ домъ свои... Изб. Св. 1076 г., 94. ...столпъ огньныи и столпъ облачныи [о]сѣняющю и грѣющю бещисла и просвѣщающему и ведущему и не… … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве" • 4вести — ВЕСТИ/ веду/, ведёшь; вёл, вела/, ло/; веду/щий; ве/дший; ведо/мый; до/м, а, о; ведя/; нсв. 1. (св. привести). кого. Идя вместе, направлять движение, помогать или заставлять идти с собой; сопровождать. В. сына за руку. В. коня под уздцы. В.… … Энциклопедический словарь • 5ВЕСТИ — ВЕСТИ, веду, ведёшь; вёл, вела; ведший; ведя; ведомый; несовер. 1. кого (что). Помогать идти, сопровождать идущего. В. больного под руку. 2. кого (что). Идти во главе, возглавлять кого что н. В. войска в бой. В. за собой молодёжь. 3. что.… … Толковый словарь Ожегова • 6вести — Руководить, предводительствовать, направлять, провожать. Ср. . . См. править... См. водить, принуждать и ухом не вести... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. вести … Словарь синонимов • 7вести — Вести себя хорошо, дурно и т. п. быть хорошего, дурного и т. п. поведения. Слушайся маму, веди себя хорошо. Вести свой род от кого считать себя потомком кого н. Мы (гуси) свой знатный род ведем от тех гусей, к рым некогда был должен… … Фразеологический словарь русского языка • 8ВЕСТИ — ВЕСТИ, вестися, см. водить. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 … Толковый словарь Даля • 9вести — ВЕСТИ, водить, пилотировать, управлять, разг. рулить, разг. сниж. шоферить … Словарь-тезаурус синонимов русской речи • 10вести — ВЕСТИ1, несов. (сов. провести), кого что. Помогать кому л. в чем л. перемещаться (переместиться) при совместном движении из одной точки пространства в другую; Син.: сопровождать [impf. to conduct, guide, lead (to), walk (to), go in front of (a… … Большой толковый словарь русских глаголов • 11Вести — I несов. перех. и неперех. 1. перех. Идя рядом с кем либо, сопровождая кого либо, направлять его движение, помогать или заставлять идти. отт. Идти с кем либо, объясняя, показывая что либо. 2. перех. Идти во главе, быть предводителем войска,… … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой • 12вести — вести, веду, ведём, ведёшь, ведёте, ведёт, ведут, ведя, вёл, вела, вело, вели, веди, ведите, ведущий, ведущая, ведущее, ведущие, ведущего, ведущей, ведущего, ведущих, ведущему, ведущей, ведущему, ведущим, ведущий, ведущую, ведущее, ведущие,… … Формы слов • 13ВЕСТИ — см. Водить. Самойлов К. И. Морской словарь. М. Л.: Государственное Военно морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941 … Морской словарь • 14вести — річ (195) говорити, продовжувати, пор. пол. prowadzić rzecz; [MО,VI] … Толковый украинский словарь • 15вести — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови • 16вести — вести, устарелое и в просторечии весть. В XIX веке форма весть употр. без просторечной окраски. Например, у А. Пушкина: «Утратить жизнь и с нею честь. Друзей с собой на плаху весть» (Полтава) … Словарь трудностей произношения и ударения в современном русском языке • 17Вести — В Викисловаре есть статья «вести» Вести: мн. ч. от «весть». Содержание 1 СМИ … Википедия • 18вести — беседу вести • действие, продолжение вести активную работу • действие вести беседу • действие, продолжение вести бизнес • действие, продолжение вести боевые действия • действие, продолжение вести бои • действие, продолжение вести большую игру •… … Глагольной сочетаемости непредметных имён • 19вести — веду/, ведёшь; вёл, вела/, ло/; веду/щий; ве/дший; ведо/мый; до/м, а, о; ведя/; нсв. см. тж. вестись, ведение 1) (св. привести) кого Идя вместе, направлять движение, помогать или заставлять идти с собой; сопровождать … Словарь многих выражений • 20вести́ — веду, ведёшь; прош. вёл, вела, ло; прич. наст. ведущий; прич. прош. ведший; прич. страд. наст. ведомый; деепр. ведя; несов. 1. перех. Идя вместе, направлять движение, помогать идти. И шествуя важно, в спокойствии чинном, Лошадку ведет под уздцы… … Малый академический словарь

Ілюстрації

Цікаві факти

Українські традиції

библейские словари

БЛАГАЯ ВЕСТЬ

Новости Украины Вести-UA || Новини України Вести-UA