Відмінності між версіями «Зубр»
(→Медіа) |
|||
| (не показано 8 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
| + | [http://sum.in.ua/s/zubr Словник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980)] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | 1. Великий дикий ссавець родини бичачих. Серед поляни зубр спинився волохатий (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 319); — Дика антилопа, полохлива лань довірливо пасеться в сусідстві з могутнім бізоном та зубром... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 134); * У порівняннях. — Ці єретики дикі й уперті, як зубри (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 23). | ||
| + | |||
| + | 2. перен., розм. Про того, хто має великий досвід, знання в якійсь ділянці, відіграє керівну роль де-небудь. Є така частина критиків, яка з охотою повикидала б мої твори на смітник.. Це — переважно стара, професорська критика, літературні зубри і акули з заіржавілою зброєю (Степан Васильченко, IV, 1960, 56); В кафе ніде було пройти.. За журналістами, комісіонерами та комерсантами прийшли сюди й самі зубри промисловості (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 51); Недаремно знайомі директори хитали головами: — У Ковалівку? Ну, брат, Тарасе, там і не такі зубри, як ти, ламали зуби (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 153); | ||
| + | // Про того, хто вперто дотримується відсталих, реакційних поглядів, переконань тощо. — Було б непогано, коли б отакий зубр.. та переконався, перевиховався б на нашому будівництві й став нашим (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 49). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zubr 1.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zubr.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zubr 2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zubr 4.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
| + | |||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|D7FyYzjDFRw}} | ||
| + | {{#ev:youtube|HMkhjNa0UEE}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
Поточна версія на 10:43, 3 грудня 2014
Зубр, -ра, м. Зубръ. Вх. Пч. II. 5.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Великий дикий ссавець родини бичачих. Серед поляни зубр спинився волохатий (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 319); — Дика антилопа, полохлива лань довірливо пасеться в сусідстві з могутнім бізоном та зубром... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 134); * У порівняннях. — Ці єретики дикі й уперті, як зубри (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 23).
2. перен., розм. Про того, хто має великий досвід, знання в якійсь ділянці, відіграє керівну роль де-небудь. Є така частина критиків, яка з охотою повикидала б мої твори на смітник.. Це — переважно стара, професорська критика, літературні зубри і акули з заіржавілою зброєю (Степан Васильченко, IV, 1960, 56); В кафе ніде було пройти.. За журналістами, комісіонерами та комерсантами прийшли сюди й самі зубри промисловості (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 51); Недаремно знайомі директори хитали головами: — У Ковалівку? Ну, брат, Тарасе, там і не такі зубри, як ти, ламали зуби (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 153); // Про того, хто вперто дотримується відсталих, реакційних поглядів, переконань тощо. — Було б непогано, коли б отакий зубр.. та переконався, перевиховався б на нашому будівництві й став нашим (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 49).
Ілюстрації
|
|
|
|
