Відмінності між версіями «Трембіта»

Версія за 19:30, 2 грудня 2014

Трембіта, -ти, ж. Музыкальный инструментъ гуцуловъ — длинная, около 3 метровъ, деревянная труба; узкій конецъ называется пищо́к, широкій — голосник, а расширенная часть инструмента голосни́ця. Шух. І. 72. Ум. Трембі́тка, трембі́точка.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ТРЕМБІ́ТА, и, жін. Гуцульський народний духовий музичний інструмент у вигляді довгої дерев'яної труби без вентилів і клапанів. Там то бринить трембіти звук (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 67); Тужливо і протяжно лилися звуки вівчарської трембіти, лунаючи від верха до верха (Іван Франко, III, 1950, 8); Лиш ген-ген, не знать далеко, там, де в синь верхи повиті, тужно, тоскно, мелодійно грає гуцул на трембіті... (Гнат Хоткевич, II, 1966, 33); Молодий пастух приграє на трембіті, триметровій берестяній дуді (Олександр Ільченко, Вибр., 1948, 51). Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 242.

"Словопедія"

ТРЕМБІТА український народний духовий інструмент, дерев’яна труба довжиною до 3 метрів з надзвичайно сильним звуком. Т. поширена в Закарпатті, Буковині, Прикарпатті та інших регіонах Західної України. За допомогою Т. жителі гірських районів подають сигнали на далекі відстані. Музичні терміни ТРЕМБІТА народний (укр., словацький, угорський, пол.) дерев'яний духовий мундштуковий музичний інструмент пастухів; труба без пальцевих отворів, довж. 1-4 м, звук голосний, чутний на відстань до 10 км. УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)

Іноземні словники

українська-англійська Словник

трембіта переклад на англійську : trembita

Ілюстрації

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=CFeY85DQXgA

Цікаві факти

Легенда про походження трембіти

Колись давно в Карпати прийшли русини, які тікали від кочівників-завойовників. Кажуть, часи злими були, кожен дбав, аби самому якось вижити. Селилися родинами. Деякі подалі од гурту подалися.

Родина, де ріс леґінь красний Івасько, попростувала у Бескиди, а родина, де піднімалася юнка, мов та чічка, до Говерли. Роз’їхалися, розлучивши леґеня та юнку.Сумуючи за милою, придумав Івасько чарівну трембіту з почуттям полум’яним і силою громовиці. Гукне з Бескиду, а дівчина аж на Говерлі чує голос милого. Вигадали молодята мову трембітову, та не судилося бути їм в парі: Івась помер у сутичці з хижим звіром. А дівчина не знала і все викликала голосом подарованої хлопцем трембіти милого. Взяла з собою інструмент та й піднялася на Говерлу.

Відтоді її ніхто не бачив. Але коли у Карпатах умирало чиєсь кохання, то линув з Говерли тужливий спів трембіти.

Минали часи. Звук трембіти увійшов у побут, у серце, у душу і мрію гуцулів. Як найдовший духовий інструмент трембіту занесено у Книгу рекордів Гіннеса. Найбільша трембіта має довжину до 8 м.

Також відомо, що бойки також користувалися трембітами. Бойківська трембіта дещо різниться конструкцією від гуцульської.

Більше читайте тут: [1]

Матеріал з Вікіпедії

Виготовлення інструмента

Згідно з давньою гуцульською традицією, трембіту треба виготовляти з громовиці, тобто дерева, в яке влучила блискавка. Вважається що така трембіта звучить найкраще. До речі, жоден найвправніший тесляр не розчахне смеречину так рівно, як удар блискавки. Вік дерева повинен бути 120—150 років. До того ж громовиця повинна, як мовиться, дозріти: чим довше стоятиме вона під сонцем, чим довше її обвіватимуть вітри, тим гучнішою та дзвінкішою буде трембіта.

Майстер, принісши додому громовицю, намагається загнати лезо топірця в деревину так, щоб, повагом натиснувши, розчахнути «сурму» навпіл. Це — дуже відповідальна операція. Заганяти лезо можна тільки на 10—15 сантиметрів, бо цей шмат, «обцілований металом», доведеться зрізати, він не звучатиме. А розчахнути триметрову сурму необхідно на дві рівні частини (якщо не вдалося — праця змарнована). Після цього майстер береться за різці та ножі різної конфігурації, з допомогою яких «ладнає голос інструментові». Обережно, протягом годин і діб (виготовлення одного інструмента може тривати майже рік) вибирає серцевину з обох половинок заготовки. Залишається тільки двоміліметрова оболонка. Заготовка має 8—10 кілограмів ваги, а готова трембіта — до півтора кілограма. Отже 6—8 кілограмів деревини треба вишкребти вручну, не поранивши при цьому краї, які будуть стулятися без застосування клею. Необхідно скласти дві половинки і міцно стягнути їх обручами. Ці обручі виготовляються зі смерекових віт. Віти мають рости на смереці зі східного боку стовбура, до того ж не вище, як півтора метра від землі. Бо саме такі пагони, як помічено в народі, гнучкі та сильні. Після цього — останній етап: виготовлення мундштука. Він повинен бути обов'язково яворовим, бо ця деревина має солодкий присмак, отже, такий мундштук приємно прикладати до губ. І коли мундштук, що нагадує за формою сопілковий чи кларнетовий, готовий, то вже можна випробовувати інструмент.