Відмінності між версіями «Ґніт»

Поточна версія на 19:10, 2 грудня 2014

Ґніт, ґнота, м. Фитиль, свѣтильня. Святі та божі: свічки поїли, на ґнота засіли. Уман. у. Та згоріла лояночка від ґнота до ґнота. Нп. Ні ґнота нема. Нѣтъ ничего. Лохв. у. Ум. Ґнотик. Ув. Ґнотище. Здоровий ґнотище: карасини багато вигоряє. Васильк. у.

Сучасні словники

ҐНІТ- стрічка або шнур, що використовується для горіння у деяких освітлювальних та нагрівальних приладах (гасових лампах, керогазах, свічках та ін.), для змащування чого-небудь і т. ін.

Уривики з товрів зі словом Ґніт

Ґніт в каганчику тихенько Стане мріти й притухати (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 254); Було тихо. Лише потріскував ґніт свічки, що горіла одиноко на столі (Юрій Яновський, I, 1958, 188); Іван заправив ґніт [у лампу], загвинтив машинку, поставив ковпачок і надів скло (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 68); Горючий шнур для запалювання чого-небудь, проведення вибухів, а також для передачі вогню на відстань. Він одразу згадав, що патрони позабивано неглибоко, що ґноти були короткі. Вибух мусить бути зараз — ось-ось (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 149) Роблять глибокі діри [в скелі]. Закладають туди набої. Проводять запальний ґніт (Микола Трублаїні, I, 1955, 188);

У порівняннях. Тихо, наче ґніт у каганці, зотлівало його старе життя (Панас Мирний, IV, 1955, 30); Голос блиснув і спалахнув, як ґніт (Андрій Головко, I, 1957, 63).

ґніт (у свічці) - іменник чоловічого роду

устроми́ти ґно́та кому. Довести свою перевагу; відзначитися. Олешківський батальйон Червоної гвардії хотів показати, що він уміє не лише по-простому битися з білими, а й устромити комусь ґнота гвардійським плац-парадом (Ю. Яновський).

ґніт; ч. (нім.) 1. Стрічка, шнур, що використовується для горіння у часових лапках, свічках і т. ін. 2. Горючий шнур для проведення вибухів.

Джерела

1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 96.

2. Фразеологічний словник української мови

3. Словник іншомовних слів

Ілюстрації