Відмінності між версіями «Легіон»
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ЛЕГІО́Н, у, чол. | ||
| + | 1. У стародавньому Римі — вища бойова одиниця. Римське військо складалося з легіонів. У кожному легіоні було 4500 воїнів. Головну масу його становила важкоозброєна піхота (Історія стародавнього світу, 1957, 150); В о время Ірода царя, Кругом Сіона й на Сіоні Романські п'яні легіони Паскудились (Тарас Шевченко, II, 1953, 301). | ||
| + | 2. У деяких країнах — назва особливих військових частин. Немає брата, ні сестри, Щоб незаплакані ходили, Не катувалися в тюрмі, Або в далекій стороні, В британських, гальських легіонах Не муштрувались! (Тарас Шевченко, II, 1953, 270); Ще хлопчиком був він свідком приходу наполеонівських військ разом з польськими легіонами (Максим Рильський, III, 1956, 299). | ||
| + | 3. перен. Надзвичайно велика кількість; багато. Який легіон демонів упертості сидить в сій дівчині! (Леся Українка, V, 1956, 18); Про них [комсомольців] моє слово. В Донбасі таких — легіон: Ті зводять дахи на будови, Ті місять, ті возять бетон (Степан Олійник, Вибр., 1959, 224). | ||
| + | ♦ Їм [же] ім'я — легіон — когось надзвичайно, дуже багато. Ярослав Галан став героєм нашого народу, а його послідовників нині не один і не два, їм ім'я — легіон (Юрій Мельничук, Поріддя.., 1959, 76). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 461. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 19:05, 2 грудня 2014
Легіон, -ну, м. Легіонъ, отрядъ войска. В британських гальських легіонах не муштрувались. Шевч. 606.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ЛЕГІО́Н, у, чол. 1. У стародавньому Римі — вища бойова одиниця. Римське військо складалося з легіонів. У кожному легіоні було 4500 воїнів. Головну масу його становила важкоозброєна піхота (Історія стародавнього світу, 1957, 150); В о время Ірода царя, Кругом Сіона й на Сіоні Романські п'яні легіони Паскудились (Тарас Шевченко, II, 1953, 301). 2. У деяких країнах — назва особливих військових частин. Немає брата, ні сестри, Щоб незаплакані ходили, Не катувалися в тюрмі, Або в далекій стороні, В британських, гальських легіонах Не муштрувались! (Тарас Шевченко, II, 1953, 270); Ще хлопчиком був він свідком приходу наполеонівських військ разом з польськими легіонами (Максим Рильський, III, 1956, 299). 3. перен. Надзвичайно велика кількість; багато. Який легіон демонів упертості сидить в сій дівчині! (Леся Українка, V, 1956, 18); Про них [комсомольців] моє слово. В Донбасі таких — легіон: Ті зводять дахи на будови, Ті місять, ті возять бетон (Степан Олійник, Вибр., 1959, 224). ♦ Їм [же] ім'я — легіон — когось надзвичайно, дуже багато. Ярослав Галан став героєм нашого народу, а його послідовників нині не один і не два, їм ім'я — легіон (Юрій Мельничук, Поріддя.., 1959, 76). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 461.
Ілюстрації
|
|
|
|
