Відмінності між версіями «Посолити»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ПОСОЛИТИ, солю, солиш, док., перех. | ||
| + | 1. Всипати солі в страву, посипати сіллю для смаку. Явдоха борщ варила, Та, щоб смачніший був, — аж тричі посолила (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 150); Йому хотілось їсти. Він сів за стіл, відрізав скибку хліба і грубо посолив її (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 28); У південних областях України недостиглі кукурудзяні качани варять і, трохи посоливши, їдять соковиті, смачні зерна (Наука і життя, 7, 1955, 17); | ||
| + | // Надати солоного присмаку чому-небудь. Кілька крапель солі посолили купіль (Юрій Яновський, II, 1958, 81); Піт великими краплинами виступав на обличчя, посолив зашерхлі губи і теплою росою падав на землю (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 723). | ||
| + | 2. що, чого. Заготовити про запас, посипавши сіллю або поклавши в солоний розчин; засолити. — Не журись, Чіпко, — каже, радіючи, Мотря. — Тепер буде своє жито, й своя пшениця ..А к різдву загодуємо свиню... Сало продамо, м'ясо посолимо (Панас Мирний, I, 1949, 155); [Марфуша:] От кавунів ніхто так не посолить, як ви! (Марко Кропивницький, II, 1958, 336). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 352. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ПОСОЛИ́ТИ, солю́, со́лиш, док., перех. | ||
| + | |||
| + | 1. Всипати солі в страву, посипати сіллю для смаку. Явдоха борщ варила, Та, щоб смачніший був, — аж тричі посолила (Бор., Тв., 1957, 150); Йому хотілось їсти. Він сів за стіл, відрізав скибку хліба і грубо посолив її (Коцюб., І, 1955, 28); У південних областях України недостиглі кукурудзяні качани варять і, трохи посоливши, їдять соковиті, смачні зерна (Наука.., 7, 1955, 17); // Надати солоного присмаку чому-небудь. Кілька крапель солі посолили купіль (Ю. Янов., II, 1958, 81); Піт великими краплинами виступав на обличчя, посолив зашерхлі губи і теплою росою падав на землю (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 723). | ||
| + | |||
| + | 2. що, чого. Заготовити про запас, посипавши сіллю або поклавши в солоний розчин; засолити. — Не журись, Чіпко, — каже, радіючи, Мотря. — Тепер буде своє жито, й своя пшениця ..А к різдву загодуємо свиню… Сало продамо, м’ясо посолимо (Мирний, І, 1949, 155); [Марфуша:] От кавунів ніхто так не посолить, як ви! (Кроп., II, 1958, 336). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 352. | ||
| + | |||
| + | Посолити, лю́, лиш, гл. Посолить. Коли б хліб, то б я їла, коли б сіль — посолила. Чуб. V. 1165. | ||
| + | |||
| + | Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 366. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 18:44, 2 грудня 2014
Посоли́ти, -лю́, -лиш, гл. Посолить. Коли б хліб, то б я їла, коли б сіль посолила. Чуб. V. 1165.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ПОСОЛИТИ, солю, солиш, док., перех. 1. Всипати солі в страву, посипати сіллю для смаку. Явдоха борщ варила, Та, щоб смачніший був, — аж тричі посолила (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 150); Йому хотілось їсти. Він сів за стіл, відрізав скибку хліба і грубо посолив її (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 28); У південних областях України недостиглі кукурудзяні качани варять і, трохи посоливши, їдять соковиті, смачні зерна (Наука і життя, 7, 1955, 17); // Надати солоного присмаку чому-небудь. Кілька крапель солі посолили купіль (Юрій Яновський, II, 1958, 81); Піт великими краплинами виступав на обличчя, посолив зашерхлі губи і теплою росою падав на землю (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 723). 2. що, чого. Заготовити про запас, посипавши сіллю або поклавши в солоний розчин; засолити. — Не журись, Чіпко, — каже, радіючи, Мотря. — Тепер буде своє жито, й своя пшениця ..А к різдву загодуємо свиню... Сало продамо, м'ясо посолимо (Панас Мирний, I, 1949, 155); [Марфуша:] От кавунів ніхто так не посолить, як ви! (Марко Кропивницький, II, 1958, 336). Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 352.
ПОСОЛИ́ТИ, солю́, со́лиш, док., перех.
1. Всипати солі в страву, посипати сіллю для смаку. Явдоха борщ варила, Та, щоб смачніший був, — аж тричі посолила (Бор., Тв., 1957, 150); Йому хотілось їсти. Він сів за стіл, відрізав скибку хліба і грубо посолив її (Коцюб., І, 1955, 28); У південних областях України недостиглі кукурудзяні качани варять і, трохи посоливши, їдять соковиті, смачні зерна (Наука.., 7, 1955, 17); // Надати солоного присмаку чому-небудь. Кілька крапель солі посолили купіль (Ю. Янов., II, 1958, 81); Піт великими краплинами виступав на обличчя, посолив зашерхлі губи і теплою росою падав на землю (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 723).
2. що, чого. Заготовити про запас, посипавши сіллю або поклавши в солоний розчин; засолити. — Не журись, Чіпко, — каже, радіючи, Мотря. — Тепер буде своє жито, й своя пшениця ..А к різдву загодуємо свиню… Сало продамо, м’ясо посолимо (Мирний, І, 1949, 155); [Марфуша:] От кавунів ніхто так не посолить, як ви! (Кроп., II, 1958, 336).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 352.
Посолити, лю́, лиш, гл. Посолить. Коли б хліб, то б я їла, коли б сіль — посолила. Чуб. V. 1165.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 366.
Ілюстрації
|
|
|
|
