Відмінності між версіями «Набаламутити»
(Створена сторінка: '''Набаламутити. '''См. '''Набаламучувати. ''' Категорія:На) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Набаламутити. '''См. '''Набаламучувати. ''' | '''Набаламутити. '''См. '''Набаламучувати. ''' | ||
| + | [[Категорія:На]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | НАБАЛАМУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, док., перех. | ||
| + | 1. рідко. Зробити неспокійним, каламутити (воду і т. ін.). | ||
| + | 2. Викликати неспокій, хвилювання у кого-небудь, серед чого-небудь. | ||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 11. | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | НАБАЛАМУТИТИ, учу, утиш, док., перех. | ||
| + | 1. рідко. Зробити неспокійним, каламутити (воду і т. ін.). | ||
| + | 2. Викликати неспокій, хвилювання у кого-небудь, серед чого-небудь. | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 11. | ||
| + | |||
| + | ==Набаламутити - це...== | ||
| + | Набаламутити - учу, утиш, недок., перех. | ||
| + | 1. рідко. Робити неспокійним, каламутити (воду і т. ін.). | ||
| + | 2. кого. Хвилювати кого-небудь, сіяти неспокій серед когось. Театр понад два тижні баламутив публіку, обіцяючи виставу п'єси «Украдене щастя» (Іван Франко, XVI, 1955, 204); Він [Юзько] останнім роком зчаста баламутив маму й не все бував там, як казав дома (Ольга Кобилянська, III, 1956, 499); | ||
| + | // Підбурювати на якісь учинки; бунтувати. «Бунтар, кричить [пан], гайдамака! Він мені людей баламутить» (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 336); [Якимаха:] Баламутить [Шевченко] Моїх селян! Кричить на все село, Що я не маю права віддавати У рекрути Івана Смоляка (Іван Кочерга, III. 1956, 167); [1-й солдат:] Тут він один цілий полк баламутить (Олександр Корнійчук, I, 1955, 175); | ||
| + | // без додатка Поводитися задерикувато, робити таке, що виходить за межі норм поведінки. [Орися:] Таточку! Що се за комедія? Що він тут баламутить? (Іван Франко, IX, 1952, 76); — Ти що ж це баламутити задумав, не слухатися старших? (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 314). | ||
| + | ♦ Баламутити світом — хвилювати, тривожити багатьох. — Не баламутьте, мамо, світом.. Доконче вам. треба розтривожити всіх (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 25). | ||
| + | 3. Залицятися, настирливо домагатися взаємності в коханні. Баламуте всього світа, баламутиш мої літа: як приїдеш, мене любиш; як поїдеш, то й забудеш (Словник Грінченка); — Ти навіщо мого чоловіка баламутиш? — запитала Віра (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 80). | ||
| + | ===Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 94. | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2014 року]] | ||
[[Категорія:На]] | [[Категорія:На]] | ||
Поточна версія на 14:38, 1 грудня 2014
Набаламутити. См. Набаламучувати.
Зміст
Сучасні словники
УКРЛІТ.ORG_Cловник
НАБАЛАМУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, док., перех. 1. рідко. Зробити неспокійним, каламутити (воду і т. ін.). 2. Викликати неспокій, хвилювання у кого-небудь, серед чого-небудь. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 11.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
НАБАЛАМУТИТИ, учу, утиш, док., перех. 1. рідко. Зробити неспокійним, каламутити (воду і т. ін.). 2. Викликати неспокій, хвилювання у кого-небудь, серед чого-небудь. Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 11.
Набаламутити - це...
Набаламутити - учу, утиш, недок., перех. 1. рідко. Робити неспокійним, каламутити (воду і т. ін.). 2. кого. Хвилювати кого-небудь, сіяти неспокій серед когось. Театр понад два тижні баламутив публіку, обіцяючи виставу п'єси «Украдене щастя» (Іван Франко, XVI, 1955, 204); Він [Юзько] останнім роком зчаста баламутив маму й не все бував там, як казав дома (Ольга Кобилянська, III, 1956, 499); // Підбурювати на якісь учинки; бунтувати. «Бунтар, кричить [пан], гайдамака! Він мені людей баламутить» (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 336); [Якимаха:] Баламутить [Шевченко] Моїх селян! Кричить на все село, Що я не маю права віддавати У рекрути Івана Смоляка (Іван Кочерга, III. 1956, 167); [1-й солдат:] Тут він один цілий полк баламутить (Олександр Корнійчук, I, 1955, 175); // без додатка Поводитися задерикувато, робити таке, що виходить за межі норм поведінки. [Орися:] Таточку! Що се за комедія? Що він тут баламутить? (Іван Франко, IX, 1952, 76); — Ти що ж це баламутити задумав, не слухатися старших? (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 314). ♦ Баламутити світом — хвилювати, тривожити багатьох. — Не баламутьте, мамо, світом.. Доконче вам. треба розтривожити всіх (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 25). 3. Залицятися, настирливо домагатися взаємності в коханні. Баламуте всього світа, баламутиш мої літа: як приїдеш, мене любиш; як поїдеш, то й забудеш (Словник Грінченка); — Ти навіщо мого чоловіка баламутиш? — запитала Віра (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 80). ===Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 94.
