Відмінності між версіями «Гитара»

Поточна версія на 21:49, 30 листопада 2014

Словник Бориса Грінченка

Гитара, -ри, ж. Гитара. Вигравав на гитарі. Левиц. Пов. 20.

Інші словники

Тлумачний словник української мови

Гітара -и, ж. Струнний щипковий музичний інструмент із корпусом-резонатором у вигляді вісімки і з довгим грифом.

Словник іншомовних слів

англ.в кінному спорті - біг коня на певну віддаль; мертвий Г. - коли коні, що змагаються, приходять до фінішу одночасно; у велосипедному й мотоциклетному спорті - особливий вид змагання за кращий час

Універсальний словник-енциклопедія

ГІТАРА струнний щипковий музичний інструмент (хордофон) з 6 (переважно італ.) або 7 (переважно рос.) струнами; також г. акустична на відміну від г. електричної (сконструйованої 1936) - з електричним спорядженням, яке підсилює звук і змінює його забарвлення

Словник музичних термінів

ГІТАРА (від гр. kithapa - кифара) - струнний щипковий інструмент з дерев’яним 8 - подібним корпусом, резонаторним отвором, шийкою з грифом та 19-24 металевими ладами. Існує кілька різновидів Г.: 1. Семиструнна російська Г. Стрій: D, G, H, d, g, h, d1. d3. 2. Іспанська шестиструнна Г. Стрій: E, A, d, g, h, e1. 3. Гавайська Г. (див.) 4. Електрогітара. 5. Джаз-гітара з металевим корпусом різної конфігурації з кількома звукознімачами та темброблоком. Стрій визначається метою використання.

Історія походження гітари

Самі древні інструменти, що нагадує гітару датуються III тисячоріччям до нашої ери. Саме із цього моменту й ведеться історія існування гітари. Тоді ці інструменти звалися киннора. Це був інструмент, з резон ширяючим корпусом і шийкою. До речі, про кинноре навіть у біблії написане Історія виникнення гітари, уже схожої по зовнішньому вигляді на ту гітару, що знаємо ми, починається з 1470 року. А вже в 1581 році, у Лісабоні, була створена перша гітара з п'ятьма хорами. Створив її Мельчиор Диас. Після цього, гітара розвивалася, з'явилися електргитари. Відбулася поява електрогітари в XX столітті. В1936 році, засновники компанії «Рикенбекер» Ж. Бошам і А. Рикенберг одержали патент на електрогітару. Ще 120 — 130 років тому в Європі й Америці був популярний усього один вид гітар. У різних країнах використовували різні системи настроювання, а подекуди навіть змінювали кількість струн. Але за формою всі гітари були досить схожі — відносно симетричні верхня й нижня частини деки, що сходиться із грифом на 12-ому ладу. Невеликі розміри, прорізна долонька, широкий гриф, віялоподібне кріплення пружин і т. д. — все це характеризувало даний вид гітар. Фактично вищеописаний інструмент за формою й змістом нагадує сьогоднішню класичну гітару. А форма сьогоднішньої класичної гітари належить іспанському майстрові Торресу, що саме й жив близько 120 років тому. На початку минулого століття гітара стала різко набирати популярність. Якщо до цього на гітарах грали тільки в приватних будинках і салонах, то до кінця минулого сторіччя гітара стала виходити на сцени. З'явилася потреба в посиленні звуку. Отоді й з'явився більше чіткий поділ між класикою й тим, що тепер найчастіше називають фолк-гітарою або вестерном.

Конструкція гітари

Струнні щипкові інструменти, забезпечені шийкою, з'явилися в глибокій старовині. Вони складають сімейство лютневих в широкому сенсі слова. Найраніші свідоцтва, що збереглися, – це скульптурні зображення Месопотамії, які відносяться приблизно до 2 тисячоліття до н.е. В них збережені інструменти з невеликим корпусом, який був зроблений, з панцира черепахи або з гарбуза (обтягнутою, ймовірно, шкірою). Подібного роду інструменти існують і в наші дні в деяких країнах: на Балканах – тамбурица, в Ірані – ситар, в Туреччині – саз, в Греції – базуки. Гітари в цілому поділяються на акустичні, електричні та напівакустичні. Класична акустична гітара має 6 струн. Різновид гітари із 7 струнами поширений у Росії. Гітара має деку, яка зазвичай використовується як резонатор. Дека може бути порожньою, як у більшості акустичних гітар, або суцільною, як у більшості електрогітар. Другий важливий елемент гітари — гриф, на якому затискають струни. На кінці грифу знаходиться голівка грифу, на якій розташовані кілки для налаштування гітари.

Класична гітара

Класична гітара прийшла з Іспанії, тому інакше називається "іспанською". Це невеликий інструмент з характерним "класичним" корпусом і синтетичними (у минулому - жильними) струнами. Пристрій класичних гітар такий, що вони успішно звучать під синтетичними струнами, але металеві струни їм протипоказані в принципі (навантаження від метал.струн майже втричі більше, ніж від синтетики). У них легкі корпуси, гриф широкий, плоский і майже завжди без анкера, голівка грифа має характерні "просвіти", а вали кілочків збільшеного діаметру. Підставка так само вельми характерна, струни прив'язуються до неї нескладним вузлом-петлею.

Акустичні гітари

Акустичні (або "естрадні") гітари - велике сімейство несхожих інструментів, об'єднаних хіба що типом струн. Найбільш логічним представляється розрізняти їх по корпусах. Гриф вузький, опуклий, з анкерним стержнем. Голівка грифа майже завжди невелика, "лопатою", колки розташовані з внутрішньої сторони. Підставка плоска, струни кріпляться "кнопками". Струни жорсткі, не тонше 010, інколи навіть 012-013. На "вестернах" грають зазвичай медіатором. Техніка гри може бути близька до електрогітарної. Цей тип гітари здобув популярність завдяки американським фірмам MARTIN і TAYLOR. Він був створений для аконпонементу в джазових і фолкових групах. Підсилювачів тоді ще не було, тому було поставлено завдання зробити гучну гітару для сцени. Не дивлячись на громіздкість і жорсткість, вестерни зараз дуже поширені. Їх з успіхом роблять в Азії, у тому числі за ліцензією відомих фірм. Навантаження від жорстких струн дуже велике, тому головна вимога до матеріалів і конструкції - міцність і надійність. Такими струнами можна розгойдати і посилочний ящик. Для любительських цілей немає необхідності шукати вестерн неодмінно з масивною декою. У багатьох випадках гітари з ламінатом звучать порівняно. А ось хороша живучість і гарантія - згодяться.

Електрогітара

Електрогітара - предмет вельми технократний. І конструктивно схильний до всякого роду переробкам і поліпшенням. Тому різновидів електричок радикально більше, ніж звичайних, акустичних гітар. Сенс новацій не завжди зрозумілий навіть тим, хто ці поліпшення придумує. Але у результаті з'являється новий вигляд електрогітари - що дуже радує виготівників і продавців, але остаточно плутає покупців.Датчики бувають 2 видів: сингл і хамбакер. Сингл придумали першим, це нескладний пристрій у вигляді котушки з дротом. Для синглу характерний яскравий, різкий, дзвінкий і дуже "щирий" звук. Всі сингли шумлять, причому дорогі інколи шумлять сильніше дешевих. Гітаристи цінують їх за ту саму "щирість" звуку. Хамбакер придумали пізніше - в цілях зниження шуму і наведень. Конструктивно це два невеликі сингли, зав'язаних таким чином, що корисні сигнали складаються, а шум - віднімається. Хамбакер дає чистий, соковитий, потужний і "жирний" звук. Шумить набагато менше синглу, але і не володіє його дзвінкістю і прозорістю.

Сучасна історія гітари

На сьогоднішній день на ринку гітар можна знайти десятки підвидів акустичних і напівакустичних гітар, але умовно вони діляться на три групи: 1. Flat top - звичайна фолк-гітара з металевими струнами. 2. Classical - класична гітара з нейлоновими струнами. 3. Arch top - джазова гітара; за формою вона нагадує збільшену скрипку із прорізами по краях деки. А тепер поглибимося в історію. Ще 120 - 130 років тому в Європі й Америці був популярний усього один вид гітар. У різних країнах використовували різні системи настроювання, а подекуди навіть змінювали кількість струн. Але за формою всі гітари були досить схожі - відносно симетричні верхня й нижня частини деки, що сходиться із грифом на 12-ом ладу. Невеликі розміри, прорізна долонька, широкий гриф, веєроподібне кріплення пружин і т.д. - все це характеризувало даний вид гітар.

Фактично вищеописаний інструмент за формою й змістом нагадує сьогоднішню класичну гітару. А форма сьогоднішньої класичної гітари належить іспанському майстрові Торресу, що саме й жив близько 120 років тому.

Наприкінці минулого століття гітара стала різко набирати популярність. Якщо до цього на гітарах грали тільки в приватних будинках і салонах, то до кінця минулого сторіччя гітара стала виходити на сцени. З'явилася потреба в посиленні звуку. Отоді й з'явився більше чіткий поділ між класикою й тим, що тепер найчастіше називають фолк-гітарою або вестерном.

Технологія стала дозволяти виготовляти металеві струни, які голосніше дзенькали. Крім того, сама коробка збільшувалася в розмірах, що дозволила звуку бути глибше й голосніше. Залишалася одна серйозна проблема - сильний натяг металевих струн фактично вбивав верхню частину коробки, а стовщення стінок коробки зрештою вбивало вібрацію, а разом з нею й звук. І отоді пан Мартін, батько сучасної фолк-гітари, і придумав своє знамените х-образне кріплення пружин. Пружини приклеювалися навхрест, тим самим збільшуючи міцність верхньої стінки, але дозволяючи їй вібрувати.

У такий спосіб відбувся чіткий поділ - класична гітара, що майже не змінилася з тих пір (тільки струни стали робити із синтетики, а не з жил, як раніше), і фолк-вестерн-гітара, що мала кілька форм, але майже завжди йшла з х-образним кріпленням пружин, металевими струнами, збільшеною коробкою й так далі.

Мартін називав свої моделі "0", "00" й "000" - по розмірах. "00" розмір майже збігався із сучасною класичною гітарою , а "000" - це був у той час найбільший розмір коробки. Такі гітари були придумані для того, що б їх було чутно в оркестрі серед голосних банжо, мандолін і контрабасів. Як ви розумієте, систем ампліфікації (посилення) звуку тоді ще не існувало. Трохи пізніше - в 20-х роках - з'явилася нова форма - "OM" - оркестрова модель. Вона була схожа на "000", однак довжина струн збільшилася, що зробило її ще голосніше, а через якийсь час з'явився знаменитий dreadnought, що вважається сьогодні стандартом у гітаробудуванні. Одночасно із цим розвивався ще один вид гітар - arch tops. Що ж це таке? У той час, як такі компанії, як Мартін, вирішували проблему посилення звуку за рахунок кріплення пружин, такі компанії, як Гібсон, пішли іншим шляхом - вони створювали гітари, за формою й конструкцією скрипки. Такі інструменти характеризувалися вигнутою передньою стінкою деки, порожком, що був як у котрабаса, і струнотримачем. Як правило, ці інструменти мали скрипкові вирізи по краях деки замість традиційної круглої дірки по центру.

У чому ж була їхня основна відмінність від тих же dreadnought'ів? У той час, як dreadnought прекрасно звучав в оркестрі типу "кантрі", де йому діставалася ритм-партія, arch top добре звучав окремими нотами, тобто не ритмічними, а саме сольними партіями. Ці гітари відрізнялися звуком, що був не теплим і глибоким, а збалансованим і різким. У такій гітарі було гарно чутно кожну ноту, і джазмени швидко зрозуміли, яка "темна конячка" з'явилася в їхньому полі зору. Саме джазу arch top'и й зобов'язані своєю популярністю, за що їх і прозвали джазовими гітарами. А dreadnought і схожі інструменти використовувалися більше для "кантрі" і популярно-естрадної музики.

В 30-і й 40-і роки ситуація почала змінюватись - в основному, через появу якісних мікрофонів і звукознімачів. Крім того, на арену вийшов і відразу завоював світ новий популярний стиль музики - блюз. Як відомо, блюз розвивався, в основному, завдяки старанням бідних чорних музикантів. Вони грали його по-всякому пальцями, медіаторами й навіть пляшками від пива (горлечка від пляшок з пивом були прямими праотцями сучасних слайдів). У цих людей не було грошей на дорогі інструменти, у них не завжди була можливість купити собі нові струни, які ж тут джазові гітари? І грали вони на чому прийдеться, в основному на більш розповсюджених інструментах - вестернах. У ті роки, крім дорогих arch-top'ов, компанія Gibson ще виробляла купу широко використовуваних фолк-гітар. Ситуація на ринку була такою, що Gibson був чи трохи не єдиною компанією, що робить дешеві, але якісні фолк-гітари. Логічно, що більшість блюзменів через брак грошей на щось більш зароблене й взяли у свої руки "гібсони". Так дотепер вони з ними й не розстаються.

Що ж відбулося із джазовими гітарами? А от що: з появою звукознімачів виявилося, що збалансований і чіткий звук цього виду інструментів як не можна краще підходить до тодішньої системи посилення. Хоч джазова гітара абсолютно не схожа на сучасний Fender або Ibanez, та Лео Фендер ніколи не створив би, напевно, свої Телекастери й Стратокастери, якби спочатку не поекспериментував із джазовими гітарами й звукознімачами. До речі, у наслідок електричний блюз теж грався й грається на джазових інструментах зі звукрзнімачами, просто товщина коробки в них зменшена. Яскравий приклад тому - B.B.King і його знаменита гітара "Люсіль", що багато хто сьогодні вважає стандартом електрогітари для блюзу.

Отже, ми підійшли до 50-им рокам, рокам народження рок-н-ролу й поняття рок-музики, як такої. Настав час зупинитися й зробити "рев'ю". Відкидуючи вбік електрогітари, які з шаленою швидкістю завойовували ринок, ми бачимо наступну картину. Класична гітара залишилася майже без змін, але отримала синтетичні струни й використовувалася для класичної музики й музики "фламенко". Фолк-гітари (dreadnought, оркестрові моделі й інші) використовувалися для "кантрі" і домашіх або бардівских стилів, а так само для акустичного блюзу. І, нарешті, arch top використовувалися для джазу.

Треба сказати, що акустична гітара 50-их років уже практично нічим не відрізняється від сучасної. Технології й матеріали трохи змінилися, але дотепер кращими гітарами в акустиці вважаються саме інструменти, зроблені в 40-их й 50-их роках. Колекціонери відвалюють круглі суми за ці інструменти. Гроші, які просять за Martin або Gibson певних років виробництва того часу, із із лишком вистачило б на покупку відмінної нової гітари й у добавок до неї нового... Мерседеса або БМВ.

Краса звуку поняття відносне, тому ми не будемо сперечатися на тему "які гітари краще", а підемо далі - в еру рок-н-ролу. Рок-н-рол з'явився із блюзу, отже й гітари використовувалися блюзові - а саме вестерни. Але, у відмінності від блюзу, рок-н-рол був більш естрадним стилем. Він вимагає наявності ансамблю, ударної установки, бас-гітари, і грати його прийнято на електроінструментах.

І от до 60-их років, як це не сумно, акустична гітара почала залишати сцену. Усе рідше й рідше на сцені з'являлися виконавці з акустичними гітарами - звукознімачі й ефекти завоювали світ. Акустична гітара 60-их й 70-их років перетворилася в основному в інструмент для написання пісень, виконання домашніх концертів і пісень біля багаття. А джазові гітари й зовсім стали залишати ринок. Єдиний вид акустичних гітар, що майже не постраждав, були класичні гітари. У них був твердий ринок - ті, хто грав класику, продовжували її грати на тому ж, на чому вона й гралася останні сто років.

Саме цікаве, що в 60-і й 70-і роки, коли гітаробудування й попит на фолк-гітари занепадав, з'явилися класичні гітари, які вважаються одними з кращих на сьогоднішній день - гітари фірми (майстра) Ramirez.

Ми дійшли до 80-их років. Я думаю, що цей час всі читачі вже пам'ятають особисто: розквіт важкого року з одного боку, і електронної музики з іншого. І знову акустичній гітарі не було місця в цих стилях. Саме в 80-і розвилися колективи, де гітар взагалі не було - одні клавішні й ударні. Але до кінця 80-их ситуація знову початку змінюватися. Рок почав ущухати. Не вмирати, а саме вщухати - він став тихіше. Надривне гуркотіння поступилося місцем більш осмисленому року, року, в якому менше екстазу, але зате більше музики й техніки. І отут знову на сцену вийшла акустична гітара. За час свого перебування в шафах і підвалах вона трохи змінилася. З'явилось багато гібридів: наприклад класична гітара з вбудованими звукознімачами, що виявилася зручною для акустичного джазу й фолк-року. Або ж взагалі - електрогітара з нейлоновими струнами, що при підключенні давала досить приємний класичний звук, але при цьому не шуміла.

В наші дні акустика знову завоювала світ. Може люди переситилися достатком електричного звуку, і їх потягнуло на живий звук акустики, а може просто в наш шалений час простіше й зручніше тягати за собою одну гітару, а не цілий набір електронних компонентів. Не знаю, але факт - програми "Unplugged" де MTV запрошує популярні групи й просить їх грати й записувати тільки живу музику користуються популярністю.

От і вся історія сучасної гітари. Лишилося тільки додати, що багато в чому сама конструкція інструмента визначає, для якого виду музики він використовується. Так, наприклад, ОМ - оркестрові моделі - звичайно використовують для гри пальцевою технікою, а dreadnought - для гри "чосом". В ОМ більш збалансований звук, зате dreadnought голосніший. Також впливають на звук і сорти дерева, та й на майбутній стиль музики, що буде гратися на цих інструментах. Залежно від сорту дерева деякі інструменти краще звучать у студії, а інші краще на сцені. Це залежить і від посилення й настроювань розподільного пульта. Але це вже окрема історія.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

http://guitarlesson.ru/

Джерела та література

Зовнішні посилання

http://www.youtube.com/watch?v=gSVwyQHWiyE