Відмінності між версіями «Єхидний»
| Рядок 20: | Рядок 20: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Єхидний_1.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Єхидний_1.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Єхидний_2.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Єхидний_2.jpg|x140px]] | ||
| − | |||
|} | |} | ||
| − | ===[https://ru.wikipedia.org/wiki | + | |
| − | Больше узнайте здесь: http://ru.wiktionary.org/wiki/%D1%94%D1%85%D0%B8%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9 | + | ===[https://ru.wikipedia.org/wiki Материал из Википедии]=== |
| + | Больше узнайте здесь: http://ru.wiktionary.org/wiki/%D1%94%D1%85%D0%B8%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9|} | ||
| + | |||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
[[Категорія:Слова 2014 року]] | [[Категорія:Слова 2014 року]] | ||
Версія за 21:28, 30 листопада 2014
Єхидний, -а, -е. Ехидный. К. Бай. 137. К. Кр. 12, 27.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЄХИ́ДНИЙ, а, е. Пройнятий злістю, хитрістю, лукавством (про людину). [Храпко:] Він і мені все здавався єхидним, щось дуже вже падав передо мною... (Панас Мирний, V, 1955, 203); Не була вона ні скупою, ні єхидною, а була доброю і чутливою (Олександр Довженко, I, 1958, 191); // Який містить у собі таємний намір зачепити, образити. Максим єхидним голоском зупинив свого друга (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 65); Єхидна посмішка світилась в очах вершників (Дмитро Бедзик, Студ. Води, 1959, 18). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 499.
"Словопедія"
ЄХИДНИЙ злий, хитрий, лукавий, в'їдливий, недоброзичливий, зловмисний, злобний, радий підштрикнути, б.з.|зло|вредний; (усміх) іронічний, зловтішний, глузливий; (- слово) їдкий, сповнений їді; яхидний.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ЄХИ́ДНИЙ, а, е. Пройнятий злістю, хитрістю, лукавством (про людину). [Xрапко:] Він і мені все здавався єхидним, щось дуже вже падав передо мною… (Мирний, V, 1955, 203); Не була вона ні скупою, ні єхидною, а була доброю і чутливою (Довж., І, 1958, 191); // Який містить у собі таємний намір зачепити, образити. Максим єхидним голоском зупинив свого друга (Смолич, Мир.., 1958, 65); Єхидна посмішка світилась в очах вершників (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 499.
Ілюстрації
|
|
Материал из Википедии
Больше узнайте здесь: http://ru.wiktionary.org/wiki/%D1%94%D1%85%D0%B8%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9%7C}
