Відмінності між версіями «Кирея»
(Створена сторінка: '''Кире́я, -реї, '''''ж. ''Плащъ, длинная суконная верхняя одежда; большая свита съ капюшономъ. ...) |
Kimmn (обговорення • внесок) (→Ілюстрації) |
||
| (не показано 5 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Кире́я, -реї, '''''ж. ''Плащъ, длинная суконная верхняя одежда; большая свита съ капюшономъ. Чуб. VII. 421. ''Козацьке панство похожає в киреях чорних, як один. ''Шевч. 152. ''І шабля й булава з бунчуками, і горностаєва кирея поляжуть колись поруч із мертвими кістками. ''К. ЧР. 101. | '''Кире́я, -реї, '''''ж. ''Плащъ, длинная суконная верхняя одежда; большая свита съ капюшономъ. Чуб. VII. 421. ''Козацьке панство похожає в киреях чорних, як один. ''Шевч. 152. ''І шабля й булава з бунчуками, і горностаєва кирея поляжуть колись поруч із мертвими кістками. ''К. ЧР. 101. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | '''КИРЕ́Я, ї,''' ж., заст. Верхній довгий суконний одяг із відлогою; кобеняк (у 1 знач.). А із яру В киреї козачій Хтось крадеться (Шевч., І, 1963, 121); Довга на йому кирея, під киреєю — жупан синій (Вас., II, 1959,144); Кирея й чудове вбрання [Меланки] заляпані болотом, подерті, руки подряпані в кров (Коч., П’єси, 1951, 239). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 152. | ||
| + | |||
| + | '''кире́я = кере́я''' — старовинний верхній довгий суконний одяг у вигляді плаща без рукавів з хутряним коміром або з відлогою; кирея була ознакою заможності, певного соціального стану, nop. у пісні: «Уповала, моя мамцю, на кирею, Я ж думала, що я буду попадею»; у козацьку добу її носила старшина, зокрема й гетьмани, накидаючи на жупан. А із яру в киреї козачій Хтось крадеться (Т. Шевченко); І шабля й булава з бунчуками, і горностаєва кирея поляжуть колись із мертвими кістками (П. Куліш). | ||
| + | |||
| + | Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 284. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кирея.png|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%80%D0%B5%D1%8F '''Кирея'''] Матеріл з Вікіпедії | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | [http://proridne.org/folklore/tales/%D0%9A%D0%B8%D1%80%D0%B5%D1%8F.html Українська народна казка Поділля "Кирея"] | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2014 року]] | ||
[[Категорія:Ки]] | [[Категорія:Ки]] | ||
Поточна версія на 16:59, 30 листопада 2014
Кире́я, -реї, ж. Плащъ, длинная суконная верхняя одежда; большая свита съ капюшономъ. Чуб. VII. 421. Козацьке панство похожає в киреях чорних, як один. Шевч. 152. І шабля й булава з бунчуками, і горностаєва кирея поляжуть колись поруч із мертвими кістками. К. ЧР. 101.
Зміст
Сучасні словники
КИРЕ́Я, ї, ж., заст. Верхній довгий суконний одяг із відлогою; кобеняк (у 1 знач.). А із яру В киреї козачій Хтось крадеться (Шевч., І, 1963, 121); Довга на йому кирея, під киреєю — жупан синій (Вас., II, 1959,144); Кирея й чудове вбрання [Меланки] заляпані болотом, подерті, руки подряпані в кров (Коч., П’єси, 1951, 239).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 152.
кире́я = кере́я — старовинний верхній довгий суконний одяг у вигляді плаща без рукавів з хутряним коміром або з відлогою; кирея була ознакою заможності, певного соціального стану, nop. у пісні: «Уповала, моя мамцю, на кирею, Я ж думала, що я буду попадею»; у козацьку добу її носила старшина, зокрема й гетьмани, накидаючи на жупан. А із яру в киреї козачій Хтось крадеться (Т. Шевченко); І шабля й булава з бунчуками, і горностаєва кирея поляжуть колись із мертвими кістками (П. Куліш).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 284.
Ілюстрації
|
Медіа
Див. також
Кирея Матеріл з Вікіпедії
