Відмінності між версіями «Радість»
Аніта (обговорення • внесок) |
Аніта (обговорення • внесок) (→Медіа) |
||
Рядок 29: | Рядок 29: | ||
==[http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc2p/343470 Радость]== | ==[http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc2p/343470 Радость]== | ||
− | |||
− | |||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
Версія за 15:33, 30 листопада 2014
РА́ДІСТЬ, дості, жін. - почуття задоволення, втіха, приємність
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) Ра́дість — за старшими класифікаціями емоцій, представлена як одна з першопочаткових емоцій; за Уорреном, виступає як почуття (сентимент) чи емоційне ставлення; краще розглядається як один з двох полюсів емоції (іншим є сум / смуток), між якими емоційне життя як-би мовити коливається; як Дарвін зазначає, вона схильна виражатися в сміху. Ще одним визначення радості є: радість — це емоційний вираз великого щастя. Кожна людина почуває потребу в радісних моментах в своєму житті. Проте, якби людина постійно знаходилась в стані радості, вона не змогла б співчувати іншим і неадекватно реагувала на стан оточуючого світу. Усмішка радості на обличчі людини — найсуттєвіший з існуючих немовних сигналів. Радість, як правило, слідує за особистим успіхом чи процесом творчості, де радість не самоціль. Таким чином це задоволення своїми діями або спільними діями групи людей (перемога улюбленої спортивної команди, перемога бажаного кандидата на виборах і тому подібне). Ця емоція характеризується не тільки власним задоволенням себе, а і одобренням зі сторони інших осіб. Оскільки радість може виникати в результаті ослаблення болі, нервової напруги і негативних емоцій, вона здібна викликати ваблення або прив'язанність до об'єкта, який допоміг усунути ту чи іншу негативну емоцію.
1. Почуття задоволення, втіха, приємність. Алмазом добрим, дорогим Сіяють очі молодії; Витає радість і надія В очах веселих (Тарас Шевченко, II, 1953, 238); Від її юного образу, чистого й одухотвореного материнством, віє такою радістю, що вся кімната світиться і сяє, і все, що є в домі, виглядає якось святково (Олександр Довженко, I, 1958, 111); Вустимко з радістю захоплює свою здобич [картоплину] і, обпікаючи пальці, чистить (Іван Багмут, Опов., 1959, 11); Наталя говорила про велику радість служіння партії і народу (Олесь Донченко, Шахта.., 1949, 140). 2. Особа, предмет, подія і т. ін., що викликають радісні почуття, тішать. — Одна в мене на світі радість, моя Марусенька! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 59); Оксані — радість: мати одрізала з полотна хустку, а порошком пофарбувала в червоний колір. Вийшла червона хустина (Андрій Головко, I, 1957, 106); Народження сина було для Джантемира великою радістю (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 338);
// Приємна, втішна звістка. Вернувся Іван з великою радістю: принесли старости обмінений хліб в батькову хату (Панас Мирний, I, 1949, 185);
Ілюстрації
Див. також
Додаткові відомості:
Словник української мови
Радость
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]