Відмінності між версіями «Пам’ять»

Версія за 13:05, 30 листопада 2014

Пам’ять, -ти, ж. 1) Память. Май ти розум, май ти пам’ять в своїй головонці. Чуб. V. 349. 2) Память, воспоминаніе. Квітчина пам’ять буде свята вовіки поміж нами. К. (Хата, IX). 3) До пам’яти прийти. Прійти въ память, прійти въ себя. Тоді Олеся мов до пам’яти прийшла. МВ. І. 47. 4) На пам’яті стати. Припомниться. Тоді тобі усі діла на пам’яті стануть. Чуб.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПА́М'ЯТЬ, і, жін. 1. Здатність запам'ятовувати, зберігати і відтворювати в свідомості минулі враження. Пам'ять у мене була така, що лекцію історії, котру вчитель цілу годину говорив, я міг опісля продиктувати товаришам майже слово в слово! (Іван Франко, I, 1955, 13); Не розуміючи того, що це втома і що ця втома ослабила пам'ять, він нарікав на себе, обзивав себе тупицею, нездарою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 52); Мав пам'ять добру він на речі й імена (Максим Рильський, II, 1946, 142); // Здатність особливо добре запам'ятовувати що-небудь або користуватися якимось органом чуттів. Корегуючи вогонь, він рідко заглядав у таблицю стрільб, бо знав її майже напам'ять. Взагалі математична пам'ять у нього була розвинута надзвичайно(Олесь Гончар, III, 1959, 52); Музична пам'ять; Зорова пам'ять; Слухова пам'ять.
♦ Дай боже (бог) пам'ять — уживається при зусиллі пригадати що-небудь. — Вона нагадує щось мені знайоме, — знову почав Проценко. — Я десь когось на неї схожу бачив. О-о, дай боже пам'ять (Панас Мирний, III, 1954, 272); Коротка пам'ять див.короткий; Куряча пам'ять див. курячий; Пам'ять зраджує кому — хто-небудь втрачає пам'ять, може припуститися помилки, неточності. — Подумайте ще і скажіть правду і про себе, і про Палилюльку. — Я ні разу не бачив його! — А може, вам зраджує пам'ять? — рівно допитувався слідчий (Михайло Стельмах, II, 1962, 227); Стареча (ледача і т. ін.) пам'ять — погана здатність до запам'ятовування. [Калеб:] Гай-гай! стареча пам'ять! Виразно ж тут стоїть, що жаден майстер на судьбищах не має промовляти (Леся Українка, III, 1952, 77); В якійсь далекій стороні... В Німеччині... В Туреччині... Та ні! Таку ледачу пам'ять маю, Що й не згадаю (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 91). 2. Запас вражень, що зберігаються в свідомості і можуть бути відтворені. Скільки сягає його пам'ять у час дитинства — усе не вбачає він себе щасливим (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 21); Тимофій забиває і заплішує кілочки в кроковку, а пам'ять його з усіх закутків викидає ту основу, на якій, мов павук, тримається Січкар (Михайло Стельмах, II, 1962, 35).
♦ Викидати (викинути і т. ін.) з пам'яті: а) забувати. Раїса почувала себе добре, немов викинула з пам'яті все неприємне (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 330); б) (кому, рідко) примушувати кого-небудь забути щось. Скочив [соловей] як попарений.. і запищав не своїми голосами. Неначе хотів своїм лящанням викинути всім із пам'яті те, що зозуля вже обзивалася (Лесь Мартович, Тв., 1954, 176); Вилітати (вилетіти) з пам'яті див. вилітати; Виринати (виринути, майнути і т. ін.) у пам'яті — несподівано пригадуватися. Виринало в пам'яті напівзабуте, про що чув од мами або од баби своєї (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 275); В його пам'яті виринув давно вже забутий епізод, бачений ним колись на одному з вокзалів півдня (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 161); Майнули в пам'яті Леонідові трагічні картини херсонського відступу минулого літа (Олесь Гончар, II, 1959, 415); Врізатися (запасти і т. ін.) у пам'ять — дуже добре запам'ятатися. Не можу забути одного образу, який врізавсь мені у пам'ять(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 26); Навіки у пам'ять запали Цей шерех його підошов, Цей погляд запитливий, очі (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 76); За пам'ятічиєї — у період чийого-небудь свідомого життя. Колись давно, ще не за нашої пам'яті, приїхав на Волинську Україну десь з-під Варшави один польський пан-дідич в свій куплений на Волині маєток (Нечуй-Левицький, I, 1956, 130); — Ще за моєї пам'яті сайгаки, тарпани у степах водились, а зараз — де вони?.. (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 43); Зберігати (зберегти) у пам'яті — пам'ятати. Так віриш: ці берези та ялини У пам'яті безмовній зберегли Його [Л. Толстого] ходу і погляд яструбиний З-під сивих брів(Максим Рильський, III, 1961, 147); Зберігатися (зберегтися) у пам'яті див.зберігатися; Пам'ять серця — спогади про що-небудь дороге, близьке, незабутнє. Не почує тиша ця глибока Голосу твойого [твого], друже мій... Пам'ять серця, — о, вона жорстока, Та без неї тяжче, як при ній! (Максим Рильський, III, 1961, 323);Перебирати (перебрати, перетрушувати, перетрусити, перегортати, перегорнути і т. ін.) у пам'яті — пригадувати. Навколо була тиша. Дівчина перебирала в пам'яті своє життя (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 8); Поки вона спокійно йде селом, ще і ще перетрушує в пам'яті всі оповідання, принесені людьми з скитка (Михайло Стельмах, II, 1962, 322); Я перегорнув у пам'яті всі дрібниці нашого приїзду, перебування у Варшаві — і холодний піт виступив мені на чолі (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 118); По (з) пам'яті — як збереглося в спогадах; без звернення до писаного джерела. Його [оповідання] я по пам'яті пізніше написав українською мовою під назвою «Антін Вова» (Степан Васильченко, IV, 1960, 39); Поли бесідник вичитав усе з того паперу, що в руках тримав, говорив далі з пам'яті, сварив і картав людей, що вони самі [у] тій кривді винні (Лесь Мартович, Тв., 1954, 115); По старій (давній) пам'яті — під впливом колишніх, старих звичок. — Захотів на дурника хильнути, от і затягнув їх сюди, по старій пам'яті (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 266); Людям всього радгоспу, всіх відділків (що вона їх по давній пам'яті ще зве хуторами) доводиться вічно жити під цим бентежливим гуркотом [літаків] (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 12); Приходити (прийти) на пам'ять — пригадуватися. — Ще така в мене собача натура, що як п'яний, то зараз добрішаю: хочеться що-небудь доброго зробити... і покійний тато, царство їм небеснеє, приходять на пам'ять...(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 440).
3. Згадка про кого-, що-небудь. Я не хотів, щоб пам'ять про мене була скаламучена для тебе почуттям якоїсь вини за собою (Леся Українка, III, 1952, 690); Підіймалася золота сонячна пляма все вище й вище, ронячи багатства в дорозі, і де пройшла, — лишила звуки і пам'ять по собі (Гнат Хоткевич, II, 1966, 238); Устин за це головою наклав, за громадську справу, виходить,.. що він герой і вічна пам'ять про нього однині житиме в народі (Андрій Головко, II, 1957, 337);
// Те, що нагадує про кого-, що-небудь. Це [хата] ж єдина в мене пам'ять про Фросину залишилась (Михайло Стельмах, I, 1962, 179); На стіні, як пам'ять неповторна, сія мені будьонівський шолом (Володимир Сосюра, Поезії, 1950, 255);
// чию. Згадка про померлого. Пам'ять павших, давших перемогу Ожива в возз'єднаній сім'ї (Степан Крижанівський, Під зорями.., 1950, 63); Всі народи могутнього Радянського Союзу свято шанують пам'ять великого Пушкіна (Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 75).
♦ Вічна пам'ять кому і без додатка: а) побажання, щоб завжди, вічно пам'ятали померлого. Батько твій був народним героєм, Твоя мати — краса чарувала окіл, — Вічна пам'ять їм з тихим покоєм! (Павло Грабовський, I, 1959, 477); Вічна пам'ять загиблим бійцям (Юрій Яновський, Верщники, 1939, 93); б) (церк.) заключні слова заупокійних служб. Як же заспівали «вічную пам'ять», так і сам [Наум] почувся, що йому якось-то стало легше на душі (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 88); Старий батюшка наприкінці парастасу підняв голос і голосніше покликнув «вічную пам'ять» небіжчикові (Нечуй-Левицький, III, 1956, 8); В пам'ять кого, заст.; На пам'ять кому — на честь того, хто вже помер. Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю містерій в пам'ять Адоніса (Леся Українка, II, 1951, 385); Прилучаю до сього й «Декілька пісень про Гайявату», що поміщено у збірникові на пам'ять Котляревському (Панас Мирний, V, 1955, 419); Втратити (діал. затеряти і т. ін.) пам'ять — не знати, що робити; розгубитися. Зойком панотця так Іван перелякався, що зовсім затеряв пам'ять. Стояв над панотцем і не знав, що діяти (Лесь Мартович, Тв., 1954, 222); На пам'ять — для того, щоб пам'ятати, не забувати про кого-, що-небудь. Громадою при долині Його поховали І долину і криницю На пам'ять назвали Москалевою (Тарас Шевченко, II, 1953, 56); Вже нема племінника Миколи.. Лиш на пам'ять, бідну і обдерту, його кепку мати береже (Володимир Сосюра, II, 1958, 481); Якось Хома виявив бажання, щоб Ференц змалював його на пам'ять нащадкам.. Художник охоче згодився і за кілька хвилин увічнив Хому на аркуші цупкого паперу (Олесь Гончар, III, 1959, 230);Приводити (привести і т. ін.) до пам'яті — виводити з стану задумливості, замріяності і т. ін. Я довго на горбику стояв, очима проводив материну постать.. До пам'яті привів мене окрик господаря: — Заснуло, чи що? Піди подивися, чого коні харапудяться (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 24); Присвячений пам'яті чиїй — зроблений, влаштований на чость того, хто вже помер. Спішу поділитися з Вами звісткою: цензура випустила врешті альманах, присвячений пам'яті Куліша (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 230); Світла (добра і т. ін.) пам'ять — уживається для вираження позитивного ставлення при згадці про померлого. З світлою пам'яттю про чарівний образ Мате Залка прийшов тепер Юрко до мене (Юрій Смолич, Розм. з чит., 1953, 55); Доброму добра й пам'ять (Номис, 1864, № 4430); Сумної (лихої, недоброї, чорної і т. ін.) пам'яті хто, що — уживається для вираження негативного ставлення при згадці про кого-, що-небудь. Шкідливу, руїнницьку роботу провадили в нашій мові лихої пам'яті футуристи (Максим Рильський, III, 1956, 65); Людяне ставлення до засланого поета [Т. Шевченка] дорого коштувало Бутакову. Він попав під нагляд чорної пам'яті «III відділу» (Радянська Україна, 19.II 1966, 4); Шанувати (пошанувати) пам'ять чию; Зберігати (зберегти) пам'ять про кого — з повагою згадувати про кого-небудь. Сьогодні шануєм ми пам'ять Вождя, Вождя, і товариша, й друга (Володимир Сосюра, I, 1957, 145); [Мохаммед:] Хіба се гріх — пошанувати пам'ять людини, що була мені жоною? (Леся Українка, II, 1951, 337); Наш народ свято зберігає пам'ять про тих, хто у важкі роки боротьби з німецько-фашистськими загарбниками віддав своє життя за свободу і незалежність Батьківщини (Комуніст України, 2, 1967, 20).
4. Здатність розумно, тверезо мислити, міркувати; свідомість. Пітьма заступила очі, пам'ять покинула мене... (Іван Франко, II, 1950, 17); Якось на грані між пам'яттю й непритомністю до його обважнілого розуму почали добиратись розрізнені голоси(Михайло Стельмах, II, 1962, 395).
♦ Без пам'яті: а) забуваючи про все; дуже сильно. Дуже любив [батько] своє потомство.. Любив Ґаву без пам'яті (Іван Франко, III, 1950, 49); Юзя лежала в своїй кімнатці і без пам'яті ридала (Леся Українка, III, 1952, 662); — Не допускайте, щоб вода закипала. І на стартер не тисніть без пам'яті (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 192); б) не усвідомлюючи чого-небудь; у несамовитому стані. Хворий лежить та без пам'яті хліб їсть (Номис, 1864, № 8136); Настя іде до човна й веде за руку Марусю. Маруся без пам'яті йде за нею і сідає у човен (Нечуй-Левицький, II, 1956, 467); Сонми хмар скотилися, тисячею гармат ударив грім, блискавиця весь світ осліпила, і, крикнувши без пам'яті: «Мамо!! Мамо!!», впала нещасна женщина [жінка] на землю... (Гнат Хоткевич, II, 1966, 221); [Бути] при пам'яті — не втрачати свідомості. — Коли він опритомнів? — запитав батько Власівну. — Ще за дня, бідолашненький, ще за дня, як ми переносили його. І при пам'яті, і голосу не збувся, тільки не чує анічогісінько (Олесь Гончар, IV, 1960, 36); Приходити (прийти, доходити, дійти і т. ін.) до пам'яті: а) повертатися до свідомості після непритомності, зомління. Проминули день і ніч, ще один день і нова ніч, але Ант не приходив до пам'яті, весь у вогні лежав на помості, з грудей його виривались хрипи й свист (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 16); [Забрамський:] Після першої ж ін'єкції вона прийшла до пам'яті, .. обличчя стало рухомим і розумним(Іван Кочерга, II, 1956, 116); б) (тільки док.) повернутися до спокійного, врівноваженого душевного стану; заспокоїтися. Пригорнув Іван до серця Олесю востаннє та й побіг. Тоді Олеся, як до пам'яті прийшла, схопилась — уже нема, далеко; тільки пил слідом клубочиться (Марко Вовчок, I, 1955, 29); Під час отого розстрілу Бікторової фотокарточки, вчиненого .. [фашистським] офіцером, стара так перелякалася, що й досі не могла прийти до пам'яті (Павло Автомонов, Коли розлуч. двоє, 1959, 262); в) усвідомлювати що-небудь потрібне, виправляючи помилки. — Дякувати добрим людям, на правильну стежку стає. Прийшов до пам'яті. Ні світ ні зоря, а він уже на ногах, на роботу поспішає (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 370).

"Словопедія"

ПАМ'ЯТЬ
I
здатність живих організмів зберігати і відтворювати набутий досвід; властивість нервової системи, яка сприяє процесові навчання; рівні функціонування пам'яті: п. ультракоротка (сенсорна), п. коротка (оперативна, з обмеженим періодом зберігання і легким доступом до інформації) і п. довга (з тривалим періодом зберігання інформації, яку треба видобути з п. і не завжди легким до неї доступом).
II
комп'ютерне обладнання для зберігання даних та програм; розрізняють внутрішню (оперативну п.), в якій тимчасово розміщуються виконувані програми та дані для них, а також зовнішню п. значно вищого обсягу, яка служить для тривалого зберігання інформації.

Культурологічний словник

ПАМ'ЯТЬ — один з основних пізнавальних процесів, що включає закріплення, збереження і відтворення людиною її попереднього досвіду. П. є одним із феноменів розумової діяльності людини. Фізіологічною основою П. є утворення, збереження й актуалізація тимчасових нервових зв'язків у корі головного мозку. До народження, коли дитина перебуває в утробі матері, в неї ще немає власної П., вона живе пам'яттю матері. Народження — це поява власного «я». З того моменту, коли вуха дитини сприймають звуки, очі — світло, губи — відчувають смак материнського молока, закладаються основи особистості, її П. фіксує все, що діється з нею і в навколишньому середовищі. П. є інформаційною основою всіх психічних процесів. За характером психічної активності, яка домінує в діяльності людини, П. поділяють на моторну, емоційну, образну і словесно-логічну; за тривалістю — на короткочасну і довгочасну. Вимоги практики привели до виділення оперативної П., що обслуговує поточну діяльність людини. Основними процесами П. є запам'ятовування, відтворення й забування. Запам'ятовування буває мимовільним і довільним. Те саме стосується й відтворення. Завдяки П. кожне покоління дістає можливість передавати свої знання і досвід наступному. У цій спадкоємності історія людства набула не лише хронологічно, а й логічно зрілої форми.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Цікаві факти про пам’ять людини
Людська пам’ять має безмежні можливості. Свідчать про це факти , які відомі людству ще з дуже віддалених часів.

Вчені вважають , що у стародавніх народів пам’ять була розвинена особливо сильно. До того, як були винайдені друкарські машини , книги коштували дуже величезні гроші , так як були написані від руки.

У ці часи люди вимагали від своєї пам’яті набагато більшого , ніж сьогодні. У стародавні часи багато вчених розвивали свою пам’ять на стільки , що нам це здалося б просто не можливим.

Сенека , римський письменник і філософ , наприклад , був здатний повторити 2000 слів , абсолютно нескладних, в тому ж порядку , в якому він їх почув лише один раз. А його товариш , Порцій Котон , завжди пам’ятав усе, що було вимовлено їм коли-небудь. Ніколи його не підводила власна пам’ять , жодного разу не помилився він ні в одному слові .

Фемістокл , видатний державний діяч , а так само великий полководець в давнину , знав імена всіх жителів Афін , а їх налічувалося 20 тисяч. Близько ста мов знав кардинал Меццофанті . Варто було йому раз вивчити якесь слово на будь-якій мові і він його ніколи не забував.

Приблизно 30 тисяч осіб входили до армії знаменитого Олександра Македонського. Він знав в обличчя і по іменах кожного з них.

Професор Московської консерваторії Ф. Бузоні мав неймовірну музичною пам’яттю . Він без пробле був здатний запам’ятати і відтворити будь-яку почуту ним мелодію.

Шахіст, американець Поль Морфі , був здатний грати в шахи з противником , абсолютно не зважаючи на шахову дошку. Причому міг робити це у восьми партіях одночасно. Поль Сенс, ще один шахіст , був здатний грати до двадцяти партій одночасно.

У наш час потрібна допомога для розвитку пам’яті. Людина перестала запам’ятовувати те , що могла запам’ятати до появи комп’ютера , раніше вона частіше писала , читала і використовувала знання , а зараз досить зайти в інтернет і дізнатися все що завгодно.

Картину Рубенса « На вівтарі церкви Святого Петра » забрали з собою в 1805 році війська Наполеона з Кельна. Один місцевий художник , який виявився великим шанувальником цієї картини , намалював її тільки по своїй пам’яті. Після того , як оригінал цієї картини був повернутий , з’ясувалося , що при порівнянні цих картин ніхто не зміг виявити помітного відмінності між ними.

Джерела та література

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]