Відмінності між версіями «Керувати»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Керувати, -ру́ю, -єш, '''''гл. ''Направлять, управлять. ''Чоловік мислить, а Бог керує. ''Ном. № ...)
 
Рядок 1: Рядок 1:
'''Керувати, -ру́ю, -єш, '''''гл. ''Направлять, управлять. ''Чоловік мислить, а Бог керує. ''Ном. № 82. ''Попереду Гамалія байдаком керує. ''Шевч. 57. ''Коня керують уздом, а чоловіка словом. ''Посл.  
+
'''Керувати, -ру́ю, -єш, '''''гл. ''Направлять, управлять. ''Чоловік мислить, а Бог керує. ''Ном. № 82. ''Попереду Гамалія байдаком керує. ''Шевч. 57. ''Коня керують уздом, а чоловіка словом. ''Посл.
 +
 
 +
==Сучасні словники==
 +
===[http://sum.in.ua Словник української мови  Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== 
 +
КЕРУВАТИ, ую, уєш, недок.
 +
1. неперех., звичайно чим. Користуючись кермом та іншими пристроями, спрямовувати рух, хід, роботу чого-небудь. Пливуть собі, співаючи, Море вітер чує; Попереду Гамалія Байдаком керує (Тарас Шевченко, I, 1951, 200); Зіньці самій хотілося іноді, ставши отут, біля розумних машин, керувати ними, підкоряючи своїй волі оцю складну систему коліс(Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 20);  * Образно. Чує Хо, як сільський учитель обіцяє хитро-мудро керувати поміж підводними каміннями сучасних порядків, а таки доплисти куди треба (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 172);
 +
//  також перех. Правити волами, кіньми тощо. Коня керують уздами, а чоловіка словами (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 263); Голосу, що він вдень керував волами, — не чули (Юрій Яновський, I, 1958, 52);
 +
//  Спрямовувати процес, впливати на розвиток, стан чого-небудь. Брянський стояв на спостережному пункті сьомої стрілецької роти і звідси керував огнем (Олесь Гончар, III, 1959, 52); Сучасний рівень знань практично ще не дає змоги людині керувати погодою(Хлібороб України, 7, 1965, 33);
 +
//  перех., рідко. Спрямовувати, направляти що-небудь кудись, до чогось. Каже Еней кораблі керувати на берег (Микола Зеров, Вибр., 1966, 255);  * Образно. Керуй на озеро спокою Свої шукання молоді (Максим Рильський, I, 1960, 156).
 +
2. неперех., звичайно ким, чим. Спрямовувати діяльність кого-, чого-небудь; бути на чолі когось, чогось; давати вказівки; розпоряджатися. Керуючи Радянською державою, Ленін теоретично узагальнює гігантський практичний досвід радянської революції(Ленін, Коротка біографія, 1955, 208); Партій керує великою творчою діяльністю радянського народу, надає організованого, планомірного, науково обґрунтованого характеру його боротьбі за досягнення кінцевої мети — перемоги комунізму (Статут КПРС, 1961, 3); Треба вчитися керувати масами (Петро Панч, Вибр., 1947, 281);
 +
//  Бути керівником установи, організації, відділу тощо. Треба буде когось з знайомих, що керують у бібліотечному комітеті, розпитати (Панас Мирний, V, 1955, 418); Керував студією відомий письменник (Олесь Донченко, V, 1957, 354);
 +
//  Спрямовувати чиї-небудь учинки, дії. Хто собою керувать не вміє, той і другого на розум не наставить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 244); [Степан:] Бач, куди їх [дівчат] лихе занесло! А все це Текля керує! (Марко Кропивницький, I, 1958, 382); Ми ще не могли зрозуміти, що керує його вчинками (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 32);
 +
//  перен. Зумовлювати дії, вчинки чиї-небудь. Якась дика, непогамована енергія керувала його рухами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 305);
 +
//  Диригувати хором, оркестром. Керувати хором.
 +
3. неперех., чим, грам. Зумовлювати відповідний відмінок слова, вимагати після себе певного відмінка слова. Коли іменник керує другим іменником у родовому відмінку, то останній, як правило, обов'язково приймає на себе логічний наголос (Художнє читання.., 1955, 113).
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 144.
 +
 
 +
===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]=== 
 +
  КЕРУВАТИ – УПРАВЛЯТИ – ПРАВИТИ
 +
        Керувати, -ую, -уєш. Спрямовувати рух, хід, роботу чогось за допомогою керма та інших пристроїв; спрямовувати процес, впливати на розвиток, стан чогось; спрямовувати діяльність, бути на чолі когось, чогось, давати вказівки, бути керівником установи, спрямовувати чи зумовлювати чиїсь вчинки тощо: керувати човном, керувати боєм, керувати господарством.
 +
        Управляти. Те саме, що керувати (кермом та іншими пристроями – рідше): управляти підприємством.
 +
        Правити, -влю, -виш. Переважно здійснювати верховну владу над ким-, чим-небудь, рідше – спрямовувати рух когось, чогось: правити державою, правити човном.
 +
 
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: 578866_1_w_570.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: 058e9d77d0dcb0905ef83e54954dfa7e_462x232.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Im578x383-1.jpg|x140px]]
 +
 
 +
|}
 +
==Медіа==
 +
http://tyzhden.ua/Video/123969
 +
 
 +
==Цікаві факти==
 +
===Заголовок Сон===
 +
====Підзаголовок Як керувати сном
 +
====
 +
Більше читайте тут: [посилання http://www.esc.lviv.ua/yak-keruvaty-snom/]
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
 +
[[Категорія:Слова 2014 року]]
 
[[Категорія:Ке]]
 
[[Категорія:Ке]]

Версія за 10:39, 30 листопада 2014

Керувати, -ру́ю, -єш, гл. Направлять, управлять. Чоловік мислить, а Бог керує. Ном. № 82. Попереду Гамалія байдаком керує. Шевч. 57. Коня керують уздом, а чоловіка словом. Посл.

==Сучасні словники==

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КЕРУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. неперех., звичайно чим. Користуючись кермом та іншими пристроями, спрямовувати рух, хід, роботу чого-небудь. Пливуть собі, співаючи, Море вітер чує; Попереду Гамалія Байдаком керує (Тарас Шевченко, I, 1951, 200); Зіньці самій хотілося іноді, ставши отут, біля розумних машин, керувати ними, підкоряючи своїй волі оцю складну систему коліс(Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 20); * Образно. Чує Хо, як сільський учитель обіцяє хитро-мудро керувати поміж підводними каміннями сучасних порядків, а таки доплисти куди треба (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 172); // також перех. Правити волами, кіньми тощо. Коня керують уздами, а чоловіка словами (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 263); Голосу, що він вдень керував волами, — не чули (Юрій Яновський, I, 1958, 52); // Спрямовувати процес, впливати на розвиток, стан чого-небудь. Брянський стояв на спостережному пункті сьомої стрілецької роти і звідси керував огнем (Олесь Гончар, III, 1959, 52); Сучасний рівень знань практично ще не дає змоги людині керувати погодою(Хлібороб України, 7, 1965, 33); // перех., рідко. Спрямовувати, направляти що-небудь кудись, до чогось. Каже Еней кораблі керувати на берег (Микола Зеров, Вибр., 1966, 255); * Образно. Керуй на озеро спокою Свої шукання молоді (Максим Рильський, I, 1960, 156). 2. неперех., звичайно ким, чим. Спрямовувати діяльність кого-, чого-небудь; бути на чолі когось, чогось; давати вказівки; розпоряджатися. Керуючи Радянською державою, Ленін теоретично узагальнює гігантський практичний досвід радянської революції(Ленін, Коротка біографія, 1955, 208); Партій керує великою творчою діяльністю радянського народу, надає організованого, планомірного, науково обґрунтованого характеру його боротьбі за досягнення кінцевої мети — перемоги комунізму (Статут КПРС, 1961, 3); Треба вчитися керувати масами (Петро Панч, Вибр., 1947, 281); // Бути керівником установи, організації, відділу тощо. Треба буде когось з знайомих, що керують у бібліотечному комітеті, розпитати (Панас Мирний, V, 1955, 418); Керував студією відомий письменник (Олесь Донченко, V, 1957, 354); // Спрямовувати чиї-небудь учинки, дії. Хто собою керувать не вміє, той і другого на розум не наставить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 244); [Степан:] Бач, куди їх [дівчат] лихе занесло! А все це Текля керує! (Марко Кропивницький, I, 1958, 382); Ми ще не могли зрозуміти, що керує його вчинками (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 32); // перен. Зумовлювати дії, вчинки чиї-небудь. Якась дика, непогамована енергія керувала його рухами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 305); // Диригувати хором, оркестром. Керувати хором. 3. неперех., чим, грам. Зумовлювати відповідний відмінок слова, вимагати після себе певного відмінка слова. Коли іменник керує другим іменником у родовому відмінку, то останній, як правило, обов'язково приймає на себе логічний наголос (Художнє читання.., 1955, 113). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 144.

"Словопедія"

 КЕРУВАТИ – УПРАВЛЯТИ – ПРАВИТИ 
       Керувати, -ую, -уєш. Спрямовувати рух, хід, роботу чогось за допомогою керма та інших пристроїв; спрямовувати процес, впливати на розвиток, стан чогось; спрямовувати діяльність, бути на чолі когось, чогось, давати вказівки, бути керівником установи, спрямовувати чи зумовлювати чиїсь вчинки тощо: керувати човном, керувати боєм, керувати господарством. 
       Управляти. Те саме, що керувати (кермом та іншими пристроями – рідше): управляти підприємством. 
       Правити, -влю, -виш. Переважно здійснювати верховну владу над ким-, чим-небудь, рідше – спрямовувати рух когось, чогось: правити державою, правити човном.

Ілюстрації

578866 1 w 570.jpg 058e9d77d0dcb0905ef83e54954dfa7e 462x232.jpg Im578x383-1.jpg

Медіа

http://tyzhden.ua/Video/123969

Цікаві факти

Заголовок Сон

====Підзаголовок Як керувати сном

==

Більше читайте тут: [посилання http://www.esc.lviv.ua/yak-keruvaty-snom/]