Відмінності між версіями «Дуда»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
'''Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)''' | '''Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)''' | ||
| + | |||
ДУДА́, и, жін. | ДУДА́, и, жін. | ||
1. Те саме, що дудка 1. Заграй мені, дуднику, На дуду, Нехай своє лишенько Забуду (Тарас Шевченко, II, 1953, 144); Виглянь, мила, у віконце, я заграю на дуду (Володимир Сосюра, Вибр., 1941, 245). | 1. Те саме, що дудка 1. Заграй мені, дуднику, На дуду, Нехай своє лишенько Забуду (Тарас Шевченко, II, 1953, 144); Виглянь, мила, у віконце, я заграю на дуду (Володимир Сосюра, Вибр., 1941, 245). | ||
Версія за 00:09, 30 листопада 2014
Дуда, -ди, ж. Музыкальный инструментъ, родъ свирѣли. Біда як дуба: куди йде, то реве. Ном. № 2369. Ні швець, ні мнець, ні в дуду грець. Ном. № 2965. Заграй мені, дуднику, у дуду. Чуб. ІІІ. 176. Ум. Дудка, дудочка.
Дуда, -ди, ж. Пошлина за право окрестить дитя. Віднялися за оранди, за жидівські дуди, що терпіли не стерпіли убогії люди. К. Досв. 13.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДУДА́, и, жін. 1. Те саме, що дудка 1. Заграй мені, дуднику, На дуду, Нехай своє лишенько Забуду (Тарас Шевченко, II, 1953, 144); Виглянь, мила, у віконце, я заграю на дуду (Володимир Сосюра, Вибр., 1941, 245). 2. Те саме, що волинка.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
