Відмінності між версіями «Лавр»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Лавр, -ра, '''''м. ''Лавръ, Laurus nobilis (дерево). Желех. | '''Лавр, -ра, '''''м. ''Лавръ, Laurus nobilis (дерево). Желех. | ||
| − | [[Категорія:Ла]] | + | [[Категорія:Ла]] |
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | Тлумачення слова у сучасних словниках | + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== |
| + | ""Лавр""""" | ||
| + | |||
| + | 1.(Laurus). Південне вічнозелене дерево або кущ, висушене листя якого вживають як приправу до страви. Орішник широко повис; Черешні з лаврами сплелися; Сяга до неба кипарис (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 233); | ||
| + | // Висушене листя такого дерева. Ярина.. принесла.. казанок, у якому булькотіла юшка, миску з сочивом. У світлиці запахло лавром, .. перцем (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 31). | ||
| + | |||
| + | 2. перев. мн. Вінок, гілка цього дерева як символ нагороди, перемоги. — Поети, мов діти, їм милі тріумфи, і лаври, і квіти, І вабить їм очі великая слава (Леся Українка, I, 1951, 111); Зустрічайте його [А. Бучму] ви литаврами. Він сьогодні закиданий квітами, він сьогодні увінчаний лаврами (Павло Тичина, II, 1957, 37); | ||
| + | // тільки мн., перен. Про успіх, славу, визнання. Не заздрю лаврам писак І прилизаним трубадурам (Василь Еллан, I, 1958, 169); Ще більше хотіла б Софія і взагалі не бути ніде похованою, якось обминути їхні ідіотські склепи і поносити лаври святої ще за життя (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 132). | ||
| + | |||
| + | ♦ Добувати (добути, здобувати, здобути і т. ін.) лаврів (лаври) — досягати успіху, визнання і т. ін. — Я буду давати концерти на фортепіані.. Добудемо собі лаврів (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 185); При недавніх виборах.. він.. здобув собі нові лаври (Іван Франко, III, 1950, 248); Лаври Герострата — ганебна, сумна слава; Лаври чиї не дають спати кому — хтось заздрить чиїм-небудь успіхам; Пожинати лаври — користуватися наслідками чого-небудь. Хай книжка лежить собі, а ми, братко, давай пожинати лаври (Степан Васильченко, I, 1959, 347); Спочивати (спочити) на лаврах — заспокоюватися на досягнутому. Драма художника Сагайдака виникає тому, що художник непомітно для себе, спочивши на лаврах минулих звершень, загруз у самозакоханості (Літературна газета, 11.III 1959, 3). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| + | |||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
Версія за 22:49, 29 листопада 2014
Лавр, -ра, м. Лавръ, Laurus nobilis (дерево). Желех.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
""Лавр"""""
1.(Laurus). Південне вічнозелене дерево або кущ, висушене листя якого вживають як приправу до страви. Орішник широко повис; Черешні з лаврами сплелися; Сяга до неба кипарис (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 233); // Висушене листя такого дерева. Ярина.. принесла.. казанок, у якому булькотіла юшка, миску з сочивом. У світлиці запахло лавром, .. перцем (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 31).
2. перев. мн. Вінок, гілка цього дерева як символ нагороди, перемоги. — Поети, мов діти, їм милі тріумфи, і лаври, і квіти, І вабить їм очі великая слава (Леся Українка, I, 1951, 111); Зустрічайте його [А. Бучму] ви литаврами. Він сьогодні закиданий квітами, він сьогодні увінчаний лаврами (Павло Тичина, II, 1957, 37); // тільки мн., перен. Про успіх, славу, визнання. Не заздрю лаврам писак І прилизаним трубадурам (Василь Еллан, I, 1958, 169); Ще більше хотіла б Софія і взагалі не бути ніде похованою, якось обминути їхні ідіотські склепи і поносити лаври святої ще за життя (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 132).
♦ Добувати (добути, здобувати, здобути і т. ін.) лаврів (лаври) — досягати успіху, визнання і т. ін. — Я буду давати концерти на фортепіані.. Добудемо собі лаврів (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 185); При недавніх виборах.. він.. здобув собі нові лаври (Іван Франко, III, 1950, 248); Лаври Герострата — ганебна, сумна слава; Лаври чиї не дають спати кому — хтось заздрить чиїм-небудь успіхам; Пожинати лаври — користуватися наслідками чого-небудь. Хай книжка лежить собі, а ми, братко, давай пожинати лаври (Степан Васильченко, I, 1959, 347); Спочивати (спочити) на лаврах — заспокоюватися на досягнутому. Драма художника Сагайдака виникає тому, що художник непомітно для себе, спочивши на лаврах минулих звершень, загруз у самозакоханості (Літературна газета, 11.III 1959, 3).
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
