Відмінності між версіями «Нюня»
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | == | + | ==Академічний тлумачний словник== |
− | + | ||
'''Нюня, -ні, '''''ж. ''Плакса. Ум. '''Нюнька. '''Гол. IV. 480. | '''Нюня, -ні, '''''ж. ''Плакса. Ум. '''Нюнька. '''Гол. IV. 480. | ||
− | |||
− | |||
'''НЮНЯ''', і, чол. і жін., зневажл. Безхарактерна людина; плаксій. Він говорив, і чорні брови мов налились йому від крові..: — Не козаки, а нюні ви! (Володимир Сосюра, I, 1957, 443); — Сам жалій скільки хочеш і кого забагнеться, а себе — цур! Бо як почнеш себе жаліти, то не людина з тебе вийде, а казна-що — кваша, нюня, солопій..! (Григір Тютюнник, Деревій, 1969, 46). | '''НЮНЯ''', і, чол. і жін., зневажл. Безхарактерна людина; плаксій. Він говорив, і чорні брови мов налились йому від крові..: — Не козаки, а нюні ви! (Володимир Сосюра, I, 1957, 443); — Сам жалій скільки хочеш і кого забагнеться, а себе — цур! Бо як почнеш себе жаліти, то не людина з тебе вийде, а казна-що — кваша, нюня, солопій..! (Григір Тютюнник, Деревій, 1969, 46). | ||
− | + | ==Тлумачний словник Ушакова== | |
'''Нюня''', нюні, муж. і дружин. (розм. фам. пренебре.). Плаксивий, безхарактерний чоловік. «Все тому, що я занадто їх розпестив, що я рюмса, ганчірка, баба.» Чехов. | '''Нюня''', нюні, муж. і дружин. (розм. фам. пренебре.). Плаксивий, безхарактерний чоловік. «Все тому, що я занадто їх розпестив, що я рюмса, ганчірка, баба.» Чехов. | ||
− | + | ==Фразеологічний словник української мови== | |
'''НЮНЯ''' | '''НЮНЯ''' | ||
розпуска́ти / розпусти́ти сли́ни (ню́ні, патьо́ки, рю́ми, рю́мси), зневажл. 1. Плакати. (Варка:) Ти чого слини розпустив, як баба Горпина, що пасе панських гиндичат! (І. Карпенко-Карий); (Василь:) Верни її, братіку! Покаюся, перед усім миром покаюся!.. (Митрохван:) Ач, розпустив слини! (М. Кропивницький); Він закрив долонями обличчя… — Знайшов де рюмсати. Ач, нюні розпустив! Виходь! (М. Понеділок); І знову розпустила (баба) патьоки і заголосила на всю хату (О. Стороженко); (Омелько:) Ти ще тут рюми розпустила… Геть! (М. Кропивницький); (Пані (до Ярини):) А ти чого тут рюмси розпустила? (С. Васильченко). 2. Переставати стримувати себе у вияві почуттів, настрою і т. ін. — ..Ти говориш: “слини розпустив”. Підожди, дай мені сказати! ..Другі мають щось десь, що і прийме їх, куди вони можуть прихилитися при лихій годині, де вони будуть почувати себе дома (В. Винниченко); Як Богданові хотілося обняти цю. | розпуска́ти / розпусти́ти сли́ни (ню́ні, патьо́ки, рю́ми, рю́мси), зневажл. 1. Плакати. (Варка:) Ти чого слини розпустив, як баба Горпина, що пасе панських гиндичат! (І. Карпенко-Карий); (Василь:) Верни її, братіку! Покаюся, перед усім миром покаюся!.. (Митрохван:) Ач, розпустив слини! (М. Кропивницький); Він закрив долонями обличчя… — Знайшов де рюмсати. Ач, нюні розпустив! Виходь! (М. Понеділок); І знову розпустила (баба) патьоки і заголосила на всю хату (О. Стороженко); (Омелько:) Ти ще тут рюми розпустила… Геть! (М. Кропивницький); (Пані (до Ярини):) А ти чого тут рюмси розпустила? (С. Васильченко). 2. Переставати стримувати себе у вияві почуттів, настрою і т. ін. — ..Ти говориш: “слини розпустив”. Підожди, дай мені сказати! ..Другі мають щось десь, що і прийме їх, куди вони можуть прихилитися при лихій годині, де вони будуть почувати себе дома (В. Винниченко); Як Богданові хотілося обняти цю. |
Версія за 22:00, 29 листопада 2014
Зміст
Академічний тлумачний словник
Нюня, -ні, ж. Плакса. Ум. Нюнька. Гол. IV. 480. НЮНЯ, і, чол. і жін., зневажл. Безхарактерна людина; плаксій. Він говорив, і чорні брови мов налились йому від крові..: — Не козаки, а нюні ви! (Володимир Сосюра, I, 1957, 443); — Сам жалій скільки хочеш і кого забагнеться, а себе — цур! Бо як почнеш себе жаліти, то не людина з тебе вийде, а казна-що — кваша, нюня, солопій..! (Григір Тютюнник, Деревій, 1969, 46).
Тлумачний словник Ушакова
Нюня, нюні, муж. і дружин. (розм. фам. пренебре.). Плаксивий, безхарактерний чоловік. «Все тому, що я занадто їх розпестив, що я рюмса, ганчірка, баба.» Чехов.
Фразеологічний словник української мови
НЮНЯ розпуска́ти / розпусти́ти сли́ни (ню́ні, патьо́ки, рю́ми, рю́мси), зневажл. 1. Плакати. (Варка:) Ти чого слини розпустив, як баба Горпина, що пасе панських гиндичат! (І. Карпенко-Карий); (Василь:) Верни її, братіку! Покаюся, перед усім миром покаюся!.. (Митрохван:) Ач, розпустив слини! (М. Кропивницький); Він закрив долонями обличчя… — Знайшов де рюмсати. Ач, нюні розпустив! Виходь! (М. Понеділок); І знову розпустила (баба) патьоки і заголосила на всю хату (О. Стороженко); (Омелько:) Ти ще тут рюми розпустила… Геть! (М. Кропивницький); (Пані (до Ярини):) А ти чого тут рюмси розпустила? (С. Васильченко). 2. Переставати стримувати себе у вияві почуттів, настрою і т. ін. — ..Ти говориш: “слини розпустив”. Підожди, дай мені сказати! ..Другі мають щось десь, що і прийме їх, куди вони можуть прихилитися при лихій годині, де вони будуть почувати себе дома (В. Винниченко); Як Богданові хотілося обняти цю.
Ілюстрації
Зовнішні посилання
http://slovopedia.org.ua/49/53405/359209.html