Відмінності між версіями «Поцілунок»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 7: Рядок 7:
 
'''ПОЦІЛУНОК''', , нку, чол.  <br />
 
'''ПОЦІЛУНОК''', , нку, чол.  <br />
  
−
1. '''''Дорогоцінна перламутрова речовина у вигляді зерен білого, рожевого, жовтуватого, зрідка чорного кольору, яку добувають із черепашок деяких молюсків; [http://sum.in.ua/s/perly перли].'''''
+
1. Дотик губами до кого-, чого-небудь як вияв любові, ласки і т. ін. Брати, обмінявшись щирим поцілунком, пішли на спочинок (Іван Франко, VI, 1951, 219); Цілує [Лукаш] її довгим, ніжним, тремтячим поцілунком (Леся Українка, III, 1952, 215); [Стьопа:] Дванадцять годин... Тисячі закоханих прощаються останнім поцілунком і зустрічаються першим (Олександр Корнійчук, I, 1955, 87);  * Образно. Ми за руки взялися. На лице твоє миле ліг ясного проміння поцілунок палкий (Володимир Сосюра, II, 1958, 60);  * У порівняннях. Море гойдалось. І як тільки воно одхилялось од скелі, вона одкривала червоні ясна. Але зараз м'яким любовним рухом, як поцілунком, море знов затуляло той свіжий здоровий рот (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 299); <br />
−
:[Лінкей:]
+
:// Звук, що супроводить такий дотик. Тихли згодом слова, чувся шепіт і довгий, щемливий поцілунок... (Гнат Хоткевич, II, 1966, 31); Гільом почув два поцілунки: мати поцілувала сина і син поцілував матір (Леонід Смілянський, Крила, 1954, 43); <br />
−
:Без ліку злота я надбав<br />
+
:// Ніжний привіт, переданий усно або в листі. Моє щире вітання і поцілунки дядині, Ліді і всім нашим (Леся Українка, V, 1956, 133); Знаю — любить [Марійка] мене, Знов пишу: «Приїзди!..» «Не спіши!» шле одвіт з поцілунками (Степан Олійник, Вибр., 1959, 198).  
−
:І самоцвітів назбирав… <br />
+
Осипати (всипати, обдавати, покривати, окривати і т. ін.) поцілунками кого, що — гаряче цілувати. Тільки ловила [мати] діток коло себе, схоплювала та й поцілунками всипала та усе голосніш ридала (Марко Вовчок, I, 1955, 294); — Може, й голова злетить к чорту... — Не дай боже! Що ти говориш? — жахалася Орися, пригортаючи до себе його кучмату голову та покриваючи її поцілунками (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 267); Посилати поцілунки — подавати знаки привіту рукою від губ у напрямку до когось. В кімнаті з'являється сестра-жалібниця. Вона без церемоній випроваджує гостей... Тайах із Севом виходять, усміхаючись нам і посилаючи поцілунки (Юрій Яновський, II, 1958, 135); Поцілунок рукою (повітряний, летючий) — знак привіту, переданий рукою від губ у напрямку до когось. Біжить [Любов] на веранду, спиняється, обертається і посилає Орестові скілька поцілунків рукою (Леся Українка, II, 1951, 60); Хотіла [Зоя] розцілувати його, але він.. так замахав руками, що Зоя не могла приступити до нього. Послала йому повітряний поцілунок і з тим пішла (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 222); Вибігає [Лісова], пославши Мелешкові летючий поцілунок (Іван Кочерга, II, 1956, 490). <br />
−
:Найкращий жемчуг – жемчужок <br />
+
Поцілунок [від] Іуди — зрадницький вчинок під виглядом доброзичливості, приязні.<br /> <hr>
−
:Візьми собі для сережок.<br />
+
−
''([http://beyond.ua/yogann-volfgang-fon-gete/ Гете], [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D1%83%D1%81%D1%82_(%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%8F_%D0%93%D0%B5%D1%82%D0%B5) Фауст], перекл. Лукаша, 1955, 366)''<br />
+
−
2. '''''Вироби, [http://sum.in.ua/s/prykrasa прикраси] з цієї речовини.'''''
+
−
Накинула на себе небога свитину та й пішла, як була убрана на весіллі, в жемчузі, в дукачах і самоцвітах ''([http://www.parta.com.ua/ukr/stories/writers/237/ Олекса Стороженко], I, 1957, 40'' )
+
−
'''* У порівняннях.''' І кожний крок мій з квіточки, з билини Краплисту росу, мов жемчуг, трусив (''[http://lib.if.ua/franko/1250252476.html Іван Франко], XIII, 1954, 175'')<br />
+
−
<hr>
+
 
===''Етимологічний словник української мови у семи томах / Укладачі: Р.В. Болдирьов, В.Т. Коломієць, А.П. Критенко та ін. – К. : Вид-во «Наукова думка», 1982. – Т. 2. – С. 192.''===
 
===''Етимологічний словник української мови у семи томах / Укладачі: Р.В. Болдирьов, В.Т. Коломієць, А.П. Критенко та ін. – К. : Вид-во «Наукова думка», 1982. – Т. 2. – С. 192.''===
−
'''ЖЕМЧУГ''', [женчуг, женьчугѝ, жемчу̀жина, жемчу̀жниця], ст. жемчюгъ( XV ст.) жемчугъ (XVII ст.); – р. жѐмчуг, бр. жэ̀мчуг, др. жемчугъ, женьчюгъ; – запозичення з тюркських мов;  дтюрк. *ǯеnčüγ, дав. в. від ǯеnčü, походить від кит. čen-ču «справжні перли»; так називалася також р. Сирдар’я; безпосереднім джерелом запозичення могло бути  чув. ст. *ǯinǯü, звідки походить і уг. gyöngy «перлина»; пор. уйг. jinǯü, полов. інджі, аз. инчи, тур. іnci, ст. jenčü «тс.». – Макарушка 8; Шанский ЭСРЯ I 5, 284;  Шипова 136 – 137; Филин Образ. яз. 284; Добродомов ИАН СЛЯ 1966/1, 57 – 64; Фасмер II 46; Преобр. I  227 – 228; Менгес 94 – 100; Мелиоранский ИОРЯС 7/2, 287; Корш ИОРЯС 8/4, 41. – Пор. дженджеру̀ха, дзю̀ндзя.
+
'''ПОЦІЛУНОК''', Поцілуй. Поцілуйко, поцілунок, поціль –див. цілувати
−
 
+
<hr> Цілувати , (цілювати, цюлувати), (цілованка),поцілунок, цілування, (цілуй) поцілунок.<br/>
−
{| class="wikitable"
+
'''ПОЦІЛУНОК'''ткого (целовать, лриветствовать или здравствовать целостно, всецело; посему цаловать, южн. зап. менее правильно), облобызать, приложиться устами, губами, чмокнув. Поцеловать крест, присягнуть. Припав, поцеловал родную землю. Губы зудят -к поцелуям. Поцеловаться с кем, поцеловать друг друга взаимно. Они обнялись и поцеловались по-польски, в плечи. Поцелуйся с ним. Поцелованье ср. действ. по глаг. Поцелуй м. целованье, лобызанье, однократное приложенье уст, в знак любви, дружбы, привета, уваженья и пр. Баранки в Валдае, продажные, а поцелуй на придачу идет. Поцелуями не проживешь, о неимущей чете. На поцелуи, что на побои, ни весу, ни меры. Поцелуй Христа предал, о коварстве. До первого поцелуя! до свиданья. Отдать кому поцелуй, целованье, привет. Посылаю детям матерный поцелуй свой, на письме. Роса, поцелуй небес. *Первый поцелуй весны, первый теплый день. Поцелуева горка, Поцелуев мост (петерб.), Поцалуев кабак, названья прощальных мест, при проводах и расставаньи. Поцелуйный привет. Поцелуйные губы, свадебная песня. Поцаловки ж. мн. кур. орл. сшивалки, сговор, рукобитье: жених и невеста подносят друг другу по трижды вина, целуясь, а она дарит его ручником, ширинкою. Поцель нареч. пск. всклень, полно, по край, дополна.
−
|-
+
−
! '''Відмінок''' !! '''Однина'''
+
−
|-
+
−
| Називний || же́мчуг
+
−
|-
+
−
| Родовий  || же́мчуга
+
−
|-
+
−
| Давальний  || же́мчугу (-ові)
+
−
|-
+
−
| Знахідний  || же́мчуг
+
−
|-
+
−
| Орудний  || же́мчугом
+
−
|-
+
−
| Місцевий  || на/у же́мчузі
+
−
|-
+
−
| Кличний  || же́мчуг*
+
−
|}
+
−
<br/>
+
−
<hr>
+
−
'''ЖЕМЧУЖНИЙ'''
+
−
# Прикм. до жемчуг. Жемчужне зернятко;  //  Зробл. з жемчугу. Жемчужне намисто.  
+
−
# Перен. Схожий на жемчуг. Та посип, сину, жемчужного проса (Павло Чубинський, V, 1874, 749);  Гірко плаче [цариця] жемчужними сльозами ''(Олекса Стороженко, I ,1957, 65).''<br />
+
 
<br />
 
<br />
 
<hr>
 
<hr>

Версія за 20:47, 25 листопада 2014

Бориса Грінченка

ПОЦІЛУНОК, -нку, м. Поцѣлуй.

Інші словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)


ПОЦІЛУНОК, , нку, чол.

1. Дотик губами до кого-, чого-небудь як вияв любові, ласки і т. ін. Брати, обмінявшись щирим поцілунком, пішли на спочинок (Іван Франко, VI, 1951, 219); Цілує [Лукаш] її довгим, ніжним, тремтячим поцілунком (Леся Українка, III, 1952, 215); [Стьопа:] Дванадцять годин... Тисячі закоханих прощаються останнім поцілунком і зустрічаються першим (Олександр Корнійчук, I, 1955, 87); * Образно. Ми за руки взялися. На лице твоє миле ліг ясного проміння поцілунок палкий (Володимир Сосюра, II, 1958, 60); * У порівняннях. Море гойдалось. І як тільки воно одхилялось од скелі, вона одкривала червоні ясна. Але зараз м'яким любовним рухом, як поцілунком, море знов затуляло той свіжий здоровий рот (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 299);

// Звук, що супроводить такий дотик. Тихли згодом слова, чувся шепіт і довгий, щемливий поцілунок... (Гнат Хоткевич, II, 1966, 31); Гільом почув два поцілунки: мати поцілувала сина і син поцілував матір (Леонід Смілянський, Крила, 1954, 43);
// Ніжний привіт, переданий усно або в листі. Моє щире вітання і поцілунки дядині, Ліді і всім нашим (Леся Українка, V, 1956, 133); Знаю — любить [Марійка] мене, Знов пишу: «Приїзди!..» «Не спіши!» шле одвіт з поцілунками (Степан Олійник, Вибр., 1959, 198). 
Осипати (всипати, обдавати, покривати, окривати і т. ін.) поцілунками кого, що — гаряче цілувати. Тільки ловила [мати] діток коло себе, схоплювала та й поцілунками всипала та усе голосніш ридала (Марко Вовчок, I, 1955, 294); — Може, й голова злетить к чорту... — Не дай боже! Що ти говориш? — жахалася Орися, пригортаючи до себе його кучмату голову та покриваючи її поцілунками (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 267); Посилати поцілунки — подавати знаки привіту рукою від губ у напрямку до когось. В кімнаті з'являється сестра-жалібниця. Вона без церемоній випроваджує гостей... Тайах із Севом виходять, усміхаючись нам і посилаючи поцілунки (Юрій Яновський, II, 1958, 135); Поцілунок рукою (повітряний, летючий) — знак привіту, переданий рукою від губ у напрямку до когось. Біжить [Любов] на веранду, спиняється, обертається і посилає Орестові скілька поцілунків рукою (Леся Українка, II, 1951, 60); Хотіла [Зоя] розцілувати його, але він.. так замахав руками, що Зоя не могла приступити до нього. Послала йому повітряний поцілунок і з тим пішла (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 222); Вибігає [Лісова], пославши Мелешкові летючий поцілунок (Іван Кочерга, II, 1956, 490).
Поцілунок [від] Іуди — зрадницький вчинок під виглядом доброзичливості, приязні.

Етимологічний словник української мови у семи томах / Укладачі: Р.В. Болдирьов, В.Т. Коломієць, А.П. Критенко та ін. – К. : Вид-во «Наукова думка», 1982. – Т. 2. – С. 192.

ПОЦІЛУНОК, Поцілуй. Поцілуйко, поцілунок, поціль –див. цілувати

Цілувати , (цілювати, цюлувати), (цілованка),поцілунок, цілування, (цілуй) поцілунок.

ПОЦІЛУНОКткого (целовать, лриветствовать или здравствовать целостно, всецело; посему цаловать, южн. зап. менее правильно), облобызать, приложиться устами, губами, чмокнув. Поцеловать крест, присягнуть. Припав, поцеловал родную землю. Губы зудят -к поцелуям. Поцеловаться с кем, поцеловать друг друга взаимно. Они обнялись и поцеловались по-польски, в плечи. Поцелуйся с ним. Поцелованье ср. действ. по глаг. Поцелуй м. целованье, лобызанье, однократное приложенье уст, в знак любви, дружбы, привета, уваженья и пр. Баранки в Валдае, продажные, а поцелуй на придачу идет. Поцелуями не проживешь, о неимущей чете. На поцелуи, что на побои, ни весу, ни меры. Поцелуй Христа предал, о коварстве. До первого поцелуя! до свиданья. Отдать кому поцелуй, целованье, привет. Посылаю детям матерный поцелуй свой, на письме. Роса, поцелуй небес. *Первый поцелуй весны, первый теплый день. Поцелуева горка, Поцелуев мост (петерб.), Поцалуев кабак, названья прощальных мест, при проводах и расставаньи. Поцелуйный привет. Поцелуйные губы, свадебная песня. Поцаловки ж. мн. кур. орл. сшивалки, сговор, рукобитье: жених и невеста подносят друг другу по трижды вина, целуясь, а она дарит его ручником, ширинкою. Поцель нареч. пск. всклень, полно, по край, дополна.

Іноземні словники

Толковый словарь В. Даля


  • ЖЕМЧУГ м. а стар. женчюг, собират. самородные шарики, образующиеся в раковинах, особ. в жемчужнице ж., причисляемые к драгоценным украшениям и употребляемые то борками и бусами, то в различной обделке, как каменья. Индийская жемчужница, авикул, перловка, Meleagrina, Mytilus, а речная, Unio. Китайский жемчуг, крошеный перламутр. Доброе словно в жемчуге ходит. Петуху ячменное зерно жемчужины дороже. Жемчуг гарнцами пересыпают. Жемчужина ж. одно зерно самокатного жемчуга; крупное: бурмитское. | Редкость, драгоценность, особ. о красавицах. Жемчужный, из жемчуга состоящий, к нему относящийся. Жемчужная раковина, жемчужница. Жемчужная матка, перламут(р), каменистая оболочка жемчужного блеска внутри некоторых раковин. Жемчужный блеск, схожий с блеском жемчуга. Жемчужное сущ. ср. всякий жемчужный убор, наряд. Жемчужник м. торгующий жемчугом. | Кокошник, сорока, украшенная жемчугом. | Жемчужная девичья поднизь. | Наросты на оленьих рогах. Жемчужиться, о девице, спесиво красоваться, непомерно дорожа собою.

Ефремова Т. Ф. Новый словарь русского языка. Толково-словообразовательный. – М.: Русский язык, 2000


Же́мчуг м.

  • Драгоценные перламутровые образования круглой, овальной или неправильной формы белого, розового или черного цвета, возникающие в раковинах некоторых моллюсков.
  • Изделия, украшения из таких образований.


Ілюстрації

Zhemchug.jpg Zhemchug2..gif Zhemchug3.jpg Zhemchug4.jpg

Медіа

Додаткові дані


Цікаві факти


Джерела та література

  1. Словник Бориса Грінченка
  2. Етимологічний словник української мови у семи томах / Укладачі: Р.В. Болдирьов, В.Т. Коломієць, А.П. Критенко та ін. – К. : Вид-во «Наукова думка», 1982. – Т. 2. – С. 192.
  3. Ефремова Т. Ф. Новый словарь русского языка. Толково-словообразовательный. – М.: Русский язык, 2000
  4. Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
  5. Толковый словарь В. Даля
Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Поцілунок&oldid=115768