Сучасні словники
ЗИМА, и, жін.
1. Найхолодніша пора року між осінню і весною. Лиха зима сховається, А сонечко прогляне (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 231); Минула осінь. Зима в нас того року стала зразу, рівна, сніжна (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 303); * Образно. Десь кінь ірже печально й тонко... В душі отамана зима... (Володимир Сосюра, I, 1957, 416); * У порівняннях. Красунь я бачив неприступних, Холодних, чистих, як зима (Пушкін. Є. Онєгін. перекл. Рильського, 1949, 78)
♦ Скільки літ, скільки зим див. літо.
2. розм., рідко. Навчальний рік. [Варка:] А я було, господи, як люблю слухати, як ще Зінька брат Серьога вчив читати. Шкода, що тільки одну зиму вчив (Марко Кропивницький, II, 1958, 225); — Я тільки дві зими до школи ходив (Олесь Гончар, III, 1959, 33).
(і) льо́ду (кри́ги) се́ред (посере́д) зими́ не ви́просиш у кого, зневажл. Хто-небудь дуже скупий. — Ніно Митрівно, та в них льоду серед зими не випросиш! (А. Головко); — Подивіться, люди, на нього. Та кому не звісно, що в нього й посеред зими льоду не випросиш... (В. Речмедін); В отих кугуток хутірських .. і криги серед зими не випросиш! (О. Гончар).
сні́гу зимо́ю (посере́д зими́, взи́мку) не діста́неш у кого. Хто-небудь дуже скупий. — Не йди до Мотрі позичати хліба, бо ноги рогачем поперебиваю! В неї снігу зимою не дістанеш (І. Нечуй-Левицький); — Це б попросити (Шуряка), щоб дав (коня) поїздити, але хіба дасть? У нього снігу посеред зими не дістанеш (Є. Гуцало).
Українські народні прикмети та повір'я зими
Багато снігу – багато хліба.
Був уночі іній – вдень сніг не випаде.
Вітер у січні зі сходу несе добру погоду.
Вітер узимку повіяв з півночі – на великий холод.
Ворона сидить уранці на верховітті і каркає – на завірюху.
Горобці ховаються у хмиз – на мороз або перед завірюхою.
Грім узимку – на сильні морози, блискавка – на бурю.
Зима з снігами – літо з хлібами.
Зима засніжена – літо дощове.
Кільця довкола місяця – на сніг.
Лютий сухий і холодний – серпень спекотний.
Туман узимку опускається до землі – на відлигу.
Хмари йдуть проти вітру – на сніг.
Якщо взимку сухо і холодно, влітку сухо і спекотно.
Твір про зиму
Зима - це казка наяву...
Зима. Царство снігу і морозу. Одна з його прекрасних картин - це зимовий ранок. Як добре прокинутися вранці і відчути початок нового зимового дня! Прокинешся, підбіжиш до вікна - і твої очі відразу ж засліплює океан кришталево-чистого снігу. Він, немов дорога тканина, блищить і переливається під скупими променями зимового сонця. Дерева на вулиці теж у важкому дорогому одязі. Пишно окутані вони білою пухкою тканиною. На гілках деяких дерев розвішано годівнички. Снігурі, горобці та інші птахи прилітають туди підкріпитися. Приємно і весело спостерігати за галасливою метушнею птахів!
Вранці може піти сніг. Іноді він густий, пухнастий, а ще може ледь іскритися на сонці. Тоді здається, що з неба сиплеться легке і майже непомітне срібло - і весь ранок через це стає святковим. Дуже приємно бути на вулиці зимового дня, дихати чистим морозним повітрям! Зима - це пора року любима і дітьми, і дорослими нарівні з літом. І це не дивно. Зимова природа нагадує казку. Зовсім ще недавно тонкі гілки осінніх дерев набувають надійний захист під крижаним покривом і снігом. Виглядає це дуже мальовничо. А скільки існує зимових забав! Гра в сніжки, яка так любима дітьми, іноді зачаровує дорослих, і тоді вони граються точно так само, як і сорок років тому. Ліплення сніговика - це взагалі унікальна можливість здiйснити свої творчі задумки. Для «людини», зліпленої з грудок чистого снігу, не шкода ні красивої морквини, ні теплої шапки. А ще з нетерпінням чекають зиму, мріючи покататися з гірки на лижах або санках. Відчуття польоту, захоплююче людину в даний момент, складно повторити за допомогою якогось іншого способу. Холодне повітря рум'янить щоки і бадьорить, але постійний рух не дає відчути холод. Катання на ковзанах, яке так страшить новачків, стає одним із самих популярних варіантів зимового відпочинку. Швидке ковзання по гладкій поверхні, що відбиває дарує масу задоволення і змушує повертатись на каток знову і знову.
Ось і знову пішов сніг. Не встиг двірник розчистити доріжку, дерева струсити сніг, як її знову замело, а на гілки дерев снігопад накинув білосніжний пух. Зима ... Казка наяву ...
Зима - це казка наяву...
Вона приходить поступово,
I ось вночi вже випав снiг,
I стало все казково.
Ялинки одягнули всi прикраси,
Якi подарувала їм зима.
Неначе вогники, горять на сонцi
Криштальнi шубки та взуття.
Дерева трохи похрустiли
Своїми тонкими гiлками.
I вже крижано-бiлi покривала
Лягли всiма рiчками.
Закуталися в шапки
Дивовижнi шати в лiсi,
Загорнулись в бiлу ковдру
Усi рослини на пралici
А у парках вже хурделиця
Килимом шовковим стелиться,
Та вражае всiх такою,
Аж сліпучою красою.
Пісня про зиму
Ілюстрації
Медіа
Посилання
Стихи о зиме
Пісні про зиму
|
